№ 59-60 (22382-22383) четвер-субота 4-6 серпня 2022 року

Відомий економіст, професор Чиказького університету Костянтин Сонін цими днями вніс свою лепту в альтернативну історію. В інтерв’ю «Радіо Свобода» він сказав, що путін — це Гітлер, зупинений у 1938 році. Московські вчені, які втікають від азійської деспотії за океан, за будь-яку ціну намагаються внести логіку в сучасну історію. Але щоразу лобами впираються у «Мюнхен» 1938-го або в Договір про ненапад між Німеччиною та СРСР 1939-го.

Якщо без ілюзій…

Ганебні договори, звісно ж, вплинули на хід подій у ХХ столітті, але не вирішальним чином. А путін нагадує Гітлера не більше, ніж інші психопати на чолі держав. Навіть менше. Оскільки німецький фюрер вирішував реальні завдання, а не намагався повернути Німеччину у часи кайзера. Політика умиротворення Гітлера з боку європейських демократів у 1938 році була б успішною, якби Чемберлен і Даладьє хоча б зважилися погрожувати війною.

Час невблаганний. На відривному календарі (хто практикує такий, паперовий, відлік часу, той зрозуміє) уже злітають аркуші першого тижня серпня. До осені — рукою подати. Вже й не кажу про всі тривоги, які з осінніми дощами-вітровіями налетять на наших героїв-оборонців (бо саме до них звернені — хіба ж не так? — усі наші помисли й молитви).

І все ж, маємо й власні, газетярські, перестороги. У вересні, за багатодесятилітньою традицією, стартує передплата періодики на наступний рік.

«Після Другої світової війни завдяки публіцистичним і художнім творам, тобто на рівні масової культури, поширився романтичний, пом’якшений, навіть дещо баналізований образ Муссоліні — проникливий, наче міт, стійкий, немов антиміт, і перекручений, як вони обидва», — читаємо у вельми цікавій італійській книжці про першого фашиста: Алессандро Кампі, «Муссоліні» (Л.: Видавництво Анетти Антоненко; К.: Ніка-Центр, 2020). Авжеж, коли бачиш у своєму «герої» такі риси, як «непогамовний авантюризм… смак до провокації з певною долею кокетства та заради епатажу… богемний стиль… ексцентричність і аномалію», — оповідь заповідається на захопливу.

Утім, автор не справджує читацьку надію на біогра-фічний екшн — він дає дещо більше: розуміння того, як типова «людина з народу» опиняється на чолі нації. Такий собі детектив з царини соціальної психології, «по-літико-інтелектуальна біографія».

Усі постраждалі від російської агресії та незахищені верстви населення, зокрема й пенсіонери Одещини, можуть отримати додаткову грошову допомогу від міжнародних організацій.

Для цього Міністерство соціальної політики України створило соціальну платформу «єДопомога» — https://edopomoga.gov.ua. Саме за цією адресою ви чи ваші рідні за вас повинні оформити заявку на виплату. Зайшовши на платформу «єДопомога», виберіть розділ «Виплати від міжнародних організацій», далі — «Заповнити заявку на допомогу». У цій заявці вказуються ваші паспортні дані та відомості про пільги (якщо вони у вас є), реквізити банківського рахунку у форматі IBAN. Якщо ви отримуєте пенсію через пошту і не маєте банківського рахунку, так і вказуєте: рахунку нема (це не є підставою для відмови у виплатах).

«Чорноморські новини» неодноразово повідомляли про традиційну участь одеських митців у міжнародних пленерах, зокрема в «краю лісів та озер», у гостинних поляків — ґміні Бартошице Вармінсько-Мазурського воєводства. Цьогорічний, уже 40-й, пленер, який відбувся у першій половині липня, є свідченням непохитної волі його організаторів утілювати у життя проєкти, що розширюють життєвий простір і зближують людей різних країн. Це своєрідний виклик руйнівним силам, адже Польща під час російсько-української війни рішуче виступає проти «імперії зла», взявши на себе велику політичну відпо-відальність, й несе відчутний економічний тягар у цьому протистоянні.

