Переглядів: 135

Їх кривавий почерк

17 грудня 2022-го парламент України ухвалив постанову про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022—2023 роках (№6406). Її ініціаторами стали народні депутати — члени Комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Переглянувши цей список, я помітила, що кілька цікавих і знакових ювілейних подій не потрапили до нього. Зокрема, нема там такої дати, як 850-ліття з часу другого походу на Київщину володимиро-суздальського князя Андрія Боголюбського — сина Юрія Долгорукого. Тоді він привів на Київщину величезне на той час (50 тисяч) військо. Але в ніч на 19 грудня 1173 року під Вишгородом воно було дощенту його розгромлене нашими предками під орудою Мстислава Ростиславича та луцького князя Ярослава Ізяславича.

Нагадаю, що перший похід Андрія (Китая) Боголюбського у 1169 році був надзвичайно трагічним для киян. Ось як описує літописець взяття Києва «боголюбивим» князем, возведеним ро-сійською церквою до лику святих: «І грабували вони два дні весь город — Поділ, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн вбивали, а інших в’язали, дружин вели в полон, силоміць розлучаючи з чоловіками їх, діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І узяли вони майна множина, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони з церков познімали… Запалений був навіть монастир Печерський святий Богородиці поганими, але Бог молитвами святої Богородиці оберіг його від такої біди. І був у Києві серед всіх людей стогін, і туга, і скорбота невтишима, і сльози безпрестанні...».

Такого руйнування Київ ще не зазнавав. Так нещадно було розгромлено «матір міст Русі» вперше за багатовікову історію. Як пише Павло Штепа у книзі «Московство»: «Суздальці так дуже зруйнували 1169 року Київ, що татари не мали вже що руйнувати 1240 року».

Саме цей похід став яскравим свідченням «братніх стосунків» майбутньої Московщини з істинною Руссю, а також «християнського світогляду» першого «истинного великоросса», як його назвав російський історик Василь Ключевський.

«В лице князя Андрея великоросс впервые выступает на историческую сцену...» — пише В. Ключевський. І продовжує: «Это был настоящий северный князь, истый суздалец-залешанин (тобто житель Залісся — ядра майбутньої Московії. — Я.Р.) по своим привычкам и понятиям, своему политическому воспитанию. На севере он прожил большую половину своей жизни, совсем не видавши юга. Отец дал ему в управление Владимир на Клязьме, маленький, недавно возникший суздальский пригород, и там Андрей прокняжил далеко за тридцать лет своей жизни, не бывая в Киеве... Точно так же Андрей совсем не разделял страсти своего отца к Киеву».

Справді, як стає зрозумілим з подальшого викладу, він «был совсем равнодушен к матери городов русских и ко всей Южной Руси».

Але ж не до її багатств!

У 1154-у, коли його батько Юрій Долгорукий три роки сидів на київському столі (помер в 1157-у), Андрій теж трохи посидів під боком — у Вишгороді, що на той час був улюбленим місцем перебування київських князів, помісним уділом святої рівноапостольної Великої княгині Ольги, добре укріпленим та захищеним. Крім того Вишгород був центром паломництва до місця поховання перших київських святих Бориса і Гліба, а також до безцінної реліквії — ікони Богородиці, що, за церковним переданням, була написана євангелістом Лукою. Подарована Константинопольським патріархом у 1131 році Мстиславу Великому — синові Володимира Мономаха та англійської королеви Гіти, вона зберігалася у Вишгородському дівочому монастирі.

«Но Андрею не жилось на юге, — пише В. Ключевський. — Не спросясь отца, он тихонько ушел в свой родной суздальский север».

Але «ушел» не просто, а так, як роблять це й зараз представники «великого русского народа» — пограбувавши все, що вдалося. Щоправда, є відмінність: нинішні горе-вояки тягнуть за собою унітази, а він, з-поміж іншого, «захватил с собой из Вышгорода принесенную из Греции чудотворную икону Божьей Матери, которая потом стала главной святыней Суздальской земли под именем Владимирской».

Отже, як це не смішно (чи страшно), головна святиня землі Суздальської — це вкрадена з наших земель ікона.

А ще запам’ятаймо слова класика російської історичної науки В. Ключевського: «В лице князя Андрея великоросс впервые выступил на историческую арену» та зауважмо, що поява на цій арені першого «великоросса» одразу ж ознаменувалася першими ж руйнуваннями нашої столиці — центру нашої прадавньої держави.

Усвідомлення цього факту, безсумнівно, сприятиме розумінню історичних закономірностей.

Ярослава РІЗНИКОВА.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua