Переглядів: 421

Галина МОГИЛЬНИЦЬКА

Самовизначення

Ні розпачу, ані журби!
Лише вуста, зімкнуті тісно.
Та в час звитяги й боротьби
Я — пісня!
Чуєте? — Я пісня!

На сто немислимих октав,
На сто нечуваних регістрів
Творець мене розрахував:
Я — пісня
у стріли на вістрі.
 
Я пісня, буйна, як гроза,
Як рик розбудженого лева.
Я — пісня, чиста, як сльоза
І дзвін конвалій кришталевих.
 
Я — голос луків і дібров,
Злотистий заспів колосковий.
Я — гнівний клекіт корогов.
І материнська колискова.
 
Я спів любові й боротьби
Для бою, праці й до походу,
Я — спів доби
І спів судьби
Мого прадревнього народу.

На світлу пам’ять подруги-вигнанки

Пам’яті Ніни Строкатої-Караванської, одеситки, незламної патріотки України, померлої далеко від рідної землі

Жовта спека над Україною,
Мов застиглий відчай, —
Всі вітри до тебе полинули,
Щоб сказати тобі «Прощай!».
 
Ані подиху, ані повіву
Понад морем,
лиш жовтий біль.
Тільки голову матіолову
Ронить вечір на груди хвиль.
 
Та поверженою корогвою
Жовтий степ
розпластав печаль,
Та на серці ячить тривогою
Незбагненність твоїх мовчань.
 
Та запилені даллю спогади
Зависають в акаціях...
Може, десь
у серпневім погарі
Тут витає душа твоя?
 
Над землею,
що й досі в послуху
Перед дужим схиля чоло,
Понад містом твоїм,
що зосліпу
Вберегти тебе не змогло,
 
Де велику — на всіх єдину! —
Мрію виплекали колись.
...Душе світла! За Україну
В Божих засвітах помолись...

Донкіхоти

Пам’яті Алли, Василя, Івана,
В’ячеслава, Ніни, Євгена
Видно, мовив правду чисту
Той, хто нас «життю учив»:
Ми — смішні ідеалісти,
Донкіхоти без мечів.
 
Вірні джури ідеалу,
Юні лицарі крамол,
Що на прю з млинами стали
Без щитів і заборол,
 
Без крутійства й лицедійства:
«Нас — манюсенька шопта...»*
Ані зброї, ані війська —
Тільки серця правота!
 
В час безликого мовчання,
В час великої брехні
Як нещадно нас мололи
Жорна тих страшних млинів!..
 
Може, хтось і спорохнявів...
Хтось — не так
життя прожив...
Та ніхто з нас дармо-слави
І маєтків не нажив,
Бо святим — не торгували.
І боліло нам — за всіх.
 
... Ви і в засвіти забрали
Романтизму юний гріх!
І, дитинні й неуклінні,
Відійшли за небозвід.
 
І ячить в мені понині
Ваш незримий, чистий слід...

* «Так, мало нас, манюсенька шопта / Лише для молитов і сподівання...» — рядки із вірша Василя Стуса, присвяченого Аллі Горській.

24 серпня 1991 року

Воля!
Воля віднині!
Мостіте мости калинові!
Прапорів синьо-жовтих
під небом
Розкрилений повів...
«Ще не вмерла!»
(Й віднині довіку не вмре!) —
Рветься в простір
Мільйонноголосо,
Будить луни у кронах дерев,
У стодзвонні колосся.
 
Оберемками — радість!
У серці вмістить несила:
Значить здужала рідна Вкраїна
До волі злетіть
На поламаних крилах!
І зорить з далини майбуття!
 
...І лиш трішечки шкода,
Що... якраз на життя,
На одненьке...
коротке життя...
Запізнилась Свобода.

2014-ий

Не ридай мене, мати!..

(Перший кондак Страсної служби)

Ще надій березнева в’язь
Лиш бруньками
ледь-ледь взялась,
Ще рікою кача мала
По течині сльозою пливла,
Слід Небесної Сотні ще
На шляху в небеса не щез, —
А вже клич пролунав:
«На Схід!»,
Бо схитнувся на Сході світ,
І повзе на нас, як біда,
Знавісніла північна орда.
 
Завидющі очі в орди,
Загребущі руки в орди,
Зажерущі душі в орди,
І добра від орди не жди!
 
В світі білому — не одну
Задушила орда весну...
 
