Сонечко

До слова, крапки означають не кількість років життя, як дехто вважає, а лише належність до певного виду.

Яскраве забарвлення сонечок є попереджувальним знаком для потен-ційних природних ворогів, насамперед птахів. Комашки виділяють із лапок їдку жовту рідину з неприємним смаком, тож склювати таку кузьку не захочеться нікому. За небезпеки сонечко прикидається мертвим.

У Середній Азії живе мініатюрне сонечко – чорний жукок, довжина якого лишень півтора міліметра.

Знамените сімейство жуків, а сонечка – це жуки, поширене по всьому світу, його представники зустрічаються на всіх континентах, окрім Антарктиди. Заселяють вони відкриті простори з трав’янистою рослинністю. Якщо колонія сонечок прижилася у вашому садку, ви – щасливчик.

Живуть і харчуються поодинці, скупчення ж утворюють винятково під час зимівлі. У пошуках поживи зазвичай повзають по стеблах рослин, але трапляється, що й перелітають на досить значні відстані.

Види, які живуть в Україні, на зиму впадають у заціпеніння, скупчуються і ховаються під каменями, в листі, дровах, шпаринах стін будівель. Іноді забираються зимувати і в наші помешкання, де від тепла часто прокидаються серед зими. Живуть від кількох місяців до року, залежно від наявності їжі. Лише зрідка зустрічаються віком до двох років.

Сонечка належать до комах із повним циклом перетворення (метаморфози) і за життя проходять стадії яйця, личинки, лялечки та імаго (доросла особина).

Під час польоту сонечко махає крилами до 80–85 разів за секунду, розвиваючи швидкість до кількох кілометрів на годину. Якщо є багато їжі й ніхто не труїть хімією, нікуди не відлітатиме, а мешкатиме на одному місці впродовж усього свого недовгого віку.

Чим старший жучок, тим менше у нього цяток на спинці і тим тьмяніший його колір. Молоді особини – дуже яскраві.

Більшість сонечок розмножується навесні або восени. Самки, залежно від виду, відкладають від 3 до 300 яєчок. Кладку, як правило, роблять поблизу колоній попелиць. Личинки з яєчок двокрапкового сонечка звичайного розвиваються протягом 5–8 днів. Щодня кожна з’їдає від 350 до 400 попелиць і досягає зрілості через 10–15 днів, після чого перетворюється на лялечку, а її кокон висить зазвичай у добре помітних місцях.

Цикл перетворень триває від чотирьох до семи тижнів. Личинки сонечок відкрито живуть на рослинах. Вони дуже рухливі й забарвлені у брудно-зелений колір з червоними крапками.

Переважна більшість сонечок — ненажерливі хижаки, і лише деякі види — рослиноїдні. Вони постійно харчуються, з’їдаючи за добу до сотні дрібних комах: попелиць, павутинних кліщів, червців, білокрилок. Нападають навіть на гусінь. Доросле сонечко за життя з’їдає кілька тисяч попелиць. Симпатичні жучки не відмовляються і від багатьох інших паразитичних комах, а декому з них до смаку навіть гриби, які спричиняють таку хворобу рослин, як несправжня борошниста роса.

Азійське жовте сонечко — це агресивний вид, який за останні десять років поширився повсюдно і в Україні, пригнічуючи популяції місцевих видів, що мають переважно оранжеве або червоне забарвлення.

У 55 світових мовах існує понад триста назв цих жучків, що так чи інакше пов’язані з поняттям Бога. Їх називають сонечками, божими корівками, божими овечками, божою худобинкою. Болгари – божою красунею, німці — свічкою Бога, сонячною пташкою, сонячним телятком або ж сонячним півником. Анг-лійська назва у дослівному перекладі означає «птах Діви». Англійці тлумачили червоний колір сонечка як нагадування про страсті Христа, а сім чорних крапок асоціювали із сімома скорботами Божої Матері. За легендою, одного дуже невдалого для хліборобів року, аби не втратити весь врожай і не вмерти від голоду, вони почали старанно молитися Богородиці. Та у відповідь на їхні молитви послала на землю сонечок, які й урятували врожай. Їх назвали «жуками Божої Матері.

Сонечка — улюблений об’єкт дитячого фольклору, за ними легко спостерігати навіть найменшим натуралістам. Культурологи припускають, що дитячі промовлянки — відгомін давніх магічних дій, пов’язаних із закликанням доброї погоди, попередженням небезпеки. Діти, знайшовши сонечко, садять його на долоню або палець і промовляють римований вислів, який має різні варіації в різних місцевостях України та в різних країнах світу.

Чисельність сонечок останнім часом дуже скоротилася, бо хімічними засобами почали знищувати попелиць, головну їхню їжу. Цих жучків нині навіть спеці-ально розводять для боротьби з тлею. Їх можна купити на інтернет-сайтах і в розплідниках. У Європі, де популярне пермакультурне господарювання (тобто безвідходне, без застосування хімії, з турботою про довкілля), ці сонечка надзвичайно цінуються.

Хочете допомогти цим симпатичним землянам? За жодних умов не використовуйте пестицидів, бо давно доведено, що на присадибних ділянках цілком можна обійтися без них. Не прибирайте і не спалюйте всього сухого листя, оголюючи землю, щоб сонечка могли в ньому спокійно перезимувати, а весною вийти на роботу. Якщо натрапите в саду на колонію невідомих лялечок чи яєць, не поспішайте знищувати їх. Можливо, це майбутні сонечка – безоплатні ваші садово-городні помічники. Чи, в крайньому випадку, поживна їжа для цих дрібних трудяг.

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.