Історія, що стала досвідом

На запитання «Чи знаєте Ви, чули що-небудь, читали або бачили про Романа Шухевича?» 52% відповіли ствердно, 44% — заперечно. Аж 90% опитаних стверджують, що знання українців про Романа Шухевича є спотвореним радянською і російською пропагандою.

На запитання «Чи знаєте Ви, чули що-небудь, читали або бачили про Українську повстанську армію (УПА)?» 72% респондентів відповіли ствердно, 23% — заперечно. Показово, що 70% з тих, хто знає про УПА, заявили, що Українська повстанська армія заклала традицію спротиву агресору.

Опитування демонструє зміну ставлення українців до постаті Романа Шухевича та УПА після початку повномасштабної війни росії проти України. З тих респондентів, хто обізнаний про їх діяльність, до повномасштабного вторгнення 63% скоріше позитивно ставилися до постаті Романа Шухевича, після — 76%. Позитивні зміни фіксує й ідентичне опитування щодо УПА: до початку великої війни росії проти України 58% ставилися скоріше позитивно, після — 73%.

Окрім цього, 87% респондентів заявили, що Роман Шухевич має бути в Українському національному пантеоні, 67% виявили бажання, щоб у їхньому населеному пункті був музей, присвячений УПА, а 92% вважають, що в майбутньому Національному музеї війни за незалежність має розповідатися про боротьбу УПА.

Результати соціологічного опитування представив професор політології Києво-Могилянської академії, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва Олексій Гарань. Він наголосив: «Ми пройшли колосальний шлях у відновленні історичної правди щодо УПА. Другий крок — донесення цієї правди. Лише 26% респондентів вважають, що в школі вивченню УПА приділено достатньо уваги (43% — недостатньо). Лише 20% вважають достатнім рівень соціальної підтримки учасників OУН та УПА з боку держави (41% — недостатнім). Ми не маємо обходити і трагічних, болісних сторінок. До прикладу, 86% респондентів мало або нічого не знають про польсько-український конфлікт під час Другої світової війни. Тобто попереду ще багато роботи».

«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної пам’яті. Як свідчить опитування, для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», — каже Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.

Керівниця проєкту, наукова співробітниця Центру досліджень визвольного руху та Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького», авторка біографії Романа Шухевича Олеся Ісаюк пояснює: «Війна спровокувала запит на вивчення історії про боротьбу за незалежність. Зростає кількість обізнаних з постаттю Романа Шухевича та УПА. Втім, для формування стійких уявлень та опірності до совєтських та російських міфів потрібна ще тривала робота істориків і медіа».

Вона зазначила, що у своїй праці «Справа Романа Шухевича: політична міфологія у дослідженнях науковців» продемонструвала приклади впливу сформованих радянською пропагандою міфів та стереотипів на тексти сучасних західних дослідників про біографію Романа Шухевича і про історію українського визвольного руху, підкресливши, що проаналізувала історію формування такого негативного стереотипу спершу радянських, а потім російських спецслужб.

«Коли я ознайомилася з публікаціями, то проявилися певні спільні риси, які повторюються у різних варіаціях, і вони не залишають місця для сумнівів у тому, що ми маємо справу з цілеспрямованим просуванням певного комплексу. Професор Олександр Мотиль назвав це неорадянською історіографією. Йдеться не просто про встановлення переваги однієї точки зору над іншою, а про нелегітимні засоби українського визвольного руху й особливо створення української державності, оскільки левова частка атак спрямована проти людей та обставин, пов’язаних з проголошенням Акту відновлення української державності у Львові у червні 1941 року», — зазначила дослідниця.

Як вважає Олеся Ісаюк, значним недоліком публікацій західних авторів про український визвольний рух і його діячів є те, що вони майже повністю побудовані на цитатах зі спогадів і мають схильність до ігнорування документальних свідчень, зокрема ідеологічних постанов, наказів і розпоряджень.

За матеріалами Центру досліджень визвольного руху (https://cdvr.org.ua/) підготував

Іван ДАНИЛЕНКО.