На пороховій бочці, або Демонтаж російської федерації

Вони — один із небагатьох поневолених москвою народів, що мають власну систему національно-представницьких органів. Це — з’їзд делегатів ерзянських політичних партій і громадських об’єднань, рада старших і народний суд.

Ерзянський національний рух тричі офіційно засуджував розв’язання російською владою війни проти України: вперше у 2014 році та двічі — у 2022-у. Підпал військкомату в Рузаєвці (Республіка Мордовія), а також розповсюдження антивоєнних листівок у Саранську в липні 2022-го пов’язані з ерзянським підпіллям. В Україні проти зс рф воюють ерзянські добровольці, є підтверджені дані про втрати серед них.

Російська влада через залякування та переслідування активістів намагалася взяти під контроль ключові органи Ерзя, а зазнавши невдачі, створила паралельні представницькі органи, очолювані бюджетниками, тобто залежними від влади людьми.

«Саме посилення репресій на рідних землях, створення москвою фейкових структур самоорганізації нашого народу, а також нові військово-політичні виклики в російській федерації спонукали нас до негайного скликання конгресу на еміграції. Ми підготували його в рекордні терміни — менш ніж три місяці. Дискусій щодо місця проведення конгресу не було. Естонія — це світанок фіно-угорського світу, наша заступниця і наша надія. Естонський народ — наш рідний народ, ми вийшли з однієї історичної та культурної колиски. Тому як Туреччина не чужа для азербайджанців держава, так і Естонія для нас не далека країна», — пояснив голова оргкомітету зі скликання з’їзду.

Уранці 30 вересня до Отепя прибули керівництво парафії, естонські політики і культурні діячі, журналісти та науковці. Все місто було вкрите прапорами Естонії та Ерзя. Державний прапор в Отепя відчувається дуже виразно — перший естонський прапор був освячений у місцевій церкві в 1884 році. Відкриття конгресу ознаменувалося церемонією підняття прапора Естонії та національного прапора Ерзя, за використання якого торік фсб і міліція почали переслідувати ерзян на їхній батьківщині — в Республіці Мордовія.

Засідання у конференц-залі розпочалося з хвилини мовчання — вшанування пам’яті ерзянського воїна, військовослужбовця ЗСУ Олексія Вещевайлова, який планував приїхати на з’їзд делегатом, але 26 вересня загинув у битві з росіянами на бахмутському напрямку в Донецькій області. Решта ерзянських воїнів, які воюють на боці України, мали представляти ерзянське військове братство. Один з них таки встиг отримати чотириденну відпустку й дістатися до Естонії. Коли молодий ерзя у формі солдата ЗСУ зайшов до конференц-зали, він миттєво привернув увагу преси та естонської громадськості.

«Важливість цієї події для на-шої країни важко переоцінити. Фактично наш народ опинився за залізною завісою. Більше третини делегатів не змогли потрапити на з’їзд. Російська влада тиснула навіть на тих ерзян, які залишилися в рф і були залучені до підготовки та проведення з’їзду в дистанційному режимі. Були люди, які не змогли перетнути всі кордони і не потрапили до Естонії. Але, незважаючи на всі перепони, ми змогли скликати з’їзд і залучити до нього не лише старших, а й молодь», — розповів боєць ЗСУ, молодий ерзянин-ветеран Олександр Бутяйкин.

На розгляд делегатів були поставлені дуже гострі політичні питання. І, що дуже важливо, знайдено консенсус щодо найскладнішого — державного будівництва. Виживання ерзя як народу в складі рф делегати визнали неможливим й обрали утворення федеративної землі Ерзян Мастор.

З’їзд визначив Республіку Мордовія, Пензенську, Ульяновську, Нижегородську, Рязанську і Самарську області нелегітимними територіально-адміністративними утвореннями, а «органи влади» цих утворень — органами без представницької дієздатності.

Після бурхливих дискусій делегати дійшли висновку, що подальше перебування в рф територій компактного проживання ерзян означає остаточне зникнення їх як народу: «Жоден аспект політики російської федерації або Республіки Мордовія не спрямований на збереження ерзянського народу, його національної ідентичності, культури, мови, релігії. Крім того, політика кремля щодо ерзя, як і інших фіно-угорських народів, спрямована на якнайшвидше розчинення в російському етносі. Російська федерація проводить політику прихованого етноциду щодо ерзя».

Ерзяни не лише звинуватили російську владу в етноциді, а й прямо заявили про своє бажання створити окрему державу, детально окресливши її кордони, політичну форму та державний устрій. Реалізація громадянами Ерзянського Мастора права на збереження і розвиток своєї національної ідентичності, мови та культури будуть закріплені в конституції. До території держави увійдуть землі Республіки Мордовія, Пензенської, Ульяновської, частини Нижньогородської, Рязанської та Самарської областей. Держава матиме такий адміністративний устрій: вісім кантонів (з них два татарських — національні) й автономна Мокшанська Республіка. Столицею федерації буде Саран Ош. Затверджено державні герб і гімн.

З’їзд також постановив, що до здобуття незалежності Ерзянського Мастора боротьбу ерзянського народу за самовизначення очолять народні представницькі органи та головний староста. У формуванні представницьких органів можуть брати участь лише ерзяни. З’їзд визнав ерзянами тих, хто відкрито і публічно заявляє про свою приналежність до ерзянської нації та може довести свою спорідненість з особою ерзянського походження — незалежно від рівня родинних зв’язків. Також ерзянин — це людина, яка оволоділа ерзянською мовою на рівні, достатньому для вільного спілкування, і визнає себе частиною ерзянської нації, не маючи навіть краплі ерзянської крові.

Конгрес засудив вторгнення рф в Україну, мобілізацію на землях корінних народів, висловив солідарність з протестувальниками в Дагестані, Якутії та інших колоніальних респуб-ліках, підтримав декларацію про деколонізацію росії, ухвалену в Празі 23 липня 2022 року на Форумі вільних народів росії, та закликав усі поневолені народи рф до боротьби за розвал імперії й утворення незалежних держав на окупованих землях цих народів.

У роботі конгресу в статусі гостей взяли участь комі, карели, іжорці та марійці.

Своїми враженнями поділився член президії конгресу, полі-тичний емігрант нової хвилі: «Інтерес естонців до нас як до рідного народу помітно зріс. Головне те, що з’їзд різко вивів ерзянську тему з фольклорної площини в політичну. У повітрі відчувається енергія: і ерзя, і естонці розуміють, що росія вийшла на завершальний етап свого існування і в 2024 році будуть визначені кордони нових держав».

Можна зауважити, що не варто видавати бажане за дійсне. Але в рф є близько ста поневолених росіянами народів, багато з яких висловили не тільки невдоволення, а й прагнення до свободи і державності. І, відверто кажучи, це тільки початок.

Зважаючи на втрати росіян на полі бою, на нещодавню історичну й зворушливу промову президента Зеленського до Конгресу Сполучених Штатів і на чітко очевидні прагнення неросіян усередині рф, нинішній рік має бути не вельми сприятливим для російських імперіалістів.

Аскольд ЛОЗИНСЬКИЙ,
правознавець, громадський діяч у США.