№ 3-4 (22326-22327) четвер-субота 13-15 січня 2022 року

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»

З великою тривогою та водночас з надією про краще майбутнє нашої держави ми підводимо підсумки 2021 року.

Сьогодні російський лідер загрожує всьому цивілізованому світу, виставляючи різноманітні ультиматуми і погрожуючи ескалацією та розширенням географії збройного конфлікту в Україні. Він уперто наполягає на розподілі світу на блоки, підпорядковані світовим гігантам