«Загибель ескадри»

Україна цілеспрямовано виводить з ладу кораблі і підводні човни чф, який навіть змушений був перебазувати частину кораблів до Новоросійська, що в Краснодарському краї.

На початку жовтня з’явилась інформація про перебазування до Новоросійська щонайменше 10 кораблів. Супутникові зображення показували, що російські війська перемістили із Севастополя фрегати «Адмірал Макаров» і «Адмірал Ессен», три дизельні підводні човни, п’ять десантних кораблів і кілька малих ракетних кораблів.

«Питання, пов’язані з дислокацією наших підрозділів, наших кораблів, наших частин, — у компетенції міністерства оборони», — сказав тоді речник президента рф володимира путіна дмитро пєсков.

Причому процес передислокації корабельного складу чф до росії почався пів року тому — ще наприкінці весни, коли Україна почала вражати ворожий чорноморський флот морськими дронами, а пізніше й ракетами.

Цю стратегію — на враження флоту — Київ почав реалізувати ще в перші місяці війни, коли двома «Нептунами» потопив флагман чф — ракетний крейсер «Москва».

А нещодавно — в середині вересня — був вражений судноремонтний завод у Севастополі, на якому технічний ремонт проходили великий десантний корабель«Мінськ» та підводний човен «Ростов-на-Дону». 22 вересня було завдано ракетного удару безпосередньо по штабу чф у Севастополі і тоді, за оцінками української сторони, загинули близько 30 вищих офіцерів флоту. Міністерство оборони росії підтвердило «зникнення безвісти» одного військового внаслідок удару по штабу чорноморського флоту. Незалежного під-твердження інформації про втрати у штабі чф росії нема.

Тоді ж секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данілов побачив два варіанти майбутнього для чорноморського флоту рф — добровільну або ж примусову самоліквідацію. «Славетні російські військові рефлексії — знищення власного флоту при наближенні противника — мають мати тяглість у часі й традицію наступництва, — написав він. — В іншому варіанті — чф рф нарізатиметься за принципом салямі: процес болісний, але ЗСУ завдають високоточні удари виключно по об’єктах військової інфраструктури».

А 13 жовтня Служба безпеки України разом з Військово-морськими силами атакували носій крилатих ракет «Буян» та корабель «Павєл Державін» завдяки експериментальному озброєнню морських дронів.

До речі, про морські дрони: Україна є світовим піонером в їхній розробці та використанні, саме вона задає тренди у застосуванні цього новаторського типу озброєнь.

«Серйозні претензії»

До чорноморського флоту росії в України дві найбільші «претензії».

По-перше, йдеться про те, що він від часу повномасштабного російського вторгнення бере активну участь в агресії і з його кораблів запускаються ракети по півдню України. Також флот брав і пробує брати участь у блокаді північно-західної частини Чорного моря, відрізаючи фактично Україну від моря, зауважують фахівці.

По-друге, наголошують, са-ме через те, що чорноморський флот росії базувався у Севастополі, і почалася вся криза: ще в 2014-у, коли звідти розгорнулася окупація й анексія Криму і витіснення України з півострова.

«ЧФ без погодження з Україною воював у Грузії. Він брав участь у провокаціях біля Тузли. І цей флот був базисом всієї тієї антиукраїнської «шушери», яка в 2014 році влаштувала в Криму «русскую весну», як вони казали. І саме чорноморський флот, БТРи чф привезли Гіркіна з його бойовиками в Сімферополь. ЧФ — це корінь зла в Криму, і він має бути знищений. Ми цим і займаємось, і знищуємо його як сторону у війні», — сказав в інтерв’ю «Радіо «Свобода» капітан першого рангу у відставці Володимир Заблоцький, військово-морський експерт Defense Express.

Нині вже багатьом зрозуміло, що «всі біди в Криму» були від того, що чф не базувався там як суто іноземний флот на чужій території — території суверенної України.

«ЧФ ігнорував українські ін-спекції, військові патрулі. Натомість військовослужбовці чф патрулювали місто Севастополь, що суперечить міжнародній практиці. Більше того, Україна платила за житло, яке будувалося для військових чф. Їм було дозволено залишатися після завершення служби в Севастополі, в Криму, в Україні як іноземним громадянам. Це кричуще суперечило міжнародній практиці, бо військовослужбовці не мають права залишатися за кордоном після завершення служби», — нагадує професор Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики.

А ще чорноморський флот мав свою розвідку і мережу агентів у Криму, яка, зазначає експерт, була активована під час окупації півострова. За словами пана Перепелиці, російській контррозвідці була дана індульгенція діяти на території Криму.

«Ми фактично легалізували розвідувальну і шпигунську діяльність російських спецслужб у Криму. І чим вони займалися? Вони займалися формуванням агентури і проросійських партій, створювали шпигунську мережу, яка й готувала оті так звані «загони самооборони». Потім це й вистрелило в Криму», — пригадує професор Перепелиця, який є капітаном першого рангу у відставці.

