№ 13-14 (22336-22337) четвер-субота 17-19 лютого 2022 року

Поки що нічого не вирішено. І, схоже, не буде вирішено цього тижня. А там подивимося і, як завжди, сподіватимемося на краще. Працювати, ростити дітей, не посилювати тривоги, не закладати розбіжності в основу існування. «Великий народ великої країни!». Так почав глава держави своє звернення з нагоди Дня єдності. Почуємо його і повіримо в себе. Ще не пізно.

Недоліковані травми США та Європи

Евакуація персоналу посольств західних країн з України, а також рекомендації громадянам цих країн тер-міново покинути нашу державу можуть бути зумовлені двома причинами.

Учора, 16 лютого, наша держава вперше відзначила День єднання, запроваджений указом Президента України Володимира Зеленського від 14 лютого «Про невідкладні заходи щодо консолідації українського суспільства».

Дата, як ви, мабуть, знаєте, обрана не випадково: за повідомленнями провідних світових ЗМІ, що спиралися на розвіддані наших міжнародних партнерів, саме на 16 лютого припадала найвища ймовірність початку масштабного наступу російського агресора на Україну. Як відомо: попереджений — значить озброєний, розсекречені наміри втрачають сенс.

На тлі скупчення російських військ на кордоні з Україною та загрози повномасштабного вторгнення саме єднання різних країн, а також людей всередині України є одним з головних факторів боротьби з агресією Кремля. Про це в інтерв’ю «Радіо »Свобода» заявила по-сол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс.

Дипломатка розповіла про військові засоби, які були передані Великою Британією Збройним силам України, допомогу в розбудові українського флоту, а також роботу дипломатів заради мирного врегулювання ситуації.

15 лютого відбулася позачергова сесія Одеської обласної ради, до порядку денного якої внесли сім питань. Більшість з них стосувалася організації територіальної оборони. У засіданні взяв участь голова облдержадміністрації Сергій Гриневецький, який акцентував на вимогах закону «Про основи національного спротиву» щодо організації територіальної оборони.

«Територіальна оборона є одним із компонентів національного спротиву. Відповідно до закону, на території усієї України діятиме мережа з регулярних частин тероборони та добровольчі формування територіальних громад. Основні ж сили тероборони будуть повністю воєнізованими, матимуть стандартну військову побудову підрозділів і частин, а також управління по вертикалі від командувача Сил територіальної оборони», — зазначив голова ОДА. Він додав, що тероборону певної території очолює голова облдержадміністрації або райдержадміністрації: «Це цивільна особа, яка керує ресурсами території. А керівником штабу зони (ра-йону) є комбриг (комбат) Сил ТрО ЗСУ, який займається безпосередньо військовою складовою. До штабу входять представники місцевих адміністрацій і сектора безпеки та оборони. Штаб діє як у мирний час, так і в особливий період».

Я — самотня, тяжко хвора й немолода людина, йде 83-й рік. Не счерствіла душею і не закрилася від життя: цікавлюся новинами, відстежую, чим живе світ і наша держава в ньому. Читаю, зокрема, газету «Чорноморські новини», з якою знайома із 1947-го (коли вона була ще «Чорноморською комуною»), із семи літ — передплачували батьки.

Та роки й недуги беруть своє — вже важко самотужки перейти кімнату, не те що взятися за ремонт. А моя хата давно його потребує: тече дах, прогнили вікна, віджила своє навіть драбина, щоб хтось забрався по ній до димоходу і прочистив від сажі, бо ж палю дровами.

Протягом довгих шістдесяти літ живуть пліч-о-пліч у любові, взаємоповазі й злагоді Михайло Федорович і Клавдія Степанівна Мовчанюки із Ясенового Другого. Свої долі вони поєднали далекого 28 травня 1961-го. Весь свій вік вірне подружжя дбало про добробут і сімейний затишок, задля чого натхненно трудилося, спільно долало негаразди, щиро тішилося успіхами. Торік поважні «молодята» стали вже на «діамантовий» рушник. Ювілей подружнього життя дідусь з бабусею, як годиться, відсвяткували в колі родини та друзів.

