Коли ж позбудемося чужих маркерів?

У Великому Дальнику магазини — через один — російськомовні. У центрі села можна зібрати таких цілий асортимент: «Вилка. Там, где вкусно», «Суши-бар. Доставим быстро! Приготовим вкусно», «Подарочек», «Ремонт и пошив одежды», «Стройматериалы», «Мебель», «Канцтовары», «Видеонаблюдение. Установка. Настройка. Ремонт» та інші.

Піднявшись вище, над самою трасою Одеса-Рені, поруч стоять відразу кілька магазинів з російськомовними назвами: «Памятники. От простых до эксклюзивных», «Бытовая техника из Европы», «Доктор шин». Утім, не робитимемо зайву рекламу, описуючи все різноманіття послуг та товарів, скажемо одне: жодної вивіски українською.

Майже у кожному магазині наша журналістка запитувала: а чому ви ігноруєте закон України про мову?

Найбільше вразила відповідь: «А ето напісано не по-русскі, ето у нас названіє такоє». Вибух мозку.

Частина відповідала, що замі-на вивіски — це дуже дорого. Хіба не платимо ми зараз набагато вищу ціну, коли допустили зросіщення нашої території? Життями та здоров’ям захисників, зруйнованими містами сходу і півдня, нормальним дитинством наших дітей та старістю людей похилого віку, занапащеною економікою… Хіба росіяни не прийшли туди, де вважали, що до них максимально лояльне населення? Зокрема й через зовнішній маркер підтримки — мову публічного простору.

Звісно, ми поцікавилися, скільки коштує заміна вивіски. Більшість назв розміщені на банерах, де один сантиметр висоти коштує в середньому 22 гривні.

Не краща ситуація у Маяках. Доїжджаючи до центру села, ми заглянули у магазин «Строитель». З приємного відзначили, що вся інформація про товари тут україномовна, залишилося головне — змінити вивіску. На запитання, чи планують це робити, спочатку відповіли ствердно, а далі почалися жарти, що, мовляв, «назву можна читати як завгодно». Як, наприклад?

Ще один неприємний момент: більшість магазинів є новобудовами, тож багато вивісок — новенькі. Тобто люди могли б одразу замовити україномовну вивіску, але не вважали за потрібне це робити. Це неповага до своєї країни? Чи якийсь сигнал, що тут раді російському?

Найгірша ситуація на місцевому ринку. Тут у назвах магазинів і торгових павільйонів російська переважає: «Парикмахерская», «Продукты. Днестр», «Большая стирка. Промтовары» та інші.

Дирекція ринку пояснила нам, що відповідальність за вивіски несуть орендарі, а оскільки більшість магазинів орендуються, то й питання начебто не до неї.

Коли ж ми запитували у власників магазинів, чому не змінять вивіски, то вони відповідали, що зараз погано з тор-гівлею, люди повиїжджали, покупців нема.

Але у нас є два конкретних питання.

По-перше, чи не пов’язують власники магазинів нинішній стан з війною, яка розпочалася, бо росія вирішила, що тут її земля, оскільки більшість послуговується російською мовою? (Ця теза про захист російськомовних спрацювала в Криму, на Донбасі і дивом не спрацювала на Одещині).

По-друге, чому не поміняли вивіски ще до повномасштабної війни? Адже закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» набув чинності три роки тому — 16 липня 2019-го. Отже, часу не бракувало.

Про російськомовні вивіски Біляївки ми писали раніше. За нашою інформацією, з біль-шістю власників бізнесу фахівці міської ради провели роз’яснювальну роботу, дехто навіть уже змінив вивіски. Деякі власники пообіцяли зробити це найближчим часом.

І все ж при в’їзді до Біляївки, на кільці, біля танка, нас зустрічає магазин «Продукты 24 часа». До того ж, ця назва дублюється двічі. Старенька, потерта вивіска вже й сама просить, аби її якнайскоріше замінили. Далі, прямуючи до центру міста, заглянути за товаром запрошує яскравий, веселий, жовтий будівельник, але, схоже, не наш, бо ж знову російською: «Строймаг на Одесской». Що цікаво, вся інформаційна вивіска про товари написана велетенськими літерами мовою ворожої країни, а між ними заховалося маленьке оголошення «Будівельні, Оздоблювальні Матеріали та Комплектуючі». Мовби жива ілюстрація, як російська утискує українську мову, вказуючи на свою «велич» та на-че «меншовартість» української.

