№ 29-30 (22352-22353) четвер-субота 21-23 квітня 2022 року

Президентка Єврокомісії (ЄК) Урсула фон дер Ляєн, як уже повідомляли «ЧН», 8 квітня відвідала Київ, де зустрілася з політичним керівництвом України і висловила свою підтримку народові, який протистоїть навалі Москви. Побувала і в Бучі Київської області, де після звільнення були викриті жахливі злочини російських окупантів проти мирного населення.

Яких антиросійських санкцій слід чекати далі, як скоро Україна вступить до Євросоюзу, чи на часі введення євро для української фінансової системи та чому Брюссель вірить у перемогу України у війні — про це президентка Єврокомісії розповіла «НВ» (https://nv.ua).

Державна влада закликає українців у неділю, 24 квітня, під час святкування Великодня дотримуватися комендантської години, максимально подбати про власну безпеку, уникати велелюдних скупчень, а відтак віддати перевагу богослужінням, що транслюватимуться по телебаченню й онлайн.

«Великдень — це головна подія церковного року для всіх християн, незалежно від дати святкування. Свято символізує перемогу світла над темрявою та добра над злом. Мир обов’язково прийде на нашу землю. Задля перемоги України ми, українці, повинні зберегти силу духу та мудрість. Нехай наша віра в краще тільки міцніє», — ідеться у зверненні Мінкультури та інформаційної політики.

У період війни прості сільські жінки не перестають дивувати своїм патріотизмом, працелюбністю і майстерністю. Майже в кожному селі серед них з’явилися лідерки, які згуртовують подруг на допомогу рідній армії.

Жіночі батальйони забезпечують наших воїнів домашніми м’ясними і рибними консервами, борщем, закрученим у трилітрові слоїки, пирогами, вертутами та різноманітними смаколиками. Отак, не відходячи від кухонних столів, вони що-дня наближають перемогу в нещадній боротьбі з путінською московією.

Хвиля ейфорії, пов’язана з успішною атакою на флагман Чорноморського флоту російської федерації ракетний крейсер «москва», швидко спала. Одна перемога не є результатом усієї війни. В Офісі президента це чудово розуміють. Андрій Єрмак, котрий, як ніхто, вміє оцінювати ситуацію, на брифінгу 18 квітня сказав: почалася друга фаза війни.

Ставки великі. Для нас і для ворогів

Перша фаза вторгнення в нашу країну для росіян закінчилася стратегічною невдачею. У так званій «спеціальній воєнній операції», судячи з усього, взагалі не було певної стратегії, а був розрахунок на величезну перевагу в озброєнні та в чисельності особового складу. Із часів вторгнення персів в античну Грецію відомо, що така перевага гарантує успіх тільки на початковому етапі війни. Але в генеральному штабі рф підручників не читали. А орі-єнтувалися на вказівки вождя.

Чому Москва досі скаженіє від одного слова «бандерівці»? Чому давно вбиті і закатовані українці не дають спокою? Що знають про бандерівців ті російські, бурятські чи дагестанські молоді солдати, які за наказом гебістських злочинців ідуть на україн-ську землю, щоби, захищаючи Кремль від фантомного болю великодержавності, самим ставати злочинцями і безславно гинути на українській землі?

У ХХІ столітті з винайденням сучасних засобів комунікації остаточно з’ясувалося: пропаганда — це зброя потужніша за ядерну. На наших очах вона позбавила залишків людяності 140-мільйонний багатонаціональний народ росії.

Незадовго до нападу росії на Україну я опублікував статтю під назвою «Битва за історію і формування ідентичності: фальшиві новини протистоять професійним новинам». Зараз, коли бойові дії розгортаються на повну, зрозуміло, що цю розмову варто продовжити, щоби проаналізувати трьох її головних акторів: росію, Україну і так званий «колективний Захід». Ця розмова про світ, у якому ми живемо, світ, який стикається з величезними проблемами, пов’язаними з чесністю та гідністю.

Росія — міжнародний терорист,
а російське суспільство — співучасник злочинів путіна

Напад росії на Україну виявив безліч проблем у взаєморозумінні та пошуку точок дотику в глобалізованому світі. Якщо ми не знайдемо способу зрозуміти одне одного, ми просто знищимо нашу планету. Почати варто з визначення «українська криза». Це не криза. Це — війна. І почалася вона не у 2022 році, й навіть не у 2014-у. Насправді вона ніколи й не закінчувалася, вона триває століттями, відколи стало можливим говорити про історію України та історію росії.

Телевізор не вимикається зранку до пізньої ночі, на кухні працює радіоприймач — і з усіх каналів-точок бідою дихає війна, каліцтво, смерть, зрада «братів»-московитів.