Майбутню дружину Михайло нагледів у Михайлівці Ананьївського району на вечорницях. Тоді парубки й дівчата знайомилися переважно «на вулиці» або в клубі, а одружувалися після тривалого спілкування і за згодою батьків.

У 1982 році перебував у відрядженні в Красноярському краї. Й ось в одному з магазинів селища Ідринського несподівано почув українську мову! Групка людей різного віку розмовляла між собою так, ніби приїхали десь із Київщини чи Кіровоградщини. «Ви з України?» — з надією запитав. — «Ні, ми — мордва. А ось вона, взагалі, німка...». Виявилося, що це люди не місцеві, а з якогось тайгового селища, де переважають українці. Тому й представники інших народів (включаючи німців та росіян) вивчили українську. У згаданій компанії українців зовсім не було, але ж мова наша звучала!

Тоді вперше дізнався, що в Красноярському краї живуть ерзяни. Хоч термін «мордва» російська влада поширює і на мокшан.

«То мудрий батько, який знає свою дитину», – казав Ланцелот у п’єсі В. Шекспіра «Купець з Венеції». Звісно, що герой Шекспіра мав на меті не тільки «визнання дитини» в юридичному сенсі сучасного аналізу ДНК, а й знання батьком вдачі та задатків своєї дитини, адже дитяча вдача часто супроводжує людину все життя.

Кайзер Австрії Фердинанд I (1793 — 1875) отримав прізвище «Добренький». Але не тому, що був добрим, а тому, що був не сповна розуму. У народі його називали «Guetinand, der Fertige». Однією з його фраз, мовлених після того, як лікар порадив йому легку їжу, аби шанувати шлунок, була: «Я — кайзер і я хочу галушок!». Як тут не задати слова козака Данила у повісті Миколи Гоголя «Страшна помста»: «Галушки — християнська їда. Всі святі люди і угодники божі їли галушки».

На фініші «Зимовий променад в Одеській опері». Уже відгриміли оплесками чотири феєричні балети, кожен з яких став святковою подією для глядачів.

Й ось на початку 2022-го уже в 22-е на нашій сцені — опера «Набукко», яку вперше тут показали у 2017-у. Тоді її поставили режисер, народний артист України Василь Вовкун у творчій співпраці з тодішнім головним диригентом театру, народним артистом Молдови Олександру Самоїле. Хормейстером був заслужений діяч мистецтв України Леонід Бутенко. Не кожен театр може дозволити собі мати у репертуарі такий спектакль, складний і дуже дорогий для втілення.

Там, у далекому й чужому Афганістані, під час короткого перепочинку їм снилися матері, очі коханих. Комусь — заметіль квітучих садів. Снилися перелітні птахи, які повертались до рідної землі.

Ці скупі зізнання колишніх воїнів-«афганців», які чула від них за час своєї журналістської діяльності, пригадалися, коли йшла до Савранської селищної бібліотеки на захід, приурочений пам’яті загиблих воїнів-інтернаціоналістів та річниці виведення радянських військ з Афганістану.

До 90-річчя від дня народження майстра декоративно-ужиткового живопису, народного художника України Ростислава Палецького

Якби життя у нас ішло природним шляхом, 10 січня 2022-го народному художникові України Ростиславу Палецькому сповнилося б 90 років. Скільки було б написано робіт, у скільки країн світу вони б розлетілися, скільки творчих висот було б узято майстром!