— Ми вже замовили вивіску та нові банери — все буде лише українською мовою, — запевнив «Біляївка.Сіті» менеджер «Строймагу» Влад. — Ми знаємо про закон і, певна річ, будемо його дотримуватися. Просто варто зважати, що швидко змінити все не виходить, бо фірми, що виготовляють вивіски, — монополісти, та й коштує це недешево.

А що ж влада? В ідеалі, у кож-ній місцевій раді у правилах благоустрою мають бути прописані всі вимоги щодо встановлення вивісок, банерів, рекламних щитів — розмір, колір, формати. Багато прогресивних громад України, серед яких, на жаль, нема з Одещини, унормували таким чином свої публічні простори. Наприклад, ще у листопаді 2016 року Львівська міська рада ухвалила «Порядок розміщення вивісок», що встановлює доволі суворі вимоги до зовнішньої реклами та торгових знаків на фасадах будинків. Київська міськрада затвердила новий порядок розміщення вивісок у 2017-у.

Щодо мови — то тут не потрібно вигадувати велосипеда, бо все визначено згаданим законом. Тож підприємці зобов’язані працювати у правовому полі, а представники місцевої влади контролювати, щоб законодавчі норми ніхто не порушував.

У Маяківській ОТГ нас запевнили, що це питання тримають на контролі, для цього навіть створена розширена робоча група, куди увійшли сільські депутати. Підприємцям надсилають листи, про необхідність заміни вивісок повідомляли і через інтернет-ресурси.

Те ж стверджують і у Великодальницькій громаді. «Ми працювали і працюємо над цією проблемою, — каже заступник голови громади Валерій Козир. — У нас цим займалася інспекторка з благоустрою, яка особисто застерегла всіх підприємців-порушників».

«Я працювала над цим питанням, роздавала підприємцям особисто в руки листи-повідомлення, в яких вказувалося терміново вжити заходів щодо заміни російськомовних вивісок відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної, — прокоментувала Марія Мазур, інспекторка з благоустрою Великодальницької громади. — Більшість відповідала, що працюватимуть над цим. Але дуже прикро, що у нашій громаді є й такі, що не розуміють всієї важливості заміни вивісок і банерів. У разі ігнорування вимоги, згідно із законом, будемо вимушені направити скаргу Уповноваженому із захисту державної мови».

Що ж вимагає закон про мову від підприємців?

По-перше, обслуговувати клієнтів українською мовою. По-друге, надавати інформацію про товари чи вироби (послуги) державною мовою, у тому числі через інтернет-магазини та інтернет-каталоги. По-третє, інформація для загального ознайомлення (оголошення, покажчики, вказівники, вивіски, повідомлення, написи та інша публічно розміщена текстова, візуальна і звукова інформація) має бути подана державною мовою.

Чи загрожує порушникам покарання, а чи «какая разніца, на каком язикє»?

За дотриманням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» пильно стежить Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь. Він пояснює, як діяти, якщо порушуються норми мовного закону.

1. Можна зробити зауваження та владнати ситуацію на місці, нагадавши надавачеві послуг норми закону.

2. У разі відмови та конфліктної ситуації звернутися до адмі-ністрації (керівника, начальника закладу) або зателефонувати на «гарячу лінію» установи, повідомивши про порушення.

3. Зафіксувати факт відмови, обставини ситуації та докази по-рушення за допомогою аудіо-, відео- чи фотофіксації, письмового підтвердження свідків. Обов’язково вказати час та місце порушення, повні дані про суб’єкта господарювання.

4. Подати скаргу до Уповноваженого, заповнивши відповідну форму у розділі «Захист мови» — «Повідомити про порушення» на сайті: https://mova-ombudsman.gov.ua або надіслати листа на електронну адресу lyst@mova-ombudsman.gov.ua.

За результатами складеного протоколу про адміністративне правопорушення тому, хто нехтує мовним законодавством, загрожує або попередження, або штраф від 3400 до 8500 грн (якщо порушення зафіксоване вперше) і від 8500 до 11900 грн — за повторне впродовж року. Це точно дорожче, ніж замінити вивіску.

Але хочемо наголосити, що ціна, яку зараз платять наші військові на передовій, виборюючи Україні свободу, зокрема й свободу вільно розмовляти рідною мовою, — надто велика. Хтось за неї заплатив життям. Хтось здоров’ям. Хтось втратив батька, матір, дітей, друзів. То чи справді «какая разніца» зустрічати гостей і покупців мовою тих, хто топить заживо людей, ґвалтує, вбиває, знищує міста і села? Чи не достойніше стати тими, хто творить новітню історію України?

Джерело:  https://bilyayivka.city.