Генії провокацій не вмирають

Найзначнішим дипломатичним «подвигом» був несподіваний візит Кісінджера до Китайської Народної Республіки у 1971 році. У підсумку КНР посіла місце у Раді Безпеки ООН замість Китайської Республіки (Тайвань). Це створило новий формат політичного балансу у світі. А потім — й економічного балансу, що маємо тепер. Ослаблення Радянського Союзу за рахунок комуністичної КНР півстоліття тому дало США тактичний виграш. Але виграш став стратегічною поразкою — призвів до появи на світових ринках успішного конкурента американських виробників.

За такою схемою, до речі, працювала практично вся адмі-ністрація президента Річарда Ніксона (покровителя Генрі Кісінджера), а потім наступних господарів Білого Дому, як республіканців, так і демократів. Під час нападу росії на Україну винятків не було. Спочатку Барак Обама, потім Дональд Трамп, а після нього Джо Байден прагнули досягти успіхів у тактиці. Заявити про порушення міжнародного права і без особливих зусиль почекати, чия візьме.

Після переходу російської агресії у гарячу фазу довелося, звісно, надавати Україні зброю. Але, знову ж таки, не в рамках стратегії і не з міркувань моралі (боротьби з кремлівським фашизмом), а щоб не випасти із загальної шеренги демократичних держав. Нинішній опір республіканців у Палаті представників Конгресу щодо затвердження асигнувань (у тому числі для допомоги Україні) адміністрацію Байдена, по суті, влаштовує, знімає з неї провину за те, що Білий Дім упродовж двох років, як міг, гальмував постачання нашій країні сучасного озброєння і досі не ввів у дію закон про український ленд-ліз.

Є великі сумніви, що дипломатичні десанти президентського офісу до штатів, які регулярно голосують за республіканців, дадуть позитивні результати. Такі ж сумніви виникають, коли президент Володимир Зеленський, використовуючи закриті канали зв’язку, має намір звернутися до Сенату США перед голосуванням про допомогу Україні. Верхня палата Конгресу в повному складі, прямо скажемо, для конфіденційних переговорів не пристосована, а іноземного тиску на дух не переносить.

Така у нас демократія

В Україні, однак, є людина, здатна якщо не змінити ситуацію, то достукатися у двері, які Зеленському в США не відчинять. Це — п’ятий президент Петро Порошенко, відомий здатністю «працювати» з посадовими особами, політиками та чиновниками індивідуально. Комусь прийоми Петра Олексійовича можуть здатися примітивними, комусь — хитрими, комусь — за межею моралі. Але колишній глава нашої держави в складних, невигідних для нас обставинах зумів вишикувати у ряд трьох президентів і зміг вісім років відтягувати масштабну агресію ворога. Погодьтеся, він багато на що здатний.

Чому б тепер не апробувати у США здібності та досвід п’ятого президента України, колишнього українського міністра закордонних справ, дипломата за освітою? У більшості держав саме так і чинять. Ба більше, доручають таким діячам проводити переговори та робити заяви, які не зовсім збігаються з офіційним курсом, та спілкуватися з тими, хто до країни налаштований недружелюбно. У будь-якому разі результати таких переговорів легко дезавуювати або відмовитися від озвучених зобов’язань. Як, до речі, неодноразово робив Генрі Кісінджер, і не він один.

Схоже, подібний план обговорювався у керівництві Верховної Ради і, нарешті, оформився у закордонне відрядження голови фракції «Європейська солідарність» та кількох народних депутатів. Посвідчення про від-рядження підписав голова ВР Руслан Стефанчук. А закордонні візити погодили зі сторонами, які приймають, на найвищому рівні. Очікуваний маршрут розпочинався у Польщі, де у майбутнього прем’єра Туска з Порошенком налагоджені особисті контакти, продовжувався у країнах, де при владі — «євроскептики» (Угорщина, Словаччина), і закінчувався в США. Якраз у дні голосування про допомогу Україні.

Але зчинився скандал. Прикордонники не випустили Порошенка за кордон (на знімку), а посвідчення про відрядження за розпорядженням заступника голови ВР Олександра Корнієнка відкликали. На підставі отриманого від Служби безпеки України листа «для службового користування». З натяком, що візити Петра Олексійовича та зустрічі на найвищому рівні можуть завдати шкоди безпеці нашої держави і будуть використані кремлем у рамках психологічної операції проти України. Хто в СБУ був ініціатором «психологічного» листа, хто у парламенті блискавично відреагував на того листа — встановити не вдається. Але шкоди престижу країни завдано такої, що описати неможливо.

Наші недоброзичливці сміються з того, що українська дипломатія «вистрелила собі в ногу». А над демократією, яка дозволяє не випускати за кордон очільника парламентської фракції, відверто знущаються. Але є сили всередині нашої держави, які приниженням Порошенка задоволені. Їм здається, що Офіс президента переміг конкурента на майбутніх виборах. Хоча про які вибори йдеться? Війна триває, якщо хтось забув.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.