Цілком таємно?

По-перше, документи Пентагону ніхто не губив. З кінця січня нинішнього року частина фотокопій документів із «секретами» висіла на маловідомих сайтах Інтернету, і на них ніхто не звертав уваги. А через два місяці вибухнув гучний скандал, і досі не відомо, хто той скандал спровокував. Роль першопрохідців у цій сумнівній справі зіграли Telegram і Twitter, а роздула багаття розсекречення NYT, для якої в сфері захисту різноманітних свобод не писані ніякі закони. У «Нью-Йорк Таймс», до речі, не подбали про перевірку деталей так званого контенту підкинутих в Інтернет фотокопій і порівнянням їх з невідредагованими варіантами. Автентичність всього засвідчили лишень зверненням до джерел у Пентагоні, в Білому домі і в НАТО. А там підтвердили, не вдаючись у подробиці. Але подробиці виявилися суттєвими.

Поки що в мережу виклали менше половини фотокопій, але вже зрозуміло, що американська розвідка постійно стежить за військовою і політичною ситуацією у багатьох державах світу і має відомості, якими не ділиться навіть із союзниками. А якщо ділиться, то із запізненням і зі спотворенням даних. Якщо у керівників держав Азії та Близького Сходу є претензії до ЦРУ і Пентагону, нехай самі розбираються. Але Україна — інша річ. Під час війни та підготовки до масштабного наступу з метою звільнення захоплених агресором територій спотворення розвідданих може призвести до тяжких наслідків. А в «секретних» фотокопіях, судячи з усього, подібні спотворення є.

Оскільки йдеться про дислокацію як російських, так і україн-ських підрозділів, важкої техніки, авіації та систем ППО, важливо якомога швидше з’ясувати не тільки джерело «витоків», а й визначити, для чого і на чию користь ішло «редагування» фотокопій. Зокрема, навіщо в документах збільшували потенційні втрати ЗСУ під час майбутнього наступу і занижували втрати російські.

На кого працював «редактор»?

Американці вже місяць займаються проблемою «витоків» на вищому рівні, залучаючи до роботи кваліфікованих експертів й обмежуючи доступ до переміщення секретів для всіх, включаючи радників президента Байдена. Джозефу Байдену, який неофіційно оголосив про висунення своєї кандидатури на другий термін, скандал з витіканням інформації з Пентагону створив додаткові труднощі.

Відносини Білого дому і військового відомства останнім часом аж ніяк не безхмарні. Республіканці, які завоювали на останніх виборах до Конгресу більшість, готують вже резолюції, що обмежують непомірні, на їхню думку, апетити уряду. Особливо їх дратує практика «відкритих чеків» для американських підприємств, які виробляють зброю для України, і все, що пов’язане з фінансуванням цієї війни. Це стосується також розвідувальної діяльності військових. Безсумнівно, що у виборчій кампанії 2024 року питання ефективності витрат на війну, як-то кажуть, стане руба.

Але й це ще не все. В опублікованих «витоках», на думку політичних супротивників Байдена, мало уваги приділено «головному ворогові» США — Китайській Народній Республіці і планам військового захоплення Тайваню. Внутрішня політика і комуністичні лідери КНР представлені у розвідданих Пентагону недостатньо докладно, а питання утиску демократії й економічне протистояння держав — взагалі на десятому місці. Для крайніх правих на чолі з Дональдом Трампом опубліковані в мережі розвіддані — додатковий козир. У виборчих дебатах 2024-го цей козир обов’язково розіграють. За чутками, не менш важливими для світової громадськості є оцінки американських розвідників щодо ситуації в Ізраїлі, Сирії та Ірані. До їх опублікування справа поки що не дійшла. А коли дійде, всім буде непереливки.

У нас до безпеки секретних документів і висловлювань про воєнні плани серйозно поставилися після того, як у згаданих фотокопіях знайшли прослуховування розмов вищого керівництва України. Включаючи тих п’ять осіб, яким, за словами секретаря РНБОУ Данилова, точно відомі терміни і напрямки весняного наступу. Зараз плани наших операцій спішно коригують. Але гарантій, що коригування не стануть доступними ворогові, нема. Як казав відомий британський письменник і шпигун Джон Ле Карре, від начальників і друзів секретів не сховаєш. І будемо покладатися на Бога.

Зовсім короткий бонус

Наприкінці огляду я хотів торкнутися теми волі Господньої в сенсі відносин нашої держави (в особі СБУ та Міністерства культури) до діяльності окремих ієрархів Української православної церкви московського патріархату. Але остережуся. Не тому, що відчуваю до СБУ або до одягненого в рясу мільярдера гундяєва особливу повагу. А тому, що є категоричним противником вирішення гострих питань у демократичній державі на шпальтах газет і в телевізійних програмах. Усе життя в демократіях ХХІ століття, на мою думку, може бути організоване тільки з урахуванням законів і судових рішень. Навіть, на перший погляд, несправедливих. Коли переможемо, тоді, після війни, зі справедливістю в нашій країні і розберемося.

Слава Україні!

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.