Найстрашніше горе — втрата дітей

Для Олега Кіпера це був перший публічний захід у статусі голови Одеської облдержадміністрації. Виступаючи, він підкреслив, що до повномасштабного вторгнення рф в Україні проживало понад 7,5 мільйона дітей, і всі вони, так чи інакше, постраждали від російської агресії. За даними єдиної національної платформи «Діти війни», 484 дитини загинули, 992 — поранені, 393 — вважаються зниклими. Комусь довелося покинути межі рідної країни, своїх друзів, звичне місце і пристосовуватися до інших реалій. Ті, хто залишився, практично щодня чують вибухи, а замість спокійного навчання і безтурботного дитячого дозвілля змушені призвичаюватися до уроків і сну в укриттях. «Ми ніколи не пробачимо. Докладемо всіх зусиль, аби покарати кожного росіянина, від рук якого постраждала українська дитина», — запевнив очільник ОДА.

Міський голова Одеси Геннадій Труханов наголосив на тому, що російська армія, яка вбиває дітей, жінок, людей похилого віку, не заслуговує називатися армією. «Це варвари, нелюди, терористи. Вічна і світла пам’ять усім дітям, життя яких забрала росія. Найщиріші співчуття родинам, які пережили найстрашніше горе — втрату дітей», — сказав він.

У пам’ятній акції взяли участь курсанти ліцею Військово-Морських сил України імені віцеадмірала Володимира Безкоровайного (начальник закладу — капітан 1-го рангу Віктор Шмигановський), вихованці Одеського фахового коледжу мистецтв імені К.Ф. Данькевича (директорка Олена Бортнікова) та небайдужі одесити. Вони підв’язали на дерева дзвіночки як пам’ять про сотні українських дітей, котрі загинули внаслідок російського вторгнення.

«Сьогодні я прийшла зі своїми товаришами, щоб вшанувати пам’ять дітей, які загинули від війни. Дзвіночки, які ми повісили на дерева, символізують голоси юних українців. Це те, що я можу зробити сьогодні, щоб показати, що ми — одна країна й один народ», — зазначила курсантка ліцею ВМС Дар’я Лапчинська.

Мусимо не забувати, що не менш страшним злочином росії є й цілеспрямоване викрадення українських дітей. Нам точно відомо про 19505 неповнолітніх, депортованих агресорами. Водночас росіяни заявляють про понад 733 тисячі «врятованих» дітей. Але жодній міжнародній організації або державі, не кажучи вже про Україну, рф не дає інформації, хто ці діти, звідки вони, з ким, де і в яких умовах перебувають зараз. Українських дітей у рф тримають як заручників, не надають інформації про них і роблять усе можливе, щоб вони не виїхали з території країни-окупанта.

«Усиновлення українських дітей у рф — незаконне, — твердить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець. — Адже за міжнародними та національними нормами для того, щоб іноземці могли усиновити нашу дитину, потрібно повідомити Україну й отримати на це згоду, якої наша країна не надавала. Утім, росія обходить такі заборони, надаючи українським дітям російське громадянство. Ще в травні 2022 року президент рф підписав указ про спрощений порядок прийняття ро-сійського громадянства україн-ськими дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьків-ського піклування, зокрема тими, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Окрім цього, відповідно до указів путіна максимально полегшується процедура усиновлення українських дітей — всі, хто проживає на тимчасово окупованій території України й досяг 14-річного віку, «стають» «росіянами». Це пряма ознака воєнного злочину, оскільки примусове переміщення дітей з однієї етногрупи в іншу визначається як геноцид».

Дмитро Лубінець зазначив, що відповідальні державні інституції постійно працюють над питанням повернення українських дітей додому, привернення уваги міжнародного співтовариства до цієї проблеми.

Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук каже: «Міжнародний кримінальний суд уже виписав ордер на арешт володимира путіна за фактом депортації та примусового переміщення дітей, що інкримінується саме як воєнний злочин. І це дуже яскравий сигнал усій світовій спільноті: все, що із самого початку говорила Україна про дії росіян, є абсолютною правдою. Росіяни не збиралися і не збираються повертати українських дітей».

На думку Дар’ї Герасимчук, росіяни мають чітко сплановану геноцидну політику щодо української нації. Її реалізацію вони розпочали не під час повномасштабного вторгнення, а ще у 2014 році, відразу після анексії Криму. Тоді вони запустили «потяг надії», який віз громадян росії для незаконного усиновлення українських дітей. Нині ця геноцидна політика триває, але зараз вони мають більше можливостей, більше території та сценаріїв викрадення дітей.

Загублені життя сотень наших дітей, вкрадене дитинство мільйонів — усе це потребує відплати, максимального покарання тих, хто віддавав злочинні накази розпочати цю криваву, варварську війну, а також усіх тих, чиїми руками вона ведеться. Задля досягнення цієї мети, задля повернення всіх наших маленьких співвітчизників — нашого майбутнього — додому, для України є надзвичайно важли-вою міжнародна підтримка, як і постійна робота всіх державних інституцій у встановленні фактів агресії щодо дітей та належного документування злочинів.

Світла пам’ять про невинно убієнних!

Ярослава РІЗНИКОВА.