№ 5 (22430) четвер 26 січня 2023 року

У дні, коли в Україні тільки й розмов про генеральний наступ, який от-от має розпочати ворог, «Укрінформ» (www.ukrinform.ua) зустрівся із заступником начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони генерал-майором Вадимом Скібіцьким, щоб обговорити найактуальні на сьогодні питання.

— Пане генерале, як ви оцінюєте недавні перестановки в російському військовому керівництві? До чого це? Якісь перші наслідки заміни Суровікіна на Герасимова уже проявилися?

— За такий короткий період часу ще складно сказати, наскільки змінилася тактика, але те, що зміни будуть, ми знаємо однозначно. Ми бачимо, як зараз переміщуються, куди перегруповуються їхні підрозділи повітрянодесантних військ. Це і є почерк Герасимова. Чому? Тому що на початку повномасштабної агресії ми чітко знали, що на всіх напрямках у другому ешелоні, по суті, в стратегічному резерві перебували десантники, а в наступі на Київ вони взагалі виконували основне завдання.

На 18-й, позачерговій, сесії Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (КВС), яка цими днями проходила у Парижі, одним із питань порядку денного було включення об’єкта «Історичний центр міста-порту Одеса» до Основного списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Представники рф намагалися внести поправку щодо виключення цього питання з порядку денного, але пропозицію країни-агресорки європарламентарі відхилили.

У листі-зверненні, підписаному міністром культури та інформаційної політики України Олександром Ткаченком, міським головою Одеси Геннадієм Трухановим і постійним представником України при ЮНЕСКО, послом Вадимом Омельченком, зокрема, йдеться:

«Україна за підтримки міжнародних партнерів підготувала номінацію у стислі терміни з огляду на нагальну потребу збереження й охорони цього видатного об’єкта культурної спадщини. Адже Одеса, зокрема її портова частина, неодноразово зазнавала обстрілів з боку російських військ та перебуває під постійною загрозою ракетних ударів.

Восьмий «Рамштайн» (нарада збройових донорів України на американській базі в Німеччині) позаду. Охочі порахувати, скільки заліза, що стріляє, отримала наша країна і скільки не отримала, можуть узяти калькулятори й повправуватися у додаванні і відніманні. Гарантій, що цифри справжні, — нема. Гарантій, що союзники виконають обіцянки, — нема. Гарантій, що обіцяне надійде до нас вчасно, — тим більше.

Соромно, хлопці!

Але нема й підстав критикувати союзників за те, що вони дають стільки, скільки дають. І доводиться без кінця повторювати на їхню адресу «дякую», хоча, як справедливо зазначив президент Зеленський, сто «дякую» не замінять ста танків. З проханнями про постачання і з критикою, до речі, треба бути обережними. Щоб не спровокувати жорстку відповідь. Лідери союзних нам держав, принаймні публічно, не нагадують українським керівникам про гріхи попередників. Однак військові експерти на Заході все добре пам’ятають. Причому, не бояться звинувачень у використанні «кремлівських наративів».

Одеса роками була під прицілом: її розстрілювали фейками, імперськими міфами, пропагандою. А ще — історія. З неї росія зробила зброю. Роками нею розстрілювали Одесу, намагаючись переписати справжню історію південноукраїнського міста, щоб потім прийти сюди нібито його господарями.

Про це говоримо з керівником Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті, істориком, учасником бойових дій Сергієм Гуцалюком. Війна для нього почалася з АТО, а 24 лютого 2022-го він повернувся до лав Збройних сил України.

(Закінчення. Початок у номерах за 5—7 та 19 січня).

Тільки-но підійшовши до гурту, я почула, що мене кличуть.

— Ходіть до нас, у вас така гарна вишиванка, — покликали мене люди, що збиралися для спільної фотографії.

Я втиснулася поміж чоловіком і жінкою й запитала у них:

— А ви звідки?

— З Одеси, — відповіли вони разом.

Як і коли притягнуть до відповідальності російських злочинців та, зокрема, найголовнішого з них 19 січня Європарламент проголосував за створення спецтрибуналу для кримінального переслідування організаторів воєнних злочинів проти України. Йдеться, зокрема, про покарання вищого керівництва держави-агресорки.

Євродепутати ухвалили: трибунал має бути створений за аналогією з Нюрнберзьким процесом, коли після Другої світової судили нацистських лідерів. Подібні трибунали створювалися за рішенням Радбезу ООН і для судів над винними у воєнних злочинах у колишній Югославії та Руанді. Раніше схожі резолюції щодо можливого міжнародного трибуналу ухвалили парламентські асамблеї ОБСЄ та НАТО.

Ми всі знаємо, що війна закінчиться повною перемогою України. Але разом з перемогою до нас прийдуть і нові виклики. Якою може стати післявоєнна країна? Як ми будемо жити далі? До чого нам треба готуватися?

Благодійний фонд «Добрий Самарянин» організував зустріч волонтерів, представників доброчинних організацій та журналістів на тему «Післявоєнне відновлення: виклики та можливості».

В останні дні лютого й перші тижні березня 2022 року українці здивували не лише цілий світ, а й самих себе, зупинивши в боях під Києвом «другу найкращу» (як вважалося) армію світу, а згодом і змусивши її ганебно відступити.

Те, що українці чинитимуть спротив, було відомо задовго до вторгнення. Усі соціологічні опитування з року в рік показували, що більшість населення готова взятися за зброю або ж долучитися до інших форм опору в разі зовнішньої агресії.