№ 40 (22465) четвер 28 вересня 2023 року
Запорука нашої перемоги
Про цю ганебну війну вже сказано багато і в Україні, і у світі. Але ще далеко до того часу, коли про неї ми взнаємо всю правду. Очевидно одне: ця війна призвела до зміни епох, яка триває нестерпно довго…
Щось у цьому світі таки застигло. Паралізовані інституції, покликані для забезпечення міжнародного порядку. Застиг холодний погляд кровожерливого кремлівського звіра. І застигли серця матерів, дружин і дітей, що втратили своїх рідних.
Бо хто, якщо не ми?
Про ставлення жителів Одещини до внутрішніх переселенців, співвітчизників з інших регіонів України, а ще — до скандалів навколо центрів комплектування та соціальної підтримки (це те, що колись називалося військкоматами)
Якраз, коли я читала результати цього опитування, готуючи чергову публікацію за матеріалами соціологічного дослідження від Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, до редакції зайшла пані Ольга, колишня жителька Костянтинівни (Донеччина). Вона приїхала до Одеси 23 лютого 2022 року на день народження онука. Повернутися додому вже не змогла — не було куди.
Про її ставлення до одеситів та як, за її оцінкою, одесити ставляться до вимушених переселенців — трохи нижче. А спершу — про саме опитування, яке, чесно кажучи, мене особисто дещо збентежило.
Вибір без вибору
Нема сенсу повторювати, що демократія — один із інструментів, призначених для управління суспільством і державою. Один із інструментів, а не єдиний. Будуєте за допомогою молотка та цвяхів — виходить одне. Використовуєте комп’ютер — інша картина, яка часто несумісна з першою. Якість інструментів перевіряється історією, кризами та війнами на виживання. При цьому комп’ютер не завжди — далеко не завжди — здатен здолати примітивний молоток із цвяхами.
Війна за визнання
Під час холодної війни сімдесят років тривало змагання між комп’ютером і молотком. У якийсь час здавалося, що молоток програв. Він не спроможний збудувати державу, де за допомогою виборів модель розвитку прорахована на кілька років уперед. А комп’ютер здатний, але не працює. Користувачеві забивати цвяхи молотком зручніше, ніж розумітися на програмах. Так тепер і живемо. Вибираємо зручне, не заглиблюючись у деталі. І добре, коли треба вибирати між молоком та кефіром. Гірше — коли вибирати доводиться між миром та війною. Або, як нині в Україні, з вибором без вибору. Між війною і війною.
Карабах: повернення
Через 30 років Карабах повернувся під контроль Азербайджану. Що ознаменовують собою ці нові обставини на Кавказі? Де поділася росія?
21 вересня мав би стати святковим днем для азербайджанців. Цього дня в місті Євлах відбулися перемовини між представниками азербайджанської влади та делегацією вірмен Нагірного Карабаху. Незаконне утворення «Нагірно-Карабаська Республіка» («НКР») формально й неформально припинила своє існування. Реґіон інтеґровується в Азербайджан.
Це відбулося після блискавичної військової операції азербайджанської армії проти військових формувань «НКР». Весь захід завершився за добу, як і належить військовій операції.
З радістю і печаллю...
Велетенський, ущерть заповнений лайнер з написом на борту TRANSATLANTIK прокотився злітною смугою, розвернувся й рішуче злетів угору. Летовищні будівлі швидко змаліли, завважила тільки яскраві цифри на електронному табло: 18.08.1992. Отже, цей день настав, день, про який остерігалася думати, та все одно мріяла про нього, плекала в серці. Вона летить в Україну. В свою далеку, ще недавно плюндровану росі-йську підневільну колонію, а від року — вже вільну свою Батьківщину.
Повітряний лайнер у чистому синьому небі, понад хмари та вітровії, упевнено скорочував донедавна ще немислимо далеку й нездоланну, здавалося, відстань, а її думки-спогади, думки-надії, думки-тривоги одна вперед одної побігли-полетіли назад, у минуле, в такому самому, як небо оце, безмежному часопросторі.
