Дружок на ймення шпачок

Шпаки мають чорне оперення з металевим відливом, яке навесні линяє і перетворюється на буре. У деяких особин можна побачити на пір’ї фіолетові, білі, зелені чи блакитні переливи. Самці трохи більші за самок та яскравіші (це щодо переливів пір’я).

У цих птахів гострий і довгий дзьоб, злегка вигнутий донизу. Дзьоб також має властивість змінювати колір: основний час він чорний, а от під час шлюбного періоду стає жовтим.

Лапи у шпаків великі й сильні, коричнево-червоного кольору, із загнутими кігтями.

Крім звичайного шпака, у природі зустрічається ще 12 видів, зокрема рожевий, Браминський, чорний.

Чи є шпаки перелітними птахами, чи ні? Відповідь на це запитання — двозначне. У західній і південній частинах Європи вони ведуть осіле життя, тобто залишаються там на зимівлю. А ось у нас, в Україні, на сході й півночі Європи зимувати їм не так холодно, як голодно, тому й відлітають далеко на південь.

Шпаки пвертаються до нас у кінці березня — на початку квітня, й нерідко на батьківщині їх зустрічає ще зимна пора. Але негода не надто бентежить цих життєрадісних птахів — вони співатимуть, навіть коли на крила лягає сніг.

Більшість селиться у дуплах або під нішами будівель, хоча не проти пожити і в затишних шпаківнях, змайстрованих добрими людьми.

Навесні першими прилітають самці, займаючи дупла дерев, порожнечі за обшивкою будинків чи вікон, шпаківні. А невдовзі, коли повертаються й самки, у шпаків починається шлюбний сезон. Самець може витанцьовувати навіть перед кількома самками.

Пари, підібравши місця для гніздування, заносять туди сухі часточки рослин, мох, пір’я, шматки вовни (від линьки тварин)… У європейських та азіатських країнах шпаки встигають з весни по осінь вивести пташенят тричі.

Перша кладка — від 6 до 10 яєць. Вони мають блакитне забарвлення і досягають 3 см завдовжки і 2 см завширшки. Вага одного — 6,5 г. Самка несе одне яйце на добу. Вона ж їх і висиджує. Іноді самку на висиджуванні потомства підміняє самець. Якщо ж він, а таке трапляється, завів кілька родинних гнізд, то працює, бідак, не спочиваючи.

Пташенята з’являються на світ на 11—13-й день. Цілком голі та сліпі. Спочатку сидять тихо. Як дізнатися, що вони вилупилися? Зі шкаралупок від яєць, які батьки викидають з гнізда. Поки малі немічні, шпаки літають їм за кормом по 300—400 разів на добу. Через три тижні пташенята пробують стати на крило. І батьки різними хитрощами виманюють їх з гнізда, бо вибиратися звідти годованці не надто поспішають.

Затятими ворогами шпаків є ворони та сороки, які здатні руйнувати їхні гнізда. Побоюються вони й орлів, соколів та сов. Ці хижаки пробираються до їхніх помешкань у пошуках яєць і пташенят. Можуть дістатися до гнізда і з’їсти виводок також кішки, куниці та змії.

Кілька слів про чорних шпаків, яких дехто ідентифікує як звичайних, але більшість орнітологів схиляється до того, що це окремий вид.

Так-от, чорні шпаки обминають людські помешкання і, збиваючись у зграї, живуть колоніями. Часто можна спостерігати картину, як тисячі пернатих пролітають, нагадуючи здалеку бджолиний рій. Птахи один за одним виконують складні піруети, і вся зграя здається одним цілим організмом. Перед тим, як приземлитися, парять над обраною територією, а потім ураз ніби розсипаються на великій площі. Дуже гарно!

На ночівлю вони теж збираються в групи. Для цього їм підходять місця, де ростуть верби й очерет. У міському парку чи в садку просто сплять на гілках дерев і кущів. У тих країнах, де вони зимують, зграї можуть налічувати до мільйона особин.

У період виведення пташенят чорні шпаки мешкають на своїй маленькій території, не пускаючи туди інших птахів. У їхніх сім’ях будівництвом гнізд займаються самки, а партнери хіба що допомагають добувати бу-дівельний матеріал.

Пісню шпака важко назвати піснею, це, швидше, якесь щебетання, бурмотіння з привискуванням і тріскотливими звуками, загалом, мало мелодійне. Але виконуються ті пісні із щирим захопленням, голосно й від душі.

Цікаво й те, що серед цієї інтимної говірки та посвистів час від часу лунають, причому цілком чітко, куплети співу різних птахів, голоси тварин та інші звуки. Шпакам неважко зобразити телефонний дзвінок, скрип дверей, квакання жаби, нявкання кішки або якусь простеньку мелодію, випадково почуту ними.

Інколи шпаки, підібрані людьми ще пташенятами, виучуються навіть говорити, причому дуже чітко вимовляють не тільки окремі слова, а й цілі фрази, поступаючись у цьому лише папугам.

Ці невеликі за розміром птахи належать до довгожителів. У дикій природі зазвичай живуть 10 — 12, а деякі особини 15 чи й більше років. Тож, якщо ви почепите в саду шпаківні, то щовесни зустрічатимете пернатих сусідів, які повертатимуться з теплих країв додому.

Близьке сусідство і пряме заступництво людини рятує шпаків від багатьох ворогів, завдяки чому вони розмножуються дуже швидко. Вилетівши з гнізда, пташенята попервах тримаються разом з батьками, а потім збираються у зграї й починають кочувати по лугах і вигонах.

Одна пара шпаків знищує близько 8 тисяч комах, а загальна маса такої поживи, упійманої за час вигодовування пташенят, сягає 6 кг на сім’ю. До речі, цих птахів можна побачити на спинах овець і корів, де вони збирають кліщів та вошей.

Усі ці характеристики роблять шпаків кращими друзями людини.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.