Та не так сталося, як хотілося б... Чиясь зловорожа рука звела зі світу світлу людину, народного майстра, який жив і творив свої дивовижі в селі Троїцькому Любашівського району на Одещині. Звели зі світу, не давши дожити навіть до Шевченкового віку — 47 років. Отак на 47-у році життя душа його звернула вбік від планети Земля та й подалася космічним бездоріжжям кудись у засвіти, залишивши в його хаті в калюжі крові нерухоме тіло митця з розбитою головою... Є якийсь містичний зв’язок між зловісними датами його життя й датами життя Тараса Шевченка: не дожив один рік до віку Шевченка, не дожив два дні до дати смерті Кобзаря...

Доля звела мене з Ростиславом Палецьким у далекому 1970-у. А передісторія зустрічі така. Після того, як у київському КДБ мене запевнили, що вишу мені не бачити, як своїх вух, я звернулася за порадою до Євгена Сверстюка. Він запропонував вихід: подати документи до Одеського державного університету імені Іллі Мечникова, адже там завдяки ректорові Олександрові Івановичу Юрженку здобувають освіту ті, кого виключили з інших ВНЗ. І додав, що з університету, звісно, виключать, але ж якийсь час можна буде вчитися. Так я з’явилася в Одесі, успішно склала вступні іспити, стала студенткою.

Як Московія стала Росією

На початку 1990-х в Україні був популярним анекдот-байка про те, як росіянин, напросившись переночувати в хату українця, звечора поставив на порозі свої капці. А прокинувшись вранці, сказав: «Бачиш, чиї на порозі капці стоять? Чиї капці — того й хата». І вигнав українця з хати.

Для Московії та Російської імперії такими «капцями» протягом століть були, з-поміж іншого, вербальні маркери. Запозичуючи чужі назви й нав’язуючи іншим свої, чіпляючи на супротивників усілякі ярлики, ця держава обґрунтовувала своє право на панування над іншими народами. Зокрема й над українцями.

(Мініпоема)

1

В пилу віків не зникне брязкіт зброї.
В ярмі подій ми навсього — воли,
Але в руїнах Антії і Трої
Святу любов на крилах підняли.
 
І люди стали у світах богами
Несмертними — нетлінні почуття.
Любов завжди — у нас, між нас, над нами
Окрилює, увічнює життя.

Шпаки вважаються одними з найкмітливіших птахів, які належать до родини шпакових загону горобцеподібних. Їхньою споконвічною батьківщиною є Європа, але зараз вони живуть по всьому світу, на багатьох континентах, адже ця пташка легко пристосовується до різних природних умов. Найулюбленішими місцями для заселення є Австралія, Євразія, Нова Зеландія та Північна Америка.

Розмір шпака вважається середнім для горобиних. Вага дорослої пташки — близько 75 г, довжина тіла — 20—22 см, розмах крил — 40 см. З-поміж інших габаритних ознак — порівняно масивне тіло, коротка шия й укорочений хвіст.

Ще кілька тижнів – і з теплих країв повернуться додому білий лелека, велика чепура, вивільга, вільшанка, горихвістка звичайна, грак, дика гуска, жайворонок, зозуля, крижень, лебідь-шипун, ластівка, одуд, рибалочка, серпокрилець чорний, соловейко, співочий дрізд, степовий журавель, шпак…

Перелітні птахивирушають щороку у вирій не тому, що їм у нас холодно, а тому, що з похолоданням втрачають доступ до їжі й води: зникають комахи, в’януть трав’янисті рослини, замерзають водойми…

З часу винайдення антибіотики значно знизили захворюваність і смертність від інфекційних хвороб. Водночас вони змусили мікроорганізми мутувати для захисту від них, тому антимікробні препарати втрачають свою ефективність. Коли мікроби стають остаточно стійкими до антибіотиків, їх ще називають резистентними.

Антибіотикорезистентність — один із найбільших викликів сучасної медицини та науки, ос-кільки мікроорганізми, які мали загинути під впливом препаратів, набувають стійкості до них. Уже через антимікробну стійкість щороку у світі помирають 700 тисяч людей.