№ 21 (22446) четвер 18 травня 2023 року

Виступ Президента України 16 травня на відкритті четвертого саміту Ради Європи

Дорогі лідери Європи!

Сьогодні Україна пройшла через дуже складний виклик — інтенсивну російську ракетну атаку. Саме таким викликам ми всі зараз змушені приділяти увагу. О третій годині ночі наші люди прокинулися від вибухів. 18 російських ракет різних типів були в нашому небі, зокрема балістичні ракети, якими держава-терорист хвалилася. Мовляв, вони гарантовано несуть смерть, бо їх нібито неможливо збити.

Травневе турне Президента України країнами північної та західної Європи тісно пов’язане з підготовкою масштабного наступу, метою якого є звільнення нашої держави від окупантів. Кожен день, тиждень, місяць відтермінування породжує у наших спонсорів багато питань та сумнівів. Починаючи з можливості Збройних сил провести безпрецедентну за масштабами воєнну операцію до результатів, які у підсумку планує отримати політичне керівництво України.

Візити і зустрічі — далеко не все

У рамках турне Володимир Зеленський мав відповісти на масу питань глав держав та урядів. Від того, як він упорався із цим завданням, залежить рівень військової, економічної та політичної підтримки, яку європейські країни нададуть нам під час майбутніх битв. Маються на увазі не загальні обсяги допомоги Україні (вони й так високі у грошовому вираженні), а здатність щодня й оперативно поновлювати втрачені конкретні види озброєнь. Поставляти танки, артилерію, літаки, засоби протиповітряної оборони, гуманітарну допомогу в тилу та на полі бою.

«Я не Сіркова, а Сєркова».
Проня Прокопівна (І. Нечуй-Левицький, «За двома зайцями»).

Найкращим соціологічним опитуванням — сказати б: соціологічним слуханням (прислуховуванням) — є мовна стихія вулиці. Тут вам усе: і хто якою мовою розмовляє і в яких кількостях та співвідношеннях, і ставлення до мовних проблем назагал, і рейтинги у цьому зв’язку тих чи інших політиків — від низового до найвищого керівництва. Й навіть отой пресловутий відсоток похибки, яким соціологи прикриваються… Мова вулиці — мова населення, або, якщо більш етично сказати, народу. (Поки що одеська вулиця розмовляє переважно мовою агресора, — зазначу в дужках, бо далі — не про це).

Як ви? Чи вдалося пристосуватися до нового життя на новому місці? Як сприйняла місцева громада? Що сподобалося, а до чого було важко звикнути? Що викликало невдоволення? Що допомагає пережити важкі часи?

Такі прості питання ми поставили перед різними людьми, яких сьогодні об’єднує одне: вони — внутрішньо переміщені особи, які знайшли прихисток в Одесі.

Подружжя Андрій і Ганна Паньшини, пенсіонери, виїхали з Херсона у грудні 2022 року.

— Всю окупацію ми пережили в Херсоні, наглядали за квартирами, нашою і дітей, та ще й дача у нас за Антонівським мостом... Вони, звичайно, звірі, у місті — обшуки, облави. Та нас якось, Бог милував, не чіпали.

15 травня cповнилося 150 років від дня народження Павла Скоропадського — одного із лідерів Визвольних змагань 1917—1921 років

Сьогодні, як і 105 років тому, в короткий період правління гетьмана Української Держави Павла Скоропадського, наша нація знову постала перед загрозою втрати своєї державності, свободи та ідентичності через навалу московитської ординської імперії, сутність якої не змінюється упродовж останніх щонайменше трьох століть.

Поневолення України царем Петром І почалося після Полтавської битви за часів пращура П. Скоропадського — гетьмана Івана Скоропадського (1708 — 1722), який безуспішно намагався відстояти права і вольності українського козацтва.

Україна захистить себе, упевнений філософ, професор Стенфордського університету Френсіс Фукуяма, який входить до Списку глобальних інтелектуалів світу. Із травня 2023 року він став амбасадором напряму «Гуманітарне розмінування» проєкту United24. Про шляхи завершення російсько-української війни, а також про те, на чиєму боці зараз керівництво Грузії, із Фукуямою поговорила Грузинська служба «Радіо Свобода» (https://www.radiotavisupleba.ge).

— Як ви оцінюєте теперішній етап російсько-української війни?

