№ 35 (22460) четвер 24 серпня 2023 року

Сьогодні Україна святкує 32-у річницю відновлення своєї державності. Зболена, обпалена, обкрадена, але не скорена. З упевненістю, що завдяки мужності й непохитності наших воїнів на передовій, завдяки старанням кожного із нас у тилу держава повернеться у свої, визнані світом кордони, постане з руїн і розквітне для щасливого життя прийдешніх поколінь українців.

А вчора ми вшановували один із головних символів незалежної країни — Державний прапор. Урочисті церемонії підняття синьо-жовтого стяга відбулися на всіх теренах, вільних від окупанта, а подекуди й на тимчасово загарбаних землях сміливці таки здіймали його у височінь.

Сьогодні, 24 серпня, наша країна відзначає День Незалежності. Відзначає удруге після масштабного вторгнення російських військ на нашу територію. На початку війни, після окупації та анексії Криму, ми продовжували пошановувати цей день начебто нічого й не сталося. Святковий настрій не зник навіть після того, як російські терористи захопили Луганськ і Донецьк, а європейські союзники змусили Україну укласти з агресором ганебні «мінські угоди».

Апологія Зеленського

Декого протверезили лише масові вбивства агресорами українських громадян після 24 лютого 2022 року. А взяти на себе частину провини за розгубленість на початку вторгнення серед української політичної еліти здатні одиниці. При цьому особливою заслугою глави української держави вважають, що він не втік зі столиці, а залишився у Києві разом з адміністрацією, попри реальну небезпеку. Применшувати таку заслугу не варто, але Вінстон Черчилль у 1940-у теж не покинув Лондона. А Сальвадор Альєнде у 1973-у особисто захищав президентський палац і загинув зі зброєю в руках.

На програму «Укрінформ: вечірній стрім» (www.ukrinform.ua) завітали Ганна НОВОСАД, співзасновниця благодійного фонду «SavED», очільниця Міністерства освіти та науки у 2019—2020 роках, та Ольга АЙВАЗОВСЬКА, голова правління Громадянської мережі «Опора».

Розмовляли про проблему, яка так чи інакше стосується ледь не кожного українця, а саме — перебування їхніх родичів, друзів, знайомих, близьких за кордоном. Ділилися думками про те, як їх повернути додому, а відтак створити відповідні умови, правильно відновлювати зруйноване й інвестувати. Роботи — непочатий край…

Згадаймо перші дні, місяці, роки нашої відновленої Незалежности…
Рішуча відсіч спробам переселити на Одещину 250 тисяч росіян…
Масові протести одеситів проти спроб облради на чолі з Р. Боделаном не визнавати Акт проголошення Незалежности і проголосити «Новоросію»…
Пікети біля міськради проти ГКЧП…
Шістдесят одеситів доправили до Верховної Ради національний прапор України…

То був час, коли, воістину, «з журбою радість обнялась». Ми згадували тих, котрі не дочекалися його, без найменших вагань офірували на цю прийдешність своє життя. Потрібно було закарбувати ті імена у назвах вулиць, пам’ятниках… Але була ейфорія, вельми шкідлива для таких здвигів. І була радість, було відчуття, що здійснилось, нарешті, те, що було одвічною мрією багатьох поколінь українців.

Публічні лекції — важлива складова патріотичного просвітництва на шляху до нашої Перемоги

Початок російського вторгнення в Україну та спротиву у 2014 році загострив і без того очевидні для багатьох проблеми українського суспільства: наявність значної маси проросійського населення, погане знання української мови, або й просто її свідоме ігнорування, поверхові знання історії України та відповідне панування російських наративів, антисоборницькі (сепаратистські) настрої, викривлення сприйняття української проблематики західноєвропейськими та американськими громадянами і майже повне незнання у решті країн світу.

Частина українських учених-гуманітаріїв, представників академічної освіти та науки чітко розуміла небезпеку такого становища, яке було однією з передумов окупації Криму і частини Донецької та Луганської областей.

Фінансування лікування кожного пораненого військового має бути збільшено втричі, адже йдеться про здоров’я героїв та героїнь, які захищають незалежність України та відвойовують окуповані російськими загарбниками українські землі, наполягають у «Батьківщині».

Фракція «Батьківщина» у Верховній Раді підготувала законопроєкт №9550, яким передбачено збільшити втричі виділення коштів на лікування поранених у шпиталях, порівняно з фінансуванням лікування цивільних осіб.

Платформа пам’яті «Меморіал» започатковує нову традицію вшанування полеглих Героїв до Дня захисників і захисниць України, який цьогоріч уперше відзначатимемо 1 жовтня. Долучитися до акції може кожен.

Глобальна мета — висадити на території всіх закладів освіти нашої країни калинові алеї. Кожен кущ символізуватиме одну загиблу людину, яка віддала своє життя за Україну, за кожного з нас.

Нещоавно в Одесі на Головпоштамті відбулася урочиста презентація поштового блоку «Нескорений Південь» у рамках проєкту «Власна марка». Нова продукція «Укрпошти» присвячена прикордонникам Півдня України.

Цей поштовий блок поповнив героїчну серію, присвячену українським військовим. «Салютувати» героям випуском філателістичної продукції — це давня традиція поштовиків. Серед учасників презентації — чимало прикордонників. З-поміж них — заступник начальника Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковник Денис Рижук.

До Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України

Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!
            Василь СИМОНЕНКО.

Щороку 29 серпня вшановуємо пам’ять захисників України, які полягли у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави. Цей день встановлено указом президента №621 від 23 серпня 2019-го для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за Батьківщину. Дату було обрано як нагадування про Іловайську трагедію 29 серпня 2014-го, коли під час виходу сил АТО з оточення російське керівництво порушило домовленості й ворожі сили впритул розстрілювало з важкого озброєння колони українських захисників. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.

24 лютого 2022 року війна із російським агресором вийшла на новий виток — зі Сходу поширилася на всю територію України. Буча, Ірпінь, Маріуполь, Херсон… Назви цих міст назавжди увійдуть в історію як свідчення нелюдських звірств російської армії. Ворог щодня руйнує наші міста та вбиває цивільних. Найкращі сини і доньки України захищають Вітчизну ціною своїх життів.

(Ланцюг, або безкінечна структура)

Культура, зокрема візуальне мистецтво, розкриває плани Великого Світу. Від астрального плану через рельєф фізичного плану і вглиб часу…

Сучасність — буферна зона часу, свого роду діалогова зона, що наповнена динамікою виразного драматизму. Динаміка рухів у тому чи іншому векторі широкого поля, наприклад, українського арт-простору, представляє собою і гостроту контрастів, якими наповнена сама діалогова зона, що, певно, може видаватися замінованим полем без карти можливого порятунку…

Ця стаття з’явилася завдяки несподіваній зустрічі земляків, яка сталася на території Одеської обсерваторії. Журналісти газети «Вечерний Николаев», вибравшись на екскурсію до астрономічної обителі, зустріли там групу підлітків із славетного міста Первомайська. Зав’язалася розмова. З’ясувалося, що хлопці приїхали на екскурсію із селища Лібенталь Одеської області, де працює благодійний фонд «Шлях до дому». Подружилися з перших хвилин. А далі журналісти та школярі з Миколаївщини разом вирушили в астрономічну подорож.

Про необхідність пізнавальних екскурсій

Але спочатку — кілька слів про благодійний фонд, який у 2021 році організував у Лібенталі «Освітянський центр: фермерське підприємство із соціальної адаптації вразливих дітей та молоді».