Журналісти — мішень для окупантів
Наш обов’язок — підтримати колег-медійників
«Сидимо в підпіллі і мало світимося. Я на національний телеканал передаю інформацію, ніколи не називаючи себе. Небезпечно». Це слова професійної журналістки із Херсона, власної кореспондентки всеукраїнського телеканалу.
Херсон та весь регіон навколо нього окуповані росією ще у перші дні війни. Росіяни беруть українських журналістів у полон. Наприклад, Олега Батуріна тримали у полоні 8 діб без зв’язку з родиною та доступу до необхідних йому ліків. Їхні помешкання обшукують і вилучають ноутбуки та телефони. Оскільки журналіста Костянтина Риженка у квартирі окупанти не застали, то арештували його молодшого брата. Більшість медійників не живе у власних помешканнях — переховується у знайомих. Виїхати з регіону не можуть. Одна із журналісток розповіла, що, прямуючи на контрольовану Україною територію, проїхала з родиною 45(!) блокпостів росіян, але їх так і не випустили…
Сотні українських журналістів перебувають на окупованих територіях.
Тисячі медіапрацівників евакуювалися — або із сім’ями перемістилися у безпечніші місця всередині України, або виїхали біженцями за кордон.
Тисячі журналістів втратили свої робочі місця. І засоби для існування.
Мільйони українців ризикують залишитися без доступу до професійної, відповідальної журналістики. Особливо — без доступу до локальних ЗМІ.
Ми говоримо, що війна перекреслила мирне майбутнє журналістів та медіа. Ми кажемо про прямі людські втрати, убивства, спричинені росією. На тепер, за даними Національної спілки журналістів України, загинуло 24 медіапрацівники. Це журналісти українських та міжнародних медіа, як цивільні жертви бомбардувань, так і ті, хто пішов у військо захищати Україну зі зброєю в руках.
Безумовно, журналісти не повинні змішувати професію з військовою справою. Але журналістська спільнота має шанувати пам’ять кожного загиблого медійника. Бо причина смерті одна. Це — російська війна.
Для росіян журналісти є очевидною мішенню. Найбільше розстріляних медійників — у передмісті Києва, коло Бучі та Ірпеня. Окупанти розуміють, що журналісти фіксують їхні звірства, тому й атакують медійників.
На тимчасово окупованих територіях після танків та штиків негайно розпочинається кампанія тиску на журналістів і зачищення інформаційного простору. Окупанти або пропонують медійникам ставати місцевими пропагандистами, або змушують замовкнути.
Обурливим прикладом тиску є випадок у Мелітополі. Після обшуку помешкання окупанти взяли у заручники 75-літнього батька головної редакторки місцевого онлайн-видання «Ріа-Мелітополь» Світлани Залізецької. Літню людину кинули «на підвал», зателефонували доньці і запропонували обміняти батька на себе. Це реальний фашизм!
І цей фашизм виріс за прямого сприяння російських пропагандистів. Українські журналісти переконані: якби більшість російських медійників — від москви і до околиць — була
проти розпалювання ворожнечі й ненависті, то війна не розпочалася б.
Тому українські журналісти проти класифікації «ліберальних журналістів з росії» такими ж, як і вони, жертвами війни. Жертва війни одна — це Україна. Пріоритет очевидний: зупинити війну та підтримати українських журналістів, яких щодня намагається знищити російський окупант.
Окремих представників російських ліберальних медіа теж варто підтримувати. Це право інституцій західного світу. Але такі зусилля мають бути принципово окремими ініціативами, сфокусованими на медійників з країни-агресора у цій війні. Без об’єднання в єдиний пул з українськими журналістами.
Чим може підтримати цивілізований світ українських журналістів та медіа?
Максимальна й оперативна допомога із засобами захисту — бронежилети і шоломи «Преса», тактичні аптечки першої допомоги (вже йде третій місяць війни, а засобів недостатньо).
Запровадження спеціальних фінансових програм підтримки евакуйованих журналістів та медіа (прихисток, гуманітарна допомога для виживання і розгортання роботи ЗМІ на новій території).
Запровадження спеціальних програм економічної підтримки українських локальних та національних медіа і журналістів. Зокрема, програм фінансування заробітних плат журналістів, аби вони залишалися у професії.
Допомога і розвиток центрів взаємодопомоги журналістів всередині України. Як приклад — центри журналістської солідарності НСЖУ. Ця мережа підтримується Європейською та Міжнародною федераціями журналістів.
Розвиток спеціальних програм професійного прихистку українських журналістів у Європі, Сполучених Штатах та інших демократичних країнах світу (перша така урядова програма втілена у Косово), підтримка у створенні українських медіа для біженців.
Але ключове очікування українців та українських журналістів від іноземних медіа — максимальне докладання зусиль, аби зупинити війну. Аби вплинути на європейських політиків. Аби зупинити геноцид нашого народу.
Сьогодні я — голос моєї колеги з окупованого Херсона (про яку йшлося на початку виступу). Я — голос журналістки, яка переховується задля порятунку свого життя і свободи. Але яка дуже сподівається на солідарність та дієву допомогу…
Сергій ТОМІЛЕНКО,
голова Національної спілки журналістів України,
член виконкому Європейської федерації журналістів.
Уперше опубліковано на сайті Європейської федерації журналістів з нагоди Всесвітнього дня захисту преси (3 травня).
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
