Дніпро — річка?..
Здивуємося: певно ж, не річка — ріка. Бо річка, як про це чимало народних пісень, — невеличка, вона «в’ється, наче змійка». Інша річ — Дніпро чи ще якісь ріки. Поважні, повноводі, вони геть не грайливо в’ються, як ті річки, річечки, річеньки, але й не «під лінійку» пливуть (лінійка — почерк людини, а не природи). Скільки-то річок попересихало, коли десь у п’ятдесяті післявоєнні роки «меліоратори» понакопували каналів!.. Попрощавшись із небом, під яким вони бігли, яке віддзеркалювали, — пішли під землю, у темряву… Ріки ж перетривали те «покращення»…
Гасло «Передусім не зашкодь!» мало б стосуватися не лише лікарського мистецтва: природа теж — живий організм. Як і мова, що по-своєму віддзеркалює, оспівує природу. Мові — теж боляче… Дніпро, хай уже не гримить на давніх порогах, але ж таки ріка — за своєю славою (Славутич), за шириною («рідко яка птаха долетить до середини»), за потужною віковічною течією (у Геродота він — Бористен, північна сила: Борей — бог північного вітру); згадаймо й «людину з іменем Дніпра» — нашого славетного перекладача Бориса Тена (Миколу Хомичевського).
«Реве та стогне Дніпр широкий...». За цими словами — антична глибина. Охоронці рік в уяві стародавніх — це чоловічі божества у вигляді золоторогих биків. За тим початковим найпотужнішим fortissimo «Реве та стогне Дніпр широкий...» якраз і постає образ бика, який, змітаючи всі перепони, — рине. Звуковий образ перегукується з таким же потужним античним звукорядом: Борей, Бромій (епітет «грімкого» Діоніса), до того ж і наш, можем і його персоніфікувати, — Борвій. І раптом той, що «реве та стогне», відчувши гнів Борвія, впавши й сам у гнів, — річка...
Звідки почалося те здрібніння?.. А це вже для усмішки: «Здається, почалося з мужика / (був муж колись); вже жінка, не жона, / не книга — книжка; вже й Славутич — річка, / а в церкві — не свіча горить, а свічка».
«Нічому не дивуватися», — радив Горацій. Та як тут не подивуєшся, почувши й про Ніл, величезну… річку?.. Як же тоді назвемо невеличку — ту, що не з якихось незвіданих височин бере свій початок, а «з вишневого саду»?.. То, може, й не «рука» вже, а «ручка»?.. Добра шабля — доброї руки хоче, потужна електростанція — потужної ріки.
Щоб додати ваги нашій бесіді, погортаймо «Кобзар», загляньмо у твори Івана Франка: тут, у Франка, і то лише в поетичних творах, слово «ріка» вжито 269 разів («річка», коли вона таки річка, — лише 78), у Шевченка теж переважає «ріка» (13 до 9)... Врешті, чи не найвагоміший аргумент на захист ріки: час, у цьому ж ніхто не засумнівається, — рікою пливе...
Шануймо свої ріки, любімо їх, як це робили стародавні: грек, ступивши крок в інший край, насамперед відважував поклін рікам і водам того краю. Оберігаймо їх, щоб не маліли вони й не міліли. Як і нашу мову, що випливає зі своїх глибинних джерел. Шануймо й ті глибини: одні ж вони у ріки, інші — у річки.
Андрій СОДОМОРА.
перекладач, професор кафедри класичної філології
Львівського національного університету імені Івана Франка.
Джерело: https://zbruc.eu.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
