...І щоденна битва за врожай

Через дев’ять літ плідної праці кар’єра нашого героя стрімко пішла вгору. За високу результативність у тваринницькій галузі, професіоналізм та порядність Олександра Анатолійовича призначили на посаду заступника голови колгоспу. Ще через два роки він пересів у крісло керівника цього господарства. А з початком реформування аграрного сектора економіки та відходу від радгоспно-колгоспного устрою Олександр Бондаренко заснував й очолив передове фермерське господарство «Шевченко». Близько 400 власників земельних сертифікатів доручили йому обробляти свої наділи.

Без перебільшення, Олександр Бондаренко віддає землі, цій нашій годувальниці, всі свої досвід, силу, наснагу та вміння. Троїцький аграрій чи не першим серед колег впровадив у рільництво безорну систему сівби озимих та інших культур. Активно використовує інші прогресивні методи господарювання, засіває поля високоврожайними сортами злакових і технічних культур, невпинно оснащує виробництво високопродуктивною технікою тощо. Все життя працює за принципом: «Земля — наша годівниця!». Взамін землиця, щедро полита селянським потом, тішить хлібороба знатними врожаями, забезпечуючи пайовиків гідною орендною платою, а господарство — непоганими прибутками та перспективами подальшого розвитку.

А ще Олександр Анатолійович, як уже мовилося, — справжній патріот, сповнений безмежної любові до людей, до вже рідного села Троїцьке, до України. Щодня, живучи з почуттям відповідальності й гордості за країну, він докладає максимум зусиль для збереження найцінніших надбань нашого краю. Будучи надійним соціальним партнером своєї громади, невпинно дбає про розвиток освіти, медицини та культури, допомагає односельцям, не залишається байдужим до проблемних питань. Бувало, коли для вирішення якоїсь нагальної справи бракувало державних коштів, додавав зі своєї кишені.

Висловлюючи довіру і повагу, земляки двічі обирали Олександра Бондаренка депутатом Троїцької сільської ради, чотири рази — депутатом Любашівської райради. Представляв аграрій наш край і в обласній раді. У вже далеченькому 2015-у Любашівщина мала представництво в обласній ради аж із трьох обранців. Окрім Олександра Анатолійовича, про соціальний розвиток району дбали ще й Анатолій Артеменко і Руслан Табунщик. З їхніх депутатських звітів можна дізнатися про мільйони гривень, «вибитих» з бюджетів різних рівнів на розбудову соціальної інфраструктури, допомогу на лікування хворих тощо.

З початком воєнної агресії проти нашої країни у 2014 році Олександр Бондаренко як справжній українець і водночас голова асоціації сільськогосподарських підприємств Любашівського району разом з однодумцями-патріотами активно долучився до волонтерства, допомагаючи добровольцям та ЗСУ боронити рідну землю. Аграрії закуповували і відправляли на передову різноманітну амуніцію, технічні засоби та продовольство. Якось Олександр Анатолійович з колегою Сергієм Паровиком особисто доправили у Волноваху все необхідне нашим землякам-захисникам.

Нинішня повномасштабна війна росії проти України ще більше спонукає хліборобів працювати на обороно-здатність країни та боєздатність нашої армії. Вже пів року не міліє з Любашівки потік допомоги ЗСУ, теробороні, землякам-солдатам та жителям потерпілих від путінської агресії міст.

Благодійність люблять тишу і спокій. Цього неписаного правила все життя свято дотримується Олександр Бондаренко, тому дізнатися від нього щось конкретне про його доброчинність годі й сподіватися. Зрозуміло,  скромність прикрашає людину, але можна припустити, що особисті пожертви Олександра Анатолійовича бойовим підрозділам ЗСУ, теробороні й потерпілим обраховуються сотнями тисяч гривень. Отак троїцький фермер спільно з аграріями півночі Одещини наближають омріяну Перемогу нашого народу над знавіснілим ворогом. Адже цілі покоління українців сотні літ боролися за власну землю і волю, а нинішня борня — ключова, як боротьба Світла з темною ордою. І ми, безумовно, переможемо!

Наші землероби є надійним тилом для наших захисників, гарантом продовольчої безпеки країни і, як з’ясувалося останнім часом, всього світу. А от для самого ювіляра найнадійнішим тилом є його родина. Найперше — любляча дружина і чарівна ґаздиня Рита Володимирівна, з якою живуть у злагоді-любові, народили й виховали доньку Ірину. Тішиться молодий дідусь первістком-онуком Олександром, який, не сумнівається, перейме сімейну фермерську справу. Не менше втіхи приносить й онучка — щебетуха Златка.

Як мовиться, життя прекрасне, коли є задля кого і задля чого жити та працювати. Про добробут родини, як і про добробут України та про її Незалежність, необхідно дбати повсякчас. Цим і живе наш вельмишановний Олександр Бондаренко. Для нього турбота про сім’ю, ближнього і Батьківщину — це як щоденна битва за врожай. А його життєвим кредо є слова нашого пророка Тараса Шевченка:

Свою Україну любіть.
Любіть її… во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Юрій ФЕДОРЧУК.