Єдиний представник від України на цьогорічному пленері в Ґалінах, що поблизу Бартошице, мисткиня з Південного, член правління Одеської обласної організації НСХУ Лариса ДЕМ’ЯНИШИНА поділилася своїми враженнями.

Мав я також свій рідний край,
Цвіли там квіти у діброві,
Шумів таємну пісню гай,
Збіжа стелилися чудові
На паску і на коровай, —
Мав я також свій рідний край.

Є на Полтавщині невеличке містечко Решетилівка. Місцеві чоловіки кажуть, що заснував його козак Решетило. Навіть пам’ятник козаку стоїть у центрі містечка. А от жіночки вважають, що назва походить від того, що тутешні майстрині, вишиваючи, «решетили» тканину — використовували техніку під назвою «прорізний прутик», тому й місцину назвали Решетилівкою.

Побувати тут пощастило у рамках візиту журналістів з різних регіонів України на Полтавщину, організованого Харківським пресклубом (попередні враження-публікації про цю мандрівку читайте у номерах «ЧН» за 30 червня — 2 липня та 21 — 23 липня).

Українські переселенці віддячили німцям українським борщем, визнаним ЮНЕСКО культурною спадщиною нашого народу.

У середу, 27 липня, понад 300 гостей зібралося на території Єврейської громади у місті Карлсруе (Німеччина) на заході, організованому українськими переселенцями, «Борщ подяки».

За п’ять місяців повномасштабного вторгнення агресор завдав руйнувань щонайменше 183 спорудам релігійних спільнот України.

Із 24 лютого до 23 липня щонайменше 183 релігійні споруди у 14 областях України були вщент знищені або зазнали руйнувань унаслідок збройного нападу російської федерації: церкви, мечеті, синагоги, освітні та адміністративні будівлі релігійних спільнот нашої держави.

У важких умовах війни побачила світ десята книжка із серії «Мемуари професора» — «Чиновники, припиніть ганьбити державу» — авторства відомого вченого, завідувача кафедри історії та етнографії України Національного університету «Одеська політехніка» Григорія Гончарука (про що «ЧН» уже повідомляли у номері за 28-30 липня. — Прим. ред.).

Видання, загальним обсягом 104 сторінки, складається із передмови, п’яти розділів: «До Міністерства: почуйте нас», «Хам-українофоб — опора ректорського режиму», «Пане Міністре, а скільки це коштує?», «Розправа», «Подарунок аспіранта» та післямови під заголовком «Дві тенденції або висновки». Книжку доповнено ілюстративними документальними матеріалами.

Одеські аудитори виявили розкрадання майже п’яти мільйонів гривень, призначених для надання соціальної допомоги.

За процесуального керівництва прокурорів Одеської обласної прокуратури та Білгород-Дністровської окружної прокуратури повідомлено про підозру дев’яти учасникам організованої групи за численними фактами розкрадання майже п’яти мільйонів гривень бюджетних коштів, призначених для надання державної соціальної допомоги населенню, несанкціонованого втручання в роботу інформаційних автоматизованих систем та фальсифікації документів.

Невдовзі, 10 серпня, письменникові та громадському діячеві Сергієві Мартинюку сповниться шістдесят років.

Знаю його вже майже 15 літ. Познайомилися на обласній конференції Української народної партії. На лацкані піджака у Сергія тоді виблискував значок депутата районної ради. На відміну від інших промовців, його короткий виступ складалася не із загальних фраз, а торкався справ у вихованні національної свідомості молоді, звертав увагу на засилля сепаратизму серед священників московського патріархату. Тоді ж я отримав у подарунок книжку «Горжусь, что я украинец».

