Переглядів: 589

У кожної нації — своя природна спадщина

Як уже повідомляли «Чорноморські новини» (див. номери за 18 травня і 22 червня), Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України затвердило перелік, яким заборонило на землях лісового фонду та в лісосмугах висаджувати 13 чужорідних видів дерев, що мають високу здатність розповсюджуватися і трансформувати природні екосистеми. Таке рішення міністерства, за запевненням сторін, — компроміс між біологами, екологами і лісівниками.

Утім, деякі лісівники виступають проти цього наказу. Зокрема, у нещодавньому інтерв’ю «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) академік Лісівничої академії наук України, завідувач кафедри Національного університету біоресурсів і природокористування України, голова Товариства лісівників України Юрій Марчук розповів, чому саме. Найбільше ж дискусій викликало включення до цього списку дуба червоного, робінії звичайної (відомої як біла акація), гледичії колючої та горіха чорного.

У сьогоднішньому матеріалі — позиція екологів та біологів.

Доктор біологічних наук Сергій Панченко брав участь у міжвідомчій робочій групі Міндовкілля, яка склала згаданий перелік, і виступав за ширший список видів дерев, заборонених до вирощування у лісах і лісосмугах.

«Інвазійні види насправді не знищують екосистеми, а трансформують їх. Це можна порівняти із бойовими діями, які тривають в Україні з 2014 року — змінилася структура економі-ки, люди переселяються всередині країни та за кордон. Щось подібне відбувається і в природних екосистемах, коли там з’являються невластиві їм агресивні рослини. Щоправда, ставити знак рівності між поняттями «інтродуцент» та «інвазійний вид» не варто. Інтродуцент — це будь-який чужорідний вид у регіоні, а інвазійний вид — це чужорідний вид, який здатен поширюватися в місцеві природні екосистеми і витискати з оселищ аборигенні види, спричиняючи їх зникнення. Відповідно, не всі інтродуценти є інвазійними. Саме тому в наказі Міндовкілля перелік із 13 видів. Але ж ми знаємо такі інтродуковані дерева, як гінкго, шовковиця, — їх включення до переліку заборонених навіть не розглядалося», — пояснив учений.

За словами Сергія Панченка, види дерев, навколо яких розгорілася така палка дискусія і до яких ми справді звикли, з’явилися на наших теренах у часи, коли у другій половині ХІХ століття відбувалася індустріалізація, коли на виробництві, на залізниці працювали парові машини. Всі вони пожирали величезну кількість енергії, найдоступнішої у вигляді дров. Цукрові буряки, коноплі та інші технічні культури вимагали дедалі більших площ, а відтак ліси скорочувалися і лісоводи почали задумуватися, як на відносно невеликих територіях вирощувати продуктивніші дерева. У Карпатах тоді, як найкращий вихід, обрали ялину, на Поліссі та в Лісостепу — сосну. Водночас шукали за кордоном дерева, які могли б зростати на малопродуктивних землях або на родючих ґрунтах, даючи ще більше продукції. Під таке виробництво були розроблені інструкції, технології, все було налагоджено і в структурі лісового відомства та в освітніх установах.

«Історія активного використання цих видів в Україні починається в ХІХ столітті, із зародженням так званого степового лісорозведення. Тобто людина переорала великі площі степів, що спровокувало проблеми з ерозією ґрунтів, і тоді почали використовувати види, стійкі до посухи, — доповнив професора-біолога голова Донецького обласного осередку Всеукраїнської екологічної ліги Олексій Бурковський (на знімку). — Але в ХІХ столітті таких термінів, як «охорона природи», чи «біорізноманіття» взагалі не існувало, вони з’явилися приблизно в середині ХХ століття. Тоді не було «Червоної книги», а панували абсолютно антропоцентричні погляди — ніхто не звертав увагу на збереження природи. Коли ці чужорідні види почали поширюватися, навіть тоді, коли їх не насаджували, це вже стало біологічною загрозою».

При цьому, за словами Олексія Бурковського, навіть у ХІХ — на початку ХХ століть наші лісоводи працювали головним чином з аборигенними видами. Так, вони експериментували із чужорідними (які потім будуть визнані інвазійними), але головна робота велася навколо наших: дуб, липа, ясень звичайний, в’яз гладкий, осика, тополя чорна...

«У мене питання: якщо пасічники так засумували за чужорідною забороненою робінією, то чому не насаджувати нашу липу? Вона дуже рясно цвіте, росте в багатьох степових регіонах, нормально переносить спеку й посуху. Навіть в урбанізованому середовищі наших міст посеред асфальту цвітуть липи. Чому б її не насаджувати в майбутньому, щоб компенсувати насадження робінії?» — запитує еколог.

