Футбол і коханівські кавуни

Це саме те, чого у 82 роки хочу і я: взяти до рук свого пристріляного в училищі авіаційних механіків СКС, з якого без оптичного прицілу вибивав на мішенях 95—96 із 100 очок. Рідко, але вдавалося вибити всі 100… Але молоді військові, мої учні, жартують зі мною, старим:

— Відпочивайте, Борисе Борисовичу, без вас впораємося! Перемога буде за нами! Слава Україні!

І я їм вірю, бо з предметом української літератури вкладав у їхні голови не тільки класичні рядки «Любіть Україну» Володимира Сосюри і «Ти знаєш, що ти людина?» Василя Симоненка, а й любов до батьків, своєї вулиці, села, міста, області й отієї стрункої красуні-україночки з волошковими очима — все оте, власне, і є Батьківщина.

Читаючи інформацію про улюбленого футболіста, згадав два випадки, пов’язані з ним та його одноклубниками з ужгородської «Говерли», які прийшли в київське «Динамо» і кілька разів здобували медалі чемпіонів та кубок СРСР. Сабо входив до збірної країни. Своєю майстерністю він так насолив всім футбольним клубам РФ, що центральна преса почала цькувати його у сталінському стилі. Відігравши певний термін у «Динамо», Йожеф Йожефович перейшов до московського «Торпедо», бо не витримав цькувань. Перший гол українського майстра шкіряного м’яча за «Торпедо» відзначили всі ті ж таки всесоюзні газети: «Удар заслуженого майстра спорту Йожефа Сабо», «Красень-гол»…

Й ось побачив його світлину у «ЧН», і серце забилося частіше, ніби повернувся у молодість…

Наприкінці 1960-х у селі Коханівка, де народився видатний майстер народної творчості Ростислав Палецький, вибирали голову місцевого колгоспу. На цьому заході був і я. Райком рекомендував на цю посаду Вікторію Іванівну Тюхтій. Щоб скоріше розійтися, колгоспники дружно висловили «одобрямс» райкомівській кандидатурі й перейшли до традиційних запитань і відповідей. Першим попросив слова огрядний бригадир:

— Товаришу голова колгоспу «Україна», шановна Вікторіє Іванівно, завтра студенти Одеського політехнічного інституту їдуть до Одеси. А вчора вони зробили набіг й обнесли весь колгоспний баштан. Що будемо робити? Я спіймав одного кучерявенького. Трохи прилякав, і він продиктував мені всіх спільників пограбування баштану. Ось цей список: Рудаков, Біба, Сабо, Турянчик…

— Пробачте, товаришу бригадир, у вашому списку всі одинадцять чоловік?

— А ви звідки знаєте? Вам встигли доповісти?

— Слухайте, чоловіче, ви мужчина чи лише бригадир? Отой кучерявенький продиктував вам усю футбольну команду київського «Динамо» на чолі з голкіпером. Молодці, що нагадали про себе! Наказую: завтра зранку привезти дітям-студентам підводу кавунів, щоб у них залишилися добрі враження й хороші спогади про колгосп. Якщо не встигнете до їхнього від’їзду, то ви з тієї ж хвилини вже не бригадир. П’ять копійок за кілограм кавунів, а ви звалюєте на студентів свої гріхи? Розберемося!..

Непорядні люди жили у всі часи. Їх не сіяли — вони самі родилися, успадковуючи гени своїх родаків…

Борис ДРАЇМ.
м. Ананьїв.