З глибини століть дійшла до нас мудрість «Vita brеvis, ars lоnga» («Життя коротке, мистецтво — вічне»). Сьогодні у своїх статтях-роздумах її актуальність підтверджують глядачі Одеського оперного театру — журналістка та науковиця, з різних боків осмислюючи цю непорушну істину.

Найгуманніший вічний двигун

Важко уявити, що в Одесі — південному форпості України, куди чи не щодня прилітають вогненні привіти від здичавілих «любителей Южной Пальмиры», — працює Оперний театр. Але він працює! Між повітряними тривогами, регулярними бахами над морем, у місті та в області (ППО, приліт чи дрон відрізняють за звуком уже навіть одеські коти), часом із запахом гару і пластівцями сажі від пожеж посеред Європи у XXI столітті театр продовжує тримати свій мистецький фронт.

Щипківський Г.П. Поліття: поезія. — Одеса: Астропринт. 2022. — 200 с.

Чимало віршів з цієї книжки знаємо з попередніх видань неординарного поета. І це відразу ставить цікаве і, можливо, дещо несподіване питання: чи варто, мовляв, акцентувати увагу на повторах і ламати критичні списи навколо проблеми, яку порушив друк оригінального версифікатора?

Але давайте не будемо теоретизувати, а поговоримо про очевидне. Нагадаємо, що звернення до римованих ремейків — справа кожного автора. (Зрештою, не можна, напевно, негативно ставитися до явища в умовах мізерності накладів.) Це — з одного боку. А з другого? Хочемо того чи ні, а повторення знаного належить до особливостей полігра-фічного виробу, який римувальник сам вважає підсумковим на певному етапі творчості. (Оскільки пан Геннадій не заперечує проти такої постановки питання, то «танцюватимемо» від цього.)

Триває шостий місяць війни, яку тоталітарна росія веде проти цивілізованого, демократичного світу. Першою на шляху кривавого агресора, який безжально нищить, вбиває та цинічно бреше, стала Україна. Від жахіть війни потерпають не лише люди, а й тварини. Говоримо сьогодні саме про них.

Наша співрозмовниця — громадська активістка, волонтерка, екологиня і зоозахисниця, голова ГО «Закон природи» Яна ТІТАРЕНКО.

В Україні посилять кримінальну відповідальність за підпали опалого листя та стерні. Йдеться про дії, що спровокували знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу.

Відповідний законопроєкт № 7212-1 схвалила у першому читанні Верховна Рада. Цим документом вносяться зміни до Кримінального кодексу та Кодексу про адміністративні правопорушення. Зокрема, пропонується розширити перелік дій, за які буде передбачено кримінальну відповідальність, та посилити її в умовах воєнного стану.

Уже п’ятий місяць чимало української малечі замість заспокійливої колискової чує гучні звуки сирени або дзвонів, що сповіщають про повітряну тривогу. МОЗ запитало у дитячої та сімейної психологині, авторки книг з дитячої психології Світлани Ройз про те, як заспокоїти дитину та навчити її правильно реагувати на звуки повітряної тривоги.

Боятися того, що насправді лякає, — нормально. При цьому діти орієнтуються на нашу реакцію і на те, як ми їм пояснюємо те, що відбувається, та які дії пропонуємо. Тому маємо знати, як діяти у подібних ситуаціях. Нижче — поради від Світлани Ройз.

29 липня розпочалося приймання заяв для здобуття вищої освіти від най-більшої аудиторії вступників — випускників 11-х класів (на основі повної загальної середньої освіти).

Вони можуть подати заяви на бюджетну чи контрактну форми здобуття освіти до: 8 серпня (18.00) — для вступу за результатами індивідуальної усної співбесіди, а також творчих конкурсів, складених 1—18 липня (бюджет і контракт); 23 серпня (18.00) — для вступу за результатами НМТ (ЗНО), а також творчих конкурсів, складених 9—16 серпня (контракт). Після цього заяви прийматимуться тільки на контрактну форму здобуття освіти.