№ 36 (22461) четвер 31 серпня 2023 року

У радянських підручниках з історії ХХ століття чимало місця займало поняття «воєнний комунізм». Так називали період із кінця 1917 по початок 1921 років.

А також внутрішню політику більшовиків часів громадянської війни. Аж до запровадження НЕПу. За всієї різниці поглядів істориків на цей період вони сходяться на думці, що метою політики «воєнного комунізму» було утримання влади партією та урядом на чолі з Леніним. Але заявити про це прямо вони не могли.

Як тане «лава запасних» Зеленського і куди зникають нардепи екс-«ОПЗЖ»?

29 серпня сповнилося чотири роки роботи Верховної Ради ІХ скликання. Якби не повномасштабна війна, то восени цього року в Україні мали б відбутися чергові парламентські вибори. Але це скликання працюватиме далі.

Наразі парламент нараховує рекордно малу кількість депутатів — 404. Саме через це ситуація з голосами іноді критична. Особливо коли потрібно, щоб ВР виконала вимоги міжнародних партнерів, які надають Україні допомогу.

25 серпня відбулося урочисте нагородження лауреатів та учасників уже третього щорічного муніципального конкурсу ім. Івана Франка.

Нагадаємо, мета цього творчого змагання — популяризація літературної та публіцистичної спадщини Івана Франка, його соціально-гуманістичних ідей, творів сучасної української літератури, а також підтримка сучасних українських авторів.

Цьогоріч на конкурс надійшли роботи з Івано-Франківська, Львова, Києва, Полтави, Кременчука, Луцька, Миколаєва, Сум, Хмельницького і, звичайно ж, з Одеси та Одеської області. Тож у журі було нелегке завдання — відібрати найкращих.

У результаті переможцями стали:

у номінації «Проза»: 1-ше місце — Олекса Різників за книгу «Під пресом репресій» та Ольга Саліпа за «Зламані речі»; 2-ге місце — Олександр Скороход за книгу «Наречена» та Інна Іщук — за «Королеву купальських скарбів»;

у номінації «Поезія»: 1-ше місце — Святослав Огренчук за збірку «Янголи моря» та Петро Коробчук за «Заячий холодок», 2-ге місце — Олеся Франко за збірку «Вдячність» і Михайло Гершкович за «Сто сонетів»;

у номінації «Журналістика»: 1-ше місце — Роман Кракалія за цикл публікацій з питань відродження української духовності, розвитку української культури в газеті «Чорноморські новини»;

Одеська національна наукова бібліотека відзначила День Незалежності України родинним святом «Борщова екскурсія Одещиною: єдність у різноманітті».

24 серпня у затишному дворику ОННБ було велелюдно. Окрім своєї основної роботи, бібліотекарі ще й традиційно креативні в організації різноманітних свят, тому до книгозбірні люди охоче йдуть не лише по книжки, але й за особливою атмосферою.

Історія офіцера, який двічі повертався на війну

— Як ти дивишся на те, що я хочу повернутись?..

— Ти хочеш повернутися куди? Продовжити військову службу? Я нормально прийму і підтримаю будь-яке твоє рішення.

Цю розмову молодшого лейтенанта десантно-штурмових військ Олександра Павліна з дружиною Оксаною записав нідерландський кореспондент у госпіталі, де українському офіцерові мали ампутувати поранену ногу і виготовити протез.

Своє рішення він пояснив просто: «Якщо я не піду захищати країну на цю війну, то мій син піде на цю війну і він повинен буде її завершувати, зробити те, що я не завершив…».

Мати: «Він цінував кожну хвилину свого життя»

22 лютого 2022-го Олександр виїхав за кордон, аби вирушити в черговий рейс, як робив це вже майже 20 років поспіль. Та все змінила війна. Попри укладений контракт, йому вдалося перервати плавання і через кілька місяців повернутися в Україну з твердим рішенням стати на захист Батьківщини. Жодного дня не служивши в армії, він був готовий до цього. Про це розповіла його матір Тетяна Павлін.

