Переглядів: 780

Дмитро ШУПТА
«Поезія Шевченка неповторна — Без неї нас у Всесвіті нема»

Покара

Наказ притьмом
здійснять христопродавці.
Цар, сказано, відрізав, як алмаз,
І жертва опинилася в удавці —
Бездушний повелителя наказ.
 
На це зугарні високодержавці,
Усім така наука, наука — напоказ,
Доведена до крайніх виконавців
Й посилена з роками кілька раз.

Куди це ти завів митця, екстриме,
В пустелю, де нема ні сіл, ні міст?
 
Це покарання геть напропадиме —
Для фаталіста криє згуби зміст.
 
Жахіття не вичерпується зриме —
Наступних жертв очікує поміст.

Солдатчина

Повзеш повзком чи спиш собі ничком,
Пасуть наглядачі взимі і вліті —
Під стеженням ти вдосвіта й смерком,
Немов рибина, впіймана у сіті.
 
Солдатчина завдасть гірких оском —
Статути в ній тяжкі, несамовиті.
Нелегко в морі плавать моряком,
Але солдат царя — нещастя в світі.
 
В край вишень я полинув би,
мов крижень,
З проклятих найпекельніших заслань.
 
Ятрить мене душі болючий стрижень —
Пустель загумінкова глухомань
 
З постійною методою принижень —
«Причинами усіх моїх страждань».

Найвища воля

Система в пильності вибагла,
Впереміж з досвідом старим,
Де не потрібен зайвий нагад,
Імперський втаковив режим.
 
Спрацьовує вказівка нагла
Від Соловків і аж по Крим
Суворий поліційний нагляд
Й тотальне стеження затим.
 
Пильнують царські гамадрили
Все світле — в прірві гузиря.
 
Які вони таланти вбили —
Скоти опричного звірря!
 
Небесні душі спопелили
Псарі захланного царя.

Розп’яття

В еліту відбулось моє посвяття —
З’явилися спромоги золоті…
Та цар мостивий вдався до розп’яття —
Закатувать на смертному хресті.
 
Душа моя розідрана на шмаття…
Усі мої зізнання — не прості.
У мене в серці спротиву багаття —
Побув я в казематі взаперті.
 
У пеклі, де не виживе і дрохва,
А якось треба вижити мені…
 
Тяжка десятилітня катастрофа
В Закаспійській пустельній глушині,
 
Серед пісків розпечена Голгофа,
Де розпинають жертву день при дні.

Поранений захід

На вітрі осінь жалібно голосить —
Зима у неї вирвала своє,
Їй і пощади навіть не задосить,
Бодай хто Богу душу віддає.
 
Зима задме, снігами позаносить,
Всі путівці заметами заб’є,
Збайдужено блокаду оголосить —
І безпощадно в кригу закує.
 
Фельдфебель на плацу, підпитий,
браво —
В паскудну лайку викладе слова.
 
Рекрути на шпіцрутен мають право,
Який качає тут свої права.
 
Пораненої осені криваво
Червоний захід сонця підплива.

Кінець світу

За морем — краєвиди українні,
Там тихі води і вишневий цвіт…
А ти — в степах, в піщанім безгомінні,
На щовбі, де закінчується світ.
 
Навколо тебе все — у павутинні.
Надій твоїх приборкано політ.
Пустельної тюрми світи гостинні
Розкрилися на довгих десять літ.
 
Довкіл пильнують стражі гандрабаті,
Захмелені, тупі, затято злі,
 
А ти щодня на горезвісній страті,
Упрівши, наминаєш мозолі.
 
Спішиш до зір докликатись на втраті
Свого здоров’я й рідної землі.

Тортури

Ми забуваємо про гніт,
Коли невинного карають
І по-живому серце крають
Безперестанно день при дні.
 
Рятуєшся на дні в багні,
Якщо тортури доконають…
«Щодень пілати розпинають,
Морозять, шкварять на вогні».
 
Їх не дивує заповзяття
Чи кров, яка дзюрком тече.
 
Приреченому на розп’яття
Вже не підставити плече.
 
Хіба що кидайся в багаття…
«Вогонь запеклих не пече».