І, як зграї стрімких орлят,
З-понад Богу і з-під Карпат,
З Львова, Винниці і з Черкас
Добровольці мчать на Донбас
Перекрити путі орді,
А самі — як весна — молоді!
...У бою на Могилі Савур
Він обличчям упав у траву,
І червона, як мак польовий,
Кров його зацвіла в траві,
Й, заглушивши
стрільби содом,
Раптом грянув
з небес псалом,
І в трембіту свою над ним
Довго Янгол сумний дуднив.
 
І за вітром неслась луна
В край, де мати, сама-одна,
Дня щокожного край воріт
Сина жде, що пішов на Схід
Від орди боронити світ.
…А синочку —
лиш двадцять літ!
 
...Літо... Осінь... Зима...
Весна...
Не стихає, гримить війна.
І не може збагнуть ніхто,
Чом’ назвали війну — АТО,
Коли сивіють матері,
Коли Янгол сурмить вгорі,
Коли тисячі юнаків
Смерть стрічають
серед степів?
 
І — убиті —
Шепочуть нам, мов живі:
— Не продайте,
не здайте країну москві!
Щоб не марною
смерть наша рання була,
Щоб повік
Україна щаслива жила.
Бо допоки вона жива —
Ми також живемо поміж вас,
Як садів яблуневий цвіт,
Як пташиний дзвінкий політ,
Совість, честь і —
як сонце ясне!
 
...Не ридай же,
о мати, мене...

Україну збережем

(Марш українських воїнів)

Знов над краєм небо грозовіє,
Знов земля у сполохах боїв,
Знов завзявся ворог наші мрії
Потопити в горі і крові.

Приспів:

Та нас не зломити —
Воля в нас єдина!
Ми на бій відважно ідемо.
Гей, гей, гей!
Збережемо Україну!
Гей, гей!
Славу й честь відстоїмо!
 
Синє небо й золоте колосся —
Мирний колір наших прапорів.
Здійсним все,
що досі не збулося,
Повернувшись з полум’я боїв.

Приспів:

Бо нас не зломити —
Воля в нас єдина!
Ми на бій відважно ідемо.
Гей, гей, гей!
Збережемо Україну!
Гей, гей!
Славу й честь відстоїмо!
 
Хай ніхто, хто вірно нас чекає,
Не зітха ні наяву, ні в сні.
Ми прийдем,
як ворога здолаєм,
Ніжні й світлі, мужні і міцні.

Приспів:

Бо нас не зломити —
Воля в нас єдина,
Грає сонце в наших прапорах.
Гей, гей, гей!
Збережемо Україну!
Гей, гей!
Й дух козацький у серцях.
 
Нас веде Дух Правди
і Свободи
Проти зрад, підступності і зла.
І для нас найвища нагорода,
Щоб Вітчизна
в щасті розцвіла!

Приспів:

І нас не зломити —
Воля в нас єдина.
Ми на бій відважно ідемо.
Гей, гей, гей!
Збережемо Україну!
Гей, гей!
Славу й честь відстоїмо!

Кольори пам’яті

Відшуміло, відлетіло,
Відгриміло, відгуло,
Відболіло біло-біло,
На чоло крилом лягло.
 
Білі зими біснуваті —
Соловки і Магадан...
Жовтий голод кощуватий
Люто в очі заглядав,
 
І свистіли-шаленіли
Дикі кулі увсебіч,
І кололась в білі друзки
Божевільна чорна ніч.
Білі кості чорну землю
Устелили,
І могили
Сумовито бовваніли
Над сивинами сторіч.
 
Все спізнали і здолали,
Все змогли перемогти.
На могилах — обеліски
І хрести, хрести, хрести...
 
Квітли вишні біло-білі,
Пелюстками горе вкрили,
Й там, де вдови голосили,
Дикі маки процвіли.
 
Відгриміло й відлетіло,
Відпливло за сотні верст...
Тільки пам’ять серце палить
Болем виповнене вщерть,
Та у скроні б’є, як дзвони,
Повсякчас і звідусіль:
Жовтий голод...
Кров червона...
Чорне горе...
Білий біль...

Ікона

Загули, ой загули
Натужно дзвони
Та й уклякли.
Від осліплої стріли
Богородична ікона —
Навпіл!
 
Від осліплої стріли
Чи від кулі зрячої? —
Між руїн і попелищ
Хто те бачив!..
 
За набігами — набіг,
Смерть і туга.
Просто, Матір — в один бік,
Син — у другий...
 
Гіркота і темнота
Зусебічна.
Розкололася свята
Єдність вічна.
 
Розкололась благодать...
І до скону
Не зібрать і не з’єднать
Ту ікону.
 
...Чи стрілою, чи мечем —
Хто те бачив?!
Тільки досі за плечем
Матір плаче.
 
Тільки досі те Дитя —
Несповите...

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua