№ 51 (22476) четвер 14 грудня 2023 року

Президент не поспішав із візитом до США. Першою зупинкою в турне стала держава Кабо-Верде (Острів Зеленого Мису) у тропіках з чудовими пляжами та економі-кою, яка застрягла в епосі здобуття незалежності у ХХ столітті. У розмові з прем’єр-міністром цієї країни глава нашої держави виклав програму досягнення миру в Україні з десяти пунктів. Сподіваюся, що наші читачі з нею знайомі. Далі Володимир Зеленський вирушив на інавгурацію новообраного президента Аргентини Хав’єра Мілея. Той із програмою із десяти пунктів устиг познайомитися. Схвалив та обіцяв схвалення донести до колег із Латинської Америки.

Канікули, канікули!

На церемонії інавгурації Зеленському вдалося зустрітись і щось емоційне висловити президентові Угорщини Орбану. Але емоції були даремними. Орбан нічого не почув і, судячи з усього, продовжує, як і раніше, пакостити нашій країні. А наш президент вирушив на північ. До країни справжньої мети візиту. Там десять пунктів щодо досягнення миру давно вивчили напам’ять. Але є суперечності, як їх реалізувати. При цьому суперечності у тактиці є не лише із Зеленським. Вони є всередині американської влади. Від Пентагону та Білого Дому до Капітолію. І навіть серед виборців.

Незважаючи на заяви Єврокомісії та профільних інституцій ЄС про відсутність будь-яких ризиків і негативних впливів аграрного експорту з України на ринки Європи, певні країни, передовсім наші сусіди, наполягають на повній забороні чи принаймні на суттєвому обмеженні таких постачань. Ідеться як про впровадження власних загороджувальних заходів, суть і механізми яких іноді суперечать не лише міжнародним правилам торгівлі та положенням Угоди про асоціацію з Україною, а й внутрішнім регламентам ЄС, а також про тиск на Єврокомісію з вимогами запровадити загальні обмеження на постачання української сільгосппродукції.

Мотиви у кожного різні: для деяких країн — принципова протекціоністська позиція для підтримки національного виробника, для когось — власний економічний інтерес, чиїсь же мета і завдання — суто політичні, також із різними мотивами: внутрішні електоральні дивіденди чи й гра під дудку кремля.

Дякуємо всім, хто шанує друковане слово!

Масована атака на одну з найбільших комунікаційних мереж, яка трапилася цими днями і наслідки якої відчули більшість користувачів мобільного зв’язку в Україні і держава загалом, яскраво засвідчила, наскільки важливий доступ до різних джерел інформації, передусім – друкованих.

Хтось зі злим умислом вдерся на сервер – і все псяці під хвіст. Нема нічого. Зникло. А газета, рано чи пізно, доїде чи доповзе до читача і збереже те, чого вже не віднайти у всесвітній павутині. Вона збережеться і через сотню років, на відміну від усього того, що з’являється в електронних медіа, а за кілька хвилин/годин чи днів зникає.

На початку грудня завершилася благодійна акція «Українська книга для бібліотек Херсонщини», яка ще раз унаочнила єдність двох наших областей і єдність усієї України. Спільними зусиллями для наших мужніх херсонців було зібрано 1558 примірників на суму 256368 гривень.

Херсонську делегацію, до якої входили тамтешні бібліотекарі й директори музичних шкіл, очолювала начальниця управління культури міської ради Світлана Думинська. Передача дарунку відбулася у Музеї книги Одеської обласної наукової універсальної бібліотека ім. М. Грушевського за участі заступника голови нашої ОДА Дмитра Радулова.

Коли пам’ять повертає мене в найкращі роки життя, завжди згадую його одеський період. Це університетський корпус на Маяковського, 7, гуртожитки на Пастера, 29 та Довженка, 5, де всі були майже ровесниками, безтурботними, життєрадісними, іноді не дуже серйозними і відповідальними. Повні рожевих мрій і космічних планів юнаки і юнки з неповторними характерами. Філфаківське покоління 1965–1970 років.

І вже тоді серед нас по-особливому виділявся високочолий худорлявий юнак, завжди серйозний і зосереджений. Про нього говорили, що це майбутній письменник — постійно щось вистукує на своїй друкарській машинці. І небезпідставно. Мине кілька років і його ім’я стане відоме всій Україні: Богдан Іванович Сушинський.

В Одеській національній музичній академії імені Антоніни Нежданової майже щодня відбуваються вечори, на яких виступають студенти та викладачі цього знаменитого освітнього закладу.

Дуже важливо, що будь-хто з охочих послухати класичну музику може відвідати такий захід — вхід вільний.

20 грудня сповниться 145 років від дня народження українського командарма часів Національно-визвольних змагань 1917—1921 рр., генерала Михайла Омеляновича-Павленка, життєвий шлях якого пов’язаний і з Одещиною. Саме в нашому місті після Лютневої революції він свідомо обрав українську позицію й залишився вірним своєму народові до останнього подиху.

Народився майбутній командарм армії УНР 20 грудня (8 грудня за юліанським календарем) 1878 року в місті Тифліс (Тбілісі) у родині нащадка задунайських козаків, штабс-капітана російської армії Володимира Павленка. Дід Михайла — Омелян Павленко — був сотником Задунайського козацтва, а в 1829-у, після переходу Задунайського козацького війська під владу російського царя, отримав землю під Маріуполем і став землевласником. Двоє його синів обрали віськову професію й досягли генеральських звань. Мати — Олександра — походила із грузинського князівського роду.

(Закінчення. Початок у номерах за 30 листопада та 7 грудня)

Звільнити землі

— Навіщо нам потрібне біорізноманіття? — укотре намагається пояснити Анна Куземко. — Не тому, що воно нам подобається чи що таке гарне, квітуче або, навпаки, не квітуче. Є механізм, кожна його деталь має роль. Якщо щось одне випадає з екосистеми, щось інше подібне може виконати функцію того, що випало. Але якщо в механізмі залишається кілька однотипних деталей, то це так більше не працює. І через якийсь фактор впливу він просто зламається.

Одним із завдань пробації є підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених.

Закон України «Про пробацію» визначає, що досудова доповідь — це письмова інформація для суду, яка характеризує обвинуваченого з метою ухвалення судом рішення про міру його відповідальності. Така доповідь потрібна суду для того, щоб суддя мав можливість винести справедливий вирок, отримавши інформацію не лише про неправомірний вчинок, але й повні відомості про особу, яка підозрюється у його вчиненні, дізнатися про обставини її життя, що могли стати причиною злочину, а також про запропоновані органом пробації заходи для усунення таких обставин. Вона спрямована на встановлення дійсних соціальних, психологічних та економічних потреб підсудного, вирішення яких сприятиме його ресоціалізації та недопущенню скоєння інших кримінальних правопорушень.