Гумус, компост, перегній

Утім, навколо родючості ґрунту створено величезний масив міфів. Насамперед це стосується такого елементу як гумус. Його часто плутають із компостом та перегноєм, продуктами життєдіяльності хробаків. Так, продукти під назвами «біогумус» та «вермикомпост» можуть бути ефективними добривами, але вони не є власне гумусом.

Гумус — це гетерогенна система високомолекулярних азотистих ароматичних сполук. Фактично, це один із кінцевих продуктів розпаду органі-чних сполук, у якій змінюються як проміжні продукти, так і результати цих реакцій. При цьому склад гумусу в кожному конкретному ґрунті дуже складний і різноманітний. Перегній же, який часто плутають з гумусом, — це гній, що добре розклався, перепрів. Компост — складний комплекс рослинних і тваринних залишків, які контрольовано перегнили.

Зрозуміло, що до складу компосту та перегною входить гумус. А от щодо того, як він утворюється, точаться суперечки вже понад сотню років. До кінця так і не зрозуміло, як у ґрунті утворюється гумус і чи є він продуктом розкладання рослинних решток, а чи продуктом життєдіяльності мікроорганізмів, а чи чимось спільним. Гумус складається з нерозчинних у воді гумінових кислот та гумінів.

Вміст гумусу у ґрунтах змінюється від 0,5 до 15—20% (чим вищий його вміст, тим вища родючість).

Гумінові кислоти та гуміни не розчиняються у воді, малорухливі у ґрунті, а тому не можуть прямо засвоюватися рослинами. Їх найважливіша властивість — надання ґрунту саме грудкуватої структури. Під дією гумусу мікрочастинки ґрунту формують грудочки, за які чіпляється корінням рослина, земля стає пухкою, насиченою повітрям, пронизаною порами для води. Тому чорнозем, один з найбагатших гумусом ґрунтів, основою якого є, як правило, глина, завжди пухкий, насичений киснем і легко структурований.

Гумус — основа вологоємності ґрунту. Чим вищий його вміст, тим краще ґрунт зберігає вологу і менше потребує поливів. Це пов’язано з тим, що значна частина речовин гумусу має форму гелів, а відтак активно пов’язує воду, що надходить у верхній шар, поступово віддаючи її рослинам.

Гумінові сполуки, мінералізуючись, засвоюються рослинами, повільно, пролонговано та рівномірно забезпечуючи їх збалансованим живленням. На багатих гумусом ґрунтах рослини завжди ростуть потужними та здоровими.

Отож, як уже мовилося, чим вищий вміст гумусу, тим краще для ґрунту і рослин.

Як підвищити вміст гумусу на своїй ділянці?

Сировиною для гумусу є органічні рештки. Тому внесення органічних добрив, як-от компосту чи перегною, дозволяє збільшити його кількість у ґрунті. Гуміфікація органіки відбувається лише в аеробних (з вільним доступом до кисню) умовах. Ось чому рослинні залишки, що розкладаються, повинні «дихати» повітрям. Їх не слід закладати надто глибоко. Ґрунт має бути помірно вологим, пористим, пухким.

Найважливішу роль у формуванні гумусу відіграє ґрунтова фауна. Це мікроскопічні ґрунтові кліщі, хробаки, личинки комах та інші істоти, які харчуються рослинними рештками. Їх наявність відчутно прискорює утворення гумусу.

За надмірної експлуатації ділянки вміст гумусу знижується. Це стається тоді, коли витрати речовин на врожай і зелену масу перевищують їх надходження в ґрунт. Знижується він і при надмірному використанні азотних добрив.

Погіршується стан гумусу і за надмірного зволоження. На залитих, заболочених ділянках формуються анаеробні умови, у яких складові гумусу перестають оновлюватися, у ґрунті накопичуються гумінові кислоти. З одного боку, це підвищує його загальний вміст, з іншого — призводить до закисання, а відтак елементи живлення стають недоступними для рослин.

Проводячи систематичні (бажано — щорічні) заходи щодо поліпшення ґрунту, ви запускаєте потужну систему, яка відмінно самопідтримується. Поліпшений ґрунт дає більше органіки, підвищує врожайність і покращує імунітет рослин. А вони, своєю чергою, стають джерелом органіки для поліпшення самого ґрунту.

Підготувала Яна СТАСІНА.