Результати нещодавнього опитування, про яке і йтиметься сьогодні, не те що приголомшили, але таки здивували. Не приголомшили, бо про існування на Одещині чималої кількості прихильників «руcского міра», як відвертих, так і принишклих, не знає тільки той, хто нічого не хоче знати. І все ж таки ці результати здивували як досить високим відсотком захисників російських наративів, так і ще більшим числом тих, хто не визначився із відповідями на поставлені питання.

Що стоїть за цією невизначеністю — справді відсутність позиції щодо порушених тем чи боязнь відповісти відверто, прихована за маскою «важко відповісти» симпатія до ворога, до держави-агресорки?

«Довбуш» крокує Україною, і не тільки. Одночасно відбувається широкий прокат фільму в Німеччині.

Історичну стрічку Олеся Саніна вже побачили жителі Львова і Києва, Чернівців та Івано-Франківська. Нині прем’єра — в Одесі.

П’ять років тому, 2 вересня 2018-го, перестало битися серце відомого українського поета-мариніста, пісняра, прозаїка і краєзнавця Олега Олійникова.

Його родовід бере початок від чорноморських козаків, які після завоювання турецького поселення Хаджибей не подалися на Кубань, а залишилися розбудовувати морський порт і місто Одесу. Мати Олега Семеновича походила зі славного роду рибалок і моряків з Великого Фонтану. Її дядько, Микола Альбиківський, був відомим театральним діячем, актором і драматургом. Та й сама вона теж залишила акторський слід у кіно: коли ще навчалася в 2-й Маріїнській гімназії, знялася у кількох фільмах із знаменитою Вірою Холодною.

Цікавою і багатогранною є творча спадщина нашого славетного земляка — поета-гумориста і сатирика Степана Олійника (1908 —1982). Він, нагадаю, народився у с. Пасицели на Балтщині, в Одесі закінчив семирічну школу імені Лесі Українки, потім — кооперативний технікум і літературний факультет Інституту народної освіти. Скласти уяву про ранній період його творчого життя, про талановитих ровесників та однодумців, а ширше — про особливості літературного процесу 20-х років ХХ століття в нашому місті допомагають автобіографічні спогади-оповідки, які становлять окремий — четвертий — том чотиритомного видання творів письменника (Київ, «Дніпро», 1979).

Зокрема, у нарисі від назвою «Поет молодості», присвяченому пам’яті свого ровесника і побратима, поета Панька (Пантелеймона) Михайловича Педи (1907 —1937), який став жертвою сталінських репресій, Степан Іванович розповідає що «в Одесі було тоді п’ять літературних організацій: «Гарт», «Плуг», «Потоки Октября», «Перевал» і «Молода гвардія». Певне враження про тогочасне творче розмаїття чорноморського міста дають окремі спогади про перші зустрічі молодого початківця з поетом Володимиром Сосюрою — «Ніжний, людяний», письменником-гумористом Остапом Вишнею — «Всі ми його любили», драматургом Іваном Микитенком — «Мій перший консультант».

Захисні костюми та спорядження отримали пожежники Березівської громади від словенського муніципалітету Толмін.

Нещодавно вогнеборці Березівського рай управління ГУ ДСНС України в Одеській області отримали пожежні костюми та спорядження від словенського муніципалітету Толмін.

Контррозвідка Служби безпеки У країни затримала в Одесі ще одного учасника терористичної організації «лнр».

Зловмисником є місцевий житель — ідеологічний прихильник крем-лівського режиму. Під час масових заворушень в Одесі на початку травня 2014 року він брав активну участь у провокаціях на користь рф.

Російські війська вночі 30 серпня атакували Україну крилатими ракетами та дронами-камікадзе Shahed. Силам ППО вдалося збити 43 із 44 повітряних цілей, повідомив Telegram головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного.

Серед збитого смертоносного залізяччя — 28 ракет повітряного базування типу Х-101/Х-555/Х-55, які були випущені із 11 літаків стратегічної авіації Ту-95мс з Каспію та району Енгельса, та 16 ударних БПЛА типу «Shahed-136/131» з південного та північного напрямків (Приморсько-Ахтарськ, Курськ).