— Я думаю, що фундамент російської поразки вже був закладений українцями та їхньою абсолютно героїчною здатністю захищати себе.

Триває другий рік тяжкої, кривавої війни. Минулої весни москалі методично «довбали» міст через Дністер, аж поки не зробили його непридатним для руху. Тихішою стала дорога, що пролягає через Роксолани, зате гучніше вночі чути вибухи збитих російських ракет. Ми вже навчилися розрізняти вправну роботу ППО, болить серце за розбиту, понівечену Затоку, але травень буйною зеленню заквітчав «степи Аккерманські», власне там, де майже на самому кінчику села стоїть знайома мені хата, яка ще трохи — і відзначатиме своє століття.

Про її першу господиню, жінку-берегиню великого, розлогого родового дерева, нащадки якого і зараз проживають у прабатьківському гнізді — Феодосію Федорівну Богаченко, у дівоцтві — Кривченко, і буде моя розповідь.

23 травня 1939 року Другий збір ОУН започаткував свято День Героїв — борців за свободу України.

Подібно до яскравої квітки, що пробиває камінь, роз-квітаючи бодай на короткий час, як жива вода на скелі, як невмируща трава, що проростає крізь асфальт і виклично зеленіє супроти всіх правил природи, так люба наша Вітчизна завжди намагалася відроджуватись після кожної трагедії. А їх було багато в нашій історії: лічба нескінченна, вона дає нам до зрозуміння, що не було в нас часу на те, аби відкласти меч і стати врівень з іншими народами у своєму розвої. Та не в силах був доконечно зламати, знищити нас до решти знавіснілий од ненависті і злості ворог. Не міг, бо невтямки було йому, що ця земля є батьківщиною героїв.

Про що думає юнь?

Діти… Заради них ми працюємо, плануємо, прикрашаємо життя. Щоб їм було зручніше, краще, бо це ж — майбутнє України. Та рвуться снаряди, гинуть люди, руйнуються будинки... Війна! І в цьому наша найбільша біда й вина перед дітьми…

Та вони все розуміють, уміють аналізувати й робити висновки. Про це свідчать їхні творчі роботи. Цього разу у завданнях конкурсів було багато афоризмів нашого філософа Григорія Сковороди у зв’язку із 300-літтям від його народження. Слід зауважити, ці афоризми не прості для роздумів.

(Закінчення. Початок у номері за 4 травня).

Так ми виправдали довір’я наших старших товаришів — Василя Блакитного, Олександра Довженка, Юрія Смолича. Відважились залишити «вигідні» місця з забезпеченою зарплатою у столичному театрі і, виконуючи свій громадянський обов’язок, почали формувати групу акторів Театру Франка.

Покара

Наказ притьмом
здійснять христопродавці.
Цар, сказано, відрізав, як алмаз,
І жертва опинилася в удавці —
Бездушний повелителя наказ.
 
На це зугарні високодержавці,
Усім така наука, наука — напоказ,
Доведена до крайніх виконавців
Й посилена з роками кілька раз.

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України визначило перелік чужорідних видів дерев, заборонених у відтворенні лісів України. Це нововведення пов’язане з використанням обмежених земельних ресурсів через війну. Про це йдеться у наказі відомства № 184 від 3 квітня.

До переліку, повідомляється на сайті міністерства, увійшли 13 видів: айлант найвищий, аралія маньчжурська, в’яз низький, гледичія колюча, горіх чорний, дуб червоний, каркас західний, клен ясенелистий, маслинка вузьколиста, павловнія (види та гібриди), робінія звичайна, черемха пізня, ясен пенсільванський. Відтепер ці види заборонено використовувати для створення та відновлення лісів і полезахисних смуг. Водночас висаджені дерева до того, як список набув чинності, не вирубуватимуть.

Хочу розповісти про непересічну особистість, людину, що залишила помітний слід у житті нашого міста.

Юрій Миколайович Штельмах народився в Одесі. Потяг до музики відчув іще в підлітковому віці. Не закінчивши музичної школи, завдяки своїй наполегливости був допущений до вступних іспитів до музичного училища, яке закінчив з червоним дипломом. Отримав спеціальність «хормейстер» і продовжив навчання на музично-педагогічному факультеті Одеського педагогічного інституту ім. К.Д. Ушинського.