Упир путін, сховавшись у протиядерний бункер, чимось схожий на «Вервольф» Гітлера, боячись долі терориста Усами бен Ладена, намагається захопити матір міст українських — Київ. Раз за разом рашисти посилають терористичні групи знищити нашого президента, щоб на його місце посадити свого холопа, зрадника українського народу, промосковського Янука, не питаючи згоди-дозволу корінного народу України й осілих її патріотів. Примітивне мислення новоявленого фюрера, чи то пак, мавпи з гранатою. А дзуськи! У відповідь українці — і російськомовні теж! — ціною своєї крові й життя б’ють ворога з усієї наявної зброї. А ще — палять їхні танки, БМП, збивають літаки, гвинтокрили й ракети, топлять їхні кораблі та знищують іншу ворожу техніку. Як нашою зброєю, так і тою, якою допомогли Сполучені Штати Америки, Великобританія, Канада, Польща, балтійські та інші дружні нам держави. Отак разом з їх перехваленою технікою гинуть «наші воріженьки, як роса на сонці»! Кожен збитий ворожий літак, кожен спалений танк, БМП, «Град», а тим більше — колона окупанта — то наш впевнений поступ до перемоги. Й усі напружено чекаємо, коли рашистів виженуть з нашої землі.

12 квітня перша аварійно-ремонтна бригада з Любашівки компанії АТ «ДТЕК Одеські електромережі» приступила до відновлення електропостачання у місті Гостомель та прилеглих селах. Як відомо, наші воїни вигнали рашистів з Київської області ще 3 квітня.

Загалом Гостомель перебував в окупації 35 діб. Загарбники атакували його ще в перший день війни, 24 лютого, і там точилися найзапекліші бої, щоб не пропустити ворога до столиці. Тож це місто стало однією з найгарячіших плацдармів російсько-української війни.

У Гаазі, Королівство Нідерланди, тривають «Ігри нескорених»/Invictus Games — мультиспортивні змагання для поранених військовослужбовців та ветеранів.

Попри всі вагання й безпекові виклики українська національна збірна приїхала на змагання і вже цим привернула увагу до себе членів інших команд, журналістів та жителів Гааги. Захоплення викликало насамперед те, що більшість наших спортсменів прибули сюди безпосередньо з передової й одразу після завершення змагань (22 квітня) повернуться до своїх побратимів продовжувати боротьбу з ворогом.

18 квітня сповнилося 85 років від дня народження Володимира Григоровича Рутківського (1937 — 2021) — провідного українського дитячого письменника, лауреата премій ім. Миколи Трублаїнi (1992), ім. Лесі Українки (2002), «Звук павутинки» ім. Віктора Близнеця (2005), «Книга року «Бі-Бі-Сі» — за історичний роман «Сині Води» (2011), Національної премії України ім. Тараса Шевченка — за історичну трилогію для дітей «Джури» (2012). Його казкова повість «Гості на мітлі» внесена до міжнародного Почесного списку Г.Х. Андерсена, у якому — кращі книжки світу, адресовані дітям.

І хоча народився письменник на Черкащині, багато десятиліть він жив і творив саме в Одесі. Тут навчався, працював, тут здобув визнання одного з лідерів сучасної дитячої української літератури, ставши першим дитячим письменником, удостоєним Шевченківської премії. Незмінний голова журі Корнійчуковської премії, Володимир Григорович завжди був наставником і добрим порадником для молодих колег, керівником і натхненником Об’єднання дитячих письменників Одеси.

— Не такий старий, як давній, — казав про себе Назар, — бо що то для чоловіка сорок п’ять літ?!

Хоч де не носило, хоч де не крутило ним по світах — таки повернувся у свої Соколяни. Бо не розірвав тієї невидимої нитки в душі, яка навіть у снах тримала, не відпускала від стежок дитинства, струмка Дзвіночка, джерел і споришів...

Кривава весна-2022

Ця весна найлютіша від усіх весен,
Ця весна холодніша від усіх зим.
Ні світлом осяйним, ні радістю скресла,
А вибухла  полум’ям злим…
 
Білий підсніжник терпко кров’ю стікає.
Чутно в повітрі прегіркий аромат.
Тяжко повисло моє небо безкрає —
Пронизує стрільбища град…

До Одеси прибула пара білих левів з відомого «Фельдман-екопарку», що на Харківщині. Їхній вольєр було зруйновано внаслідок обстрілу міста, тож тварин, які практично півтора місяці мучилися у тісній клітці, потерпали від нестачі їжі і спраги та нажили тяжких пролежнів, могли приспати.

Однак королівській парі не дали пропасти працівники Одеського зоопарку. До Харкова виїздив його директор Ігор Бєляков, щоб супроводжувати тварин у дорозі. За його словами, нині левами, яким потрібне тривале лікування, займаються спеціалісти нашого звіринця.

(Ваше) Останнє сонце

Насіння проростає крізь вашу плоть.
Воно вривається корінням в сиру землю,
П’є вашу і нашу кров.
 
Воно тягнеться сліпими очима-соняшниками,
Шукає серед порізаного трасерами неба
Клаптик мирної блакиті.