№ 65-66 (22388-22389) четвер-субота 25-27 серпня 2022 року

Привітання Президента України Володимира Зеленського з нагоди Дня Незалежності України

Вільний народе незалежної України!

І цим усе сказано. Всього чотири слова, але як багато стоїть за ними сьогодні. На 182-й день повномасштабної війни. Скільки в цих словах символів і сенсів, подвигів і втрат, радості й болю. А головне — скільки в них правди. Нашої правди. Правди про наше сьогодення, з якою неможливо сперечатися, бо неможливо не бачити й не визнавати. Ми вільний народ незалежної України. Після шести місяців, коли нас намагаються знищити, ми вільний народ незалежної України. І це правда про наше майбутнє. Вільний народ незалежної України.

Понад 90% українців вірять у перемогу у війні з росією, 55% — вважають перемогою відновлення українського суверенітету на всій території України включно з Кримом. На цьому на презентації опитування «День Незалежності України: що об’єднує українців і як ми бачимо перемогу на шостому місяці війни», яка відбулася в «Укр-інформі», наголосив аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» Андрій Сухарина.

За словами Сухарини, серед тих, хто вірить у перемогу України, 31% вважає, що здобудемо її до кінця цього року, 34% — що це станеться упродовж 1—2 років, і 7% — десь через 3—5 років. Не змогли визначитися з відповіддю 23% респондентів.

Історико-топонімічна комісія Одеської міської ради відклала ухвалення рішення щодо демонтажу пам’ятника «Засновникам міста», більш відомого як «пам’ятник Катерині ІІ», через центральну скульптуру імператриці на монументі, повідомив https://izbirkom.org.ua.

За словами керівника Південного міжрегіонального відділу Інституту національної пам’яті Сергія Гуцалюка, комісія вирішила дочекатися висновку юридичного департаменту міськради щодо повноважень комісії з цього питання: чи взагалі вона має право ухвалювати рішення щодо знесення монумента. «Історико-топонімічна комісія вкотре не ухвалила рішення про долю пам’ятника Катерині II в Одесі. Як з’ясувалося, юридичний департамент досі не з’ясував повноваження міста: чи воно тремтяче, чи має право прийняти рішення про його знесення. Тому комісія вирішила знову відкласти це питання у довгу шухляду», — написав він у Facebook.

Сила кремля взагалі не в ідеології, а в її відсутності, сказав Леонід Волков, соратник Олексія Навального. До початку масштабної війни росії проти України з цим висловлюванням можна було погодитися. Рашизм, на відміну від нацизму, фашизму або комунізму, не має стрункої системи з внутрішньою логікою, а є набором понять, характерних для організованої злочинної групи (ОЗГ).

Двоголовому орлу зайвий мозок не потрібен

Поняття, залежно від сьогочасної потреби, можна переставляти, замінювати одне на інше або виводити з обігу. Головне — можливість безконечно і безкарно вбивати та грабувати. Але масштаб убивств і грабежів усе ж таки має значення. Поки це рекет на ринках, досить жертву елементарно кошмарити. Коли справа доходить до пограбування міста або власної держави, пахану доводиться на частину вкраденого утримувати армію силовиків. А хочеш грабувати за кордоном — війна.

Майже одразу після свого призначення представниця Уповноваженого із захисту державної мови в Україні Ярослава Вітко-Присяжнюк ініціювала в Одесі зустріч з громадськістю, що відбулася в добре знаній нею бібліотеці ім. Михайла Грушевського. Зібралися люди зацікавлені, якраз ті, що можуть стати активом, помічниками представника мовного омбудсмена в поширенні та утвердженні тут, на півдні, державної мови.

Українську мову в Одесі знають всі. А вірніше, розуміють усі: вона, можна сказати, в генах Одеси ще із часів українського козацтва. Принаймні ті, кому розмовляти нею треба, як мовиться, «по роботі». Себто представники освіти, медицини, торговельних мереж тощо.

Міністерство освіти і науки України своїм наказом від 3 серпня затвердило, надавши гриф «Рекомендовано МОН», оновлені навчальні програмам для 6 — 9-х та 10 — 11-х класів.

Перегляд та оновлення змісту навчальних програм загальної середньої освіти — це відповідь на виклики, які виникли у зв’язку з повномасштабною збройною агресією російської федерації проти України, повідомляється на сайті міністерства.

Повернути мир нашому працелюбному народові — найзаповітніше бажання ветеранки праці Ніни Василівни Трашко.

Дехто вважає, що село — це некомфортне життя, важка праця зранку й до ночі. Ніякого розмаїття і жодної романтики… Таким подобається натовп на міських вулицях, сучасні супермаркети, величезний вибір забав… Що ж, кожна людина — свого щастя коваль.

Ніні Василівні до душі розмірене життя у сільській глибинці. Все життя її минуло у Забарах Білгород-Дністровського району. Та й син Юрій, після кількох років праці у місті, повернувся у село. Економіст за фахом, а попит на фахівців цього профілю завжди був, міг би в Одесі вибудовувати кар’єрні сходинки, але Юрія Миколайовича потягнуло додому, де він досить довгий час працював головою сільради. Її донька, Любов Шершун, також живе у селі — у сусідній Ройлянці, працювала агрономом.

«Світова історія сьогодні поселилася у кожній українській домівці», — любить повторювати письменник, дипломат Юрій Щербак. І та історія, що поселилася у нас, крутіша за «Казино «Рояль». Принаймні книги Юрія Щербака точно дають ці відчуття. На вулицях Антоновича, на Бесарабській площі чи в урядових кварталах відбуваються події, які дадуть фору найкрутішому серіалу.

Вперше журналістка «Укрінформу» (https://www.ukrinform.ua) обговорювала з Юрієм Миколайо-вичем його політичні антиутопії рік тому, а «ЧН» передруковували цю розмову у номері за 9—11 вересня. Цього разу мова про його роман, який стосується відновлення в Україні ядерної зброї.

23 серпня керівникові фермерського господарства «Шевченко» із Троїцького, завзятому агропідприємцю та найпалкішому патріотові Любашівщини Олександру Анатолійовичу Бондаренку сповнилося 60 літ. За плечима ветерана (вже можна так називати нашого шановного, хоч з вигляду й моложавого землероба) — майже чотири десятиліття подвижницької праці на хліборобській ниві.

Уродженець села Розалівка, що на Роздільнянщині, Олександр Бондаренко з молоком матері всотав у себе любов до рідної землі, а коли підріс та змужнів, прадідівський геном селянина ще й інтуїтивно спонукав його здобути саме сільськогосподарську освіту. Отож в Одеському держаному аграрному університеті юнак опанував украй потрібну селу зоотехнічну справу. Після закінчення навчання здібний випускник за розподілом потрапив у Троїцьке, де був призначений головним зоотехніком колгоспу імені Шевченка, уславленого в області та за його межами високопродуктивним тваринництвом. Ще досі спливають у пам’я-ті тодішні виробничі поїздки у це господарство на ферми та свинарники, вранішні доїння та фотографування для газети кращих доярок, свинарок, механізаторів. Тоді у Троїцькому було чи не найбільше в Любашівському районі передовиків-орденоносців сільськогосподарського виробництва.

...Ще жовтень літа не зборов.
Андрій МАЛИШКО.

Катерина-старша, прокинувшись рано-вранці й продершись крізь дрімоту та гальма свідомості, почала згадувати: «Де я?», «Хто я?».

Надворі сипав, зарядивши ще вночі, дрібний тихий дощ. Брезьє ще спало. В сусідній кімнаті хропів величезний кіт-сфінкс, на ім’я Семен, дуже рідкісної канадської породи, геть лисий, з приємною велюровою шкірою і зі страшною загостреною мордочкою. Але неймовірно доброзичливий і ніжний.

27 серпня вшановуватимемо 166-річчя від дня народження Івана Яковича Франка (1856 — 1916).

Так уже склалося, що приводом згадати про ту чи іншу знакову постать для нас часто є саме такі пам’ятні дати. Важко сказати, добре це чи погано. Але факт залишається фактом, і ця дата є чудовою нагодою замислитися та наблизитися до такого різнопланового феномена, як Франко.

Сьогодні, як ніколи, важливо поширювати серед міжнародної громадськості правду про нашу боротьбу, наші цінності й національну унікальність. Про те, як в умовах Європи цю місію самовіддано і наполегливо виконує Товариство української культури Австрії (TUKA — Lesja Ukrainka), — у бліцінтерв’ю з лідеркою об’єднання, відомою оперною співачкою, педагогом і громадською діячкою, музичним керівником і солісткою ансамблю «Ґердан-Gerdan» Інною САВЧЕНКО (Лінц, Верхня Австрія). Нагадаємо, це не перше подібне інтерв’ю в онлайн-режимі з нашою талановитою і креативною співвітчизницею (див. «ЧН» за 27.08.2020 та 1-3.07.2021).

— Пані Інно, попередній рік, в умовах пандемії, проходив для ТУКА під знаком Лесі Українки. Початок же нинішнього означений трагічним поворотом — повномасштабною агресією росії проти нашої держави. Як ви і колеги сприйняли цю страшну новину? Як це вплинуло на роботу і подальші плани вашої організації?

— Перш за все хочу зазначити, що у мене особисто, як і в більшості моїх колег, не було ілюзій щодо подальшого розвитку війни, яка почалася у 2014-у, росії проти України. Ми відчувала в повітрі цю моторошну, деструктивну агресію проти України, підігріту нерішучістю, відвертим страхом або «нейтральністю» багатьох політиків Європи, та й усього світу, зрештою. Зокрема, передбачаючи розвиток подій десь на рівні інтуїції, ще 19 лютого ми орга-нізували в Лінці, столиці Верхньої Австрії, демонстрацію на підтримку України, приєднавшись до руху «День солідарності з Україною», започаткованого колегами з Відня.

«Інфоксводоканал» повідомляє, що для зручності споживачів оптимізував терміни передачі показників лічильників холодної води.

Якщо досі клієнти компанії передавали показники спожитої води щомісячно до 28-го числа, то вже із вересня робитимуть це одночасно з наданням відомостей щодо інших комунальних послуг — із 1-го по 4-е число місяця, наступного за звітним. В інші дні передати показники буде неможливо.

Хоча репутація відіграє важливу роль у собачій або вовчій зграї, ці тварини, швидше за все, не можуть скласти аналогічної думки про людей, зокрема не думають про них як про «щедрих» або «жадібних».

Серед тварин, що живуть групами, формування репутації особин може відігравати важливу роль у соціальній взаємодії. Оскільки собаки теж здатні ефективно спілкуватися і співпрацювати з людиною, дослідники висунули гіпотезу, що вони здатні й формувати думку про окремих людей, спостерігаючи за їх взаємодією з іншою твариною. Однак дослідження на цю тему давали неоднозначні результати, а відтак залишалося відкритим питання: чи з’явилася ця здатність у домашніх собак, а чи вона вже була присутня у їхніх предків — вовків? Тепер учені з Віденського університету ветеринарної медицини (Австрія) довели, що собаки не формують думку про людину як про «щедру» або «жадібну» щодо їжі після прямої або непрямої взаємодії з нею. Як і вовки.