Звісно, що дерева-інтродуценти, які з’явилися у нас, вважалися корисними, бо ж учені, коли беруться інтродукувати ті чи інші рослини, переслідують добрі наміри: беруть до уваги продуктивність деревини, а ще — лікарські, медоносні, декоративні та інші властивості.

«У наш час, наскільки мені відомо, — говорить Сергій Панченко, — ботанічні сади, дендропарки та інші центри інтродукції, збираючись оселяти той чи інший вид, враховують і його потенційну здатність до інвазії. І якщо вона висока або вже є прецеденти в сусідніх країнах, то вирішують цю рослину не вводити в культуру. Наприклад, дуб червоний з’явився на теренах України ще в ХІХ столітті саме з метою отримання деревини. До складу лісових насаджень його почали вводити ще на початку ХХ століття, а в 1950-х роках це набуло широких масштабів. І тоді побачили його інвазійну спроможність».

Минуло 150 років. Деревина вже не є незамінним енергетичним ресурсом, ба більше, дрова називають нині лише «альтернативним» видом палива. Утім, перші статті Лісового кодексу стверджують, що ліси всебічно важливі для держави і суспільства не лише як джерело деревини. І це справді так. Людство стикається із глобальними проблемами — змінами клімату, втратою біорізноманіття. Саме на вирішення цих проблем і спрямований наказ Міндовкілля.

Якщо звертатися до авторитетів, то, скажімо, британський науковець і популяризатор науки, режисер багатьох документальних фільмів Девід Аттенборо у своїй стрічці «Життя на нашій планеті» появу чужорідних видів називає однією з головних п’яти причин знищення або зникнення біорізноманіття у світі.

І, на переконання Сергія Панченка, сьогодні вкрай важливо, щоб ліси, яких в Україні доволі мало, були не лише стійкими до змін клімату, а й забезпечували його стійкість. «Важливо зберігати біорізноманіття — запоруку стійкості екосистем. За рахунок існування в екосистемах різноманітних комах, грибів, рослин вони можуть адаптуватися до впливу людини і навіть змін клімату. На жаль, інвазійні види дерев настільки змінюють середовище, що більшість місцевих живих організмів не здатні в них існувати. Є такий сумний факт. Тому для забезпечення стійкості тих небагатьох природних лісів, які залишилися в Україні, важливо лімітувати використання дерев-інтродуцентів. Це надзвичайно складно, тому й обмежилися тринадцятьма найагресивнішими», — наголосив учений...

Олексій Бурковський наголошує: «Наше завдання — збалансувати екосистему так, щоб у ній було якомога більше аборигенних видів. Бразильці відповідають за бразильську флору і фауну, українці — за українську. Дехто ображається, але я кажу: це ж як треба зневажати рідну природу, щоб насаджувати чуже і знищувати своє?».

На його переконання, Національна програма з відтворення лісів відповідатиме аналогічній європейській програмі до 2030 року, в якій та ж робінія не рекомендована для відтворення лісів, бо змінює ґрунт, створює конкуренцію місцевим видам.

У Євросоюзі є два рівні нормативно-правової бази щодо інвазійний видів: загальноєвропейський перелік (і в ньому справді ані робінії, ані дуба червоного нема), і національні законодавства. У вісьмох країнах ЄС робінія визнана інвазійною рослиною і заборонена.

«Додам ще такий аргумент: у Євросоюзі нема степової зони, фрагменти степів є лише в Угорщині, де, до речі, робінія заборонена, й один з методів — це підсаджування якраз аборигенних видів у насадження робінії, щоб через 50, 100, 150 років відновити аборигенні ліси за рахунок збільшення концентрації саме місцевих видів. А в Сполучених Штатах Америки все лісовідтворення — лише аборигенними видами, будь-які «чужинці» заборонені. Європа у цьому сенсі ліберальніша. Натомість у США ніхто не відтворює американських лісів за допомогою європейських чи азійських видів», — наголосив Олексій Бурковський.

Тож висновок водночас простий і глибокий: ми відповідальні за нашу природну спадщину — якщо не збережемо ті види, які у нас є, а деякі з них є лише в Україні, то хто їх збереже? Вони зникнуть на планеті Земля…

Любов БАЗІВ.

(Повну версію читайте у друкованій версії «Чорноморських новин» або  за цим посиланням:
https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3725453-mindovkilla-i-spisok-zaboronenih-derev-pravilno-ale-malo.html

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net