«Вони підбурювали антиукраїнські настрої. Через це і почався кримський сепаратизм — через чорноморський флот. Поява «мєшковщини» була інспірацією російських спецслужб, які діяли абсолютно вільно на території Криму. Під цим соусом на півострові закріпився ро-сійський бізнес, який також спонсорував чф і всю ту ді-яльність проти України», — додає Григорій Перепелиця, нагадуючи про сепаратистського, проросійського ставленика Юрія Мєшкова, який був першим і останнім президентом Криму в 1994 — 1995 роках.

Саме тому, щоб убезпечитися від подібних впливів, Україна нині не просто хоче відвоювати Крим і повернути свій суверенітет над окупованим півостровом, а прагне упевнитися, що чорноморський флот росії все ж таки залишить Крим, перейшовши до Новоросійська.

«Ніяких російських флотів у Криму не має бути. Жодного російського флоту в Севастополі і Криму! Він, за всіма договорами, мав би вийти ще в 2017 році. Потім були «харківські угоди», але війна їх скасувала. Нічого вже не існує і не діє. Боже збав, щоб російський флот там був! І він не буде там, я впевнений. І росії не буде у Криму. В Севастополі має базуватися український флот», — наголошує Володимир Заблоцький.

Трохи історії

Чорноморський флот був єдиною військовою структурою, яка, дислокуючись на українській території, не склала присяги на вірність Україні після розпаду СРСР.

У червні 1995-го флот таки вдалося поділити: 18,3 відсотка кораблів відійшли ВМС України, а 81,7 — чф росії. Україна тоді дістала, за висловом свідка тогочасних подій, «переважно металобрухт».

Згідно з міжурядовою угодою, підписаною у травні 1997-го за президентів Леоніда Кучми та Бориса Єльцина, російський чорноморський флот отримав змогу базуватися у Севастополі 20 років — до 2017-го.

Але після того, як чф взяв активну участь у російсько-грузинській війні, направивши кораблі до узбережжя Грузії (звісно, без згоди України), Київ схаменувся і тодішній президент Віктор Ющенко почав педалювати на те, що жодних подовжень оренди бази в Севастополі не буде і що взагалі флот може й до 2017-го не чекати, а вже повинен думати про перебазування.

Утім, після зміни влади президенти віктор янукович і дмитро медведєв у квітні 2010-го підписали так звані «харківські угоди» і термін оренди бази у Севастополі було подовжено з 2017-го до 2042-го, тобто на 25 років з правом подовження ще на 5 років, якщо не буде заперечень жодної зі сторін.

Як зазначено в самій угоді, термін перебування флоту збільшено в обмін на здешевлення для України російського газу шляхом застосування знижки у вигляді анулювання митних зборів.

Треба зауважити, що й до цього чф фактично не платив за оренду. Ще в 1990-х двохмільярдний доларовий газовий борг було розбито на 20 частин і щороку цей борг, зроблений, у тому числі й сумнівними тіньовими оборудками в газовій сфері, як зауважують фахівці, москва нібито списувала на 97 мільйонів доларів.

Коли «харківські угоди» стали реальністю, то тодішній міністр закордонних справ України Леонід Кожара взагалі казав, що чф росії, мовляв, «захищає південні рубежі України…».

«Жодної мови»

Утім, нині в Україні формується чи навіть уже сформувався консенсус про неможливість базування чф росії в Севастополі після поновлення сувере-нітету України над Кримом.

«Інших варіантів, окрім повного звільнення нашої території, нашого Криму, взагалі не роз-глядаємо. Крим буде звільнено, однозначно», — каже речник Військово-морських сил України Дмитро Плентенчук.

«Тому, звісно, після звільнення нашого Криму жодної мови про перебування там російських окупантів іти не може. В ідеалі було б чудово, якби так званий чорноморський флот взагалі залишив Азово-Чорноморський регіон. Це той фактор небезпеки, який постійно там присутній. Але рф є спільним користувачем Чорного моря, тому на їхніх берегах ці бази можуть і далі зберігатися», — додає мій співрозмовник щодо перебазування чф росії до Новоросійська.

Цікаво, що в 2014 році росія почала розширювати військово-морську базу в Новоросійську. А нещодавно, 5 жовтня, під час зустрічі з путіним у Сочі фактичний очільник сепаратистського грузинського регіону Абхазії Аслан Бжанія оголосив про нібито підписання угоди що створення військово-морської бази росії на чорноморському узбережжі в Очамчирі.

Чи є це ще однією ознакою, що росія таки розуміє невідворотність деокупації Криму і неможливість після цього базування флоту чф у Севастополі та інших точках півострова?

«Перемога у війні має включати і вимогу позбавлення права росії мати флот (у Криму)… Агресор має отримати своє», — переконаний Володимир Заблоцький.

«Україна не буде в безпеці і спокої, допоки росія окуповує Крим. Україна не відбудує себе, допоки не буде в безпеці Азовське море, допоки не будуть у безпеці Бердянськ і Маріуполь, Херсон, Миколаїв. Бо ці міста можуть бути уражені його ракетами, якщо (чф рф) буде в Криму, — підкреслює в інтерв’ю «Радіо «Свобода» генерал американської армії у відставці, колишній командувач армії США в Європі Бен Годжес. — Тому переміщення російського чорноморського флоту може бути виходом».

Ростислав ХОТИН.

Copyright © 2021 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу «Радіо «Вільна Європа» / «Радіо «Свобода».