Сиділа при ілюмінаторі, убгалась у закуточок, щоби ніхто не заважав думати, лучитися зі своїми мріями, з рідним краєм. Який він, що побачить вона у столичному Києві, в рідній Одесі, та й що могла винести з тогочасного крутіжу пам’ять малолітньої доньки генерала армії УНР, котрий рятував своїх діточок і себе самого? Думок було аж забагато, вони мішалися і заходили одна поза одну, подібно до хмарин, які так само купчилися внизу, під надійним крилом. З внутрішнім усміхом побачила знову перед собою молоденького службовця контролю на летовищі, котрий сказав їй несміло: «Хочу запитати вас, пані, — в тій хвилі уголос прочитав у її паперах зі вже звиклою для неї англійською вимовою: Галина Всеволодівна Змієнко-Сенишин. — Юкрейн — це де? Сьогодні туди всі…». «Це моя Батьківщина! — ледь не вигукнула, але стрималася: негоже говорити подібне, хоч і правдиве, в цій добрій країні, де прожила стільки років — життя, фактично, — і в яку буде вертати по короткім часі — не знати з яким настроєм. — Я там народилася», — відповіла коротко і пішла до свого буса, що чекав, либонь, на неї одну…
Отаман Гулий-Гуленко і його нащадки
За час, що минув після відновлення незалежності нашої держави, значно зросла кількість тих, хто цікавиться історією України, особливо періодом Визвольних змагань 1917 — 1921 років. Сучасні історики відкрили цілу когорту українських героїв, на яких комуністична влада наклала табу. Серед них яскравою зіркою засяяло ім’я генерала-хорунжого Армії УНР Андрія Гулого-Гуленка, чиє життя і діяльність тісно пов’язані з українською Одесою.
Через закритість архівів КГБ-ФСБ на московії, Гулий-Гуленко і дотепер залишається однією із загадкових постатей українського національно-визвольного руху. Досі невідома точна дата народження майбутнього українського генерала. Лише на початку 2020-х історик Юрій Митрофаненко із Кропивницького повідомив про віднайдення метричної книги, в якій зазначається, що Андрій Гуленко був хрещений 2 жовтня 1886 року.
Українець зоряного ходу
(Закінчення. Початок у номерах за 14 і 21 вересня).
(Спогад-реквієм)
Дати і місця народження та смерті Дмитра Кременя — це просторово-часові, вимірні й засвідчені межі його життя. А власне труди і дні нам дано оцінювати чи зважувати таки за довільними показниками, параметрами, ознаками. Можливо, більш точно й об’єктивно curriculum vitae людини оці-нюється на небесах, — але ми не знаємо, чи саме класична латинь там визнається офіційною мовою…
Дмитро Дмитрович понад 40 років віддав україномовній пресі Миколаївщини.
Друге повернення
Чеський фільм за п’єсою одеситки
Вона знову повернулася до рідного міста. Художнім фільмом, поставленим за його межами, визнанням у чужій країні. Як зустріло воно ту, котру не помічало за життя?
Недавно в культурному просторі Одеси, в царині кіно, відбулася мистецька подія міжнародного значення (що, в принципі, є прикметним для нашого міста, але тут особливий випадок), якої, на жаль, не помітила ні громадськість, ані, як не дивно, засоби масової інформації.
«Народна къща» у Табаках
Культурна спадщина — це унікальна колекція традицій, історії та цінностей, які відображають дух нації та спосіб її життя. На жаль, ця спадщина постійно перебуває під загрозою втрати. Відтак її збереження є дуже відповідальною місією сучасного суспільства.
У селі Табаки (Болградський район) цю місію взяла на себе Парасковія Цоєва. Саме вона стала ініціаторкою і хранителькою культурної спадщини села, створивши етнографічну кімнату під назвою «Народна къща». Ми завітали в гості до Парасковії Іванівни, щоб розпитати, як поставав цей осередок національної культури.
Виплата недоотриманої пенсії та допомоги на поховання
Згідно з постановою Кабінету Міністрів від 16 грудня 2020 року №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», виплати допомоги на поховання та недоотриманої у зв’язку зі смертю одержувача пенсії, органи Пенсійного фонду України з 1 квітня 2021-го здійснюють винятково через уповноважені банки.
Для виплати допомоги на поховання особа, яка здійснила поховання, подає до будь-якого органу ПФУ, незалежно від того, де перебував померлий пенсіонер на обліку, відповідну заяву і такі документи:
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206