Переглядів: 957

З аналогіями і без них

Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. Василя Василька показав дещо оновлену виставу «Серце навпіл», створену за новелами Марії Матіос. Авторка, відома українська письменниця, внесла деякі незначні корективи, й інсценізація заграла яскравішими барвами.

Вистава-одкровення… Так назвали автори свій твір. Філософське поняття, яке надає широкий спектр почуттів, а передовсім — цілковиту взаємну відкритість акторів і глядачів…

Крутяться, крутяться, зрідка скрегочучи, жорна. Образ не новий, але дуже точний. Відходять часи, їх заступають інші; міняються люди; одна біда йде на зміну іншій, і як не крути, а жити треба, бо життя є вічним на цій землі, у цих горах і в цьому селі… І в кожному з нас, мабуть. Переходячи від душі в душу.

Те, що будь-коли відбувалося з нами — воно нікуди не зникає. Воно може повернутися вже в іншому, трансформованому вигляді, може не повернутися ніколи. Але завжди, будь-якої хвилини, може бути викликане з пам’яті, або з непам’я-ті, може бути відтворене у будь-якому вигляді. Передовсім, мистецькому.

Як це зробив режисер-постановник вистави — заслужений артист України Олексій Гнатковський (Івано-Франківськ) вкупі з акторами. Безмежно талановитими акторами нашого театру, здатними перевтілюватися до самозречення. Сказати, що вони виконують ролі — нічого не сказати. Що з дивовижною достеменністю проживають на кону якийсь шматочок чужого життя, зробивши його своїм, — теж майже нічого не додати. Таке відчуття, що актори в ті хвилини перебувають під Божим благословінням. Що це ті самі, небесними силами прислані, посланці з тогочасного далекого карпатського села, щоби всі остаточно зрозуміли, що Україна єдина, і щоби глядачі утвердилися в цьому, перебуваючи буквально на відстані простягнутої руки, а кажучи образно: зі стуленими докупи серцями. Що вони прислані на єднання, на спільну битву і спільну молитву. Понад те: щоби глядачі стали на час вистави тими самими селянами, до котрих знову прийшла біда у вигляді повоєнної, тепер уже червоної, окупації, жорстокої та виповненої ненавистю, щоби прийняли їх у своє серце та самі стали персонажами дійства, щоби відтак ділитись цим без вагань. І збагнути, що навіть в очевидній безвиході будь-що треба шукати бодай якийсь прийнятний вихід, який, без сумніву, є і який лише чекає, щоби його знайшли. Це важливо завжди, і це дуже важливо в нових реаліях української історії. Та й чи така вже велика різниця між нинішніми окупаціями і тією, що надовго спостигла західноукраїнські землі по Другій світовій, і весь наш народ?

Вистава, утім, не агітує, не прагне щось витлумачити, пояснити глядачам. Не закликає: дивіться і робіть висновки. Тому що це не про тероризм і не про спротив йому (хоча і про це також, але це — лише тло, й навіть не так тло, як — відлуння). Це — про людські взаємини, з усіма їх проблемами. Про сердечне тепло, безкорисливу взаємодопомогу в різних життєвих умовах. Персонажі, а це звичайнісінькі селяни, жителі невеличкого віддаленого села, вповідають нам про те, що відбувалося. Навіть не розповідають — вони просто живуть. Це лише шматочок їхнього життя, часовий відрізок, вихоплений з плину буття, який глядачі переживають так само, немовби це відбувається з ними самими. В режимі реального часу — не ретроспективно, відчуваючи себе учасниками тих драматичних подій. А можливо, що й ставлячи себе на місце тих селян чи уявляючи себе ними. І в цьому, здається, можна вбачати й епічність вистави — принаймні, в новелах письменниці, як і в усій її творчості, це присутнє.

Маленьке село, що спізнало дві війни, а тепер ось прихід нової влади, так само чужинської, зазнає і випробувань, але не кориться. Чоловіки — в лісі. Забитих привозять у село — на впізнання. Але ці жінки стійко тримаються, вони вміють мовчати перед ворогом. Як от ця єврейська дівчина з «криївки», холоднокровно застрелена ворогом із засуканими рукавами та закривавленими руками. Вона пішла в ліс, бо споконвіку їхні родини жили поряд — єврейська та українська, разом відзначали свої свята, а лихої години українці переховували єврейських дітей, і це — історичні факти.

В такі часи можна вижити лише завдяки духовній енергії людей, твердою надією і вірою. В те, наприклад, що дванадцять молитов, замовлених у церкві дванадцятьма удовицями, відженуть біду. Але треба ще вмовити священника, і не всі удовиці погоджуються — чи не можуть, бо й бояться — піти на це. Героїня фанатично, можна сказати, вірить у це. Пригадаймо біблійне: «Віра твоя спасла тебе».

Сценографія вистави гранично метафорична. Це сучасний театр, у якому, як знаємо, важливо, не про що мовиться, а як мовиться. Образні вирі-шення мізансцен значно підсилюють емоційний вплив на глядачів, котрі відділені від тих подій лише двома метрами сценічного простору. Ще крок — і глядачі стануть немовби учасниками сценічного дійства, надто в сцені, де єврейські діти частують їх ритуальним печивом на свято Пурим.

Вистава «Серце навпіл» дуже театральна, серед чисельних метафор — біблійне дерево осика, що час до часу з’являється на сцені, І різьбяр по каменю, котрий хоче передати своє ремесло, і чоловічі піджаки на жіночих раменах — як символ того, що чоловіки пішли «в ліс» боротися й тепер жінки перебрали на себе всі їхні чоловічі турботи…

У когось під час вистави самі по собі вибудовуються аналогії з часом нинішнім. Для когось це дійство стає емоційним сплеском… Нема лише байдужих. І це значить, що вистава вдалася.

Роман КРАКАЛІЯ.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net