Бравий солдат

Крайнебо вкарбували кам’яні
Оманливі вершини Кара-Тау…
В цю мить Почаїв, Київ і Полтаву
Доводиться пригадувать мені.
 
Козакував би десь при курені
Непозабутній Хортиці на славу,
Ніж тренувать свою статуру браву
Солдатом у шулявій заметні.
 
Отут, як зможеш, так себе й звелич!
Покіль при глузді, ще не обезумів,
 
Фельдфебель видзіґорний, мов павич,
Довершений покидьок з недоумів…
 
Поодаль гір мовчальний вічний клич
Без відповіді мертвих Каракумів.

Заклинання

   Акросонет

Нестяма прикро в душу проника.
Абсурдами загибелі твоєї,
Настирно кличе воїна з траншеї
Експресія і вдача пломінка.
 
Однак, ця ситуація тонка,
До слова, наче ремінь портупеї,
Можливо б, і нагайка вийшла з неї,
Оскільки маєш ти аргамака.
 
Воно то збоку все-таки видніше,
На що принадобиться те чи се.
 
Екстравагантність неймовірних рішень
Закостенілі душі нам трясе.
 
Лікуй заразу всяку, чим скоріше,
Огнем пали впочатку, чисто все.

Поклич мене

На кожному — Всевишнього печать,
Обранці в нього завше пружнокрилі.
Їх Бог благословля перемагать,
Бодай у серці з кулею навиліт.
 
Страждає, хто народжений
страждать,
Стає на битву всякий, хто при силі.
Я мав людські чесноти поховать
В самім собі, неначе у могилі.
 
Через пустелі і через лани
Я викричусь урешті до останку —
 
Моєї звідси не почуть луни
Заслуханим під зорями світанку.
 
Поклич мене, мій Краю, з далини
В легкі духмяна раннього серпанку.

Ясне горіння

Супроть неправди вийти незборимо,
В переконаннях бути, мов алмаз.
Горіть ясним вогнем неопалимо
І спопелять злочинців та пролаз.
 
Здається, що злодіють невидимо,
Найменше співчуття — їм не указ.
І подиху не пропускають мимо —
Їх паморочить злочину екстаз.
 
Просякнутий жандармами
й військами
Імперський не витримує гнояк.
 
Тріщать його в’язничні стіни й брами —
Безодні обривається стрімляк.
 
До волі всі рвемося ми знестями,
Хоч нас в ярмі тримають, як воляк.

Моя любов

Ніч у данні своєму невичерпна.
Вона прийшла й до мого куреня.
Вона на цілий Всесвіт розпростерта —
Виповнює по креш його горня.
 
Така над морем ніч місяцесерпна!
В нічному небі тільки зір стерня.
Збентежена душа моя притерпла
У золотому сяйві дорання.
 
О! Як я пориваюся на волю
До України й сивого Дніпра.
 
Забути їх собі я не дозволю
І не спаплюжу з доброго добра.
 
Повік, попри неволю і сваволю,
Любов моя ніколи не вмира.

Хода

Допоки мелють планетарні жорна,
Здригається тьма Всесвіту німа,
Поезія Шевченка неповторна —
Без неї нас у Всесвіті нема.
 
Планету будять віщі звуки горна,
Скрипуча вісь орбіту їй трима.
Хода Шевченка світом непоборна —
І з нею ми у світі недарма.
 
Вона — у бронзі, в мармурі, в граніті
Зневажила брязк золотих монет.
 
Схиляються вожді і посполиті —
Хода його не визнає тенет.
 
Хай котить хвилі час несамовиті,
Супроти хвиль завжди іде поет.

Квантовий стрибок

Тарасе! Як ти нас плекав, ростив,
Примножував до надпотужних націй —
Ми відродились ворогу наздив
В божественнім ряду інавґурацій.
 
Ти промахи пробачив нам, простив,
Учинені в чаду канонізацій,
Нам передав екстриму позитив,
Що зберігає душі від мутацій.
 
Попри колонізацій континента,
Яких не знали Всесвіту царі,

Ми діждемось просвітного моменту,
Коли у Київ-граді на Дніпрі
 
Відбудеться нового президента
Інавгурація на «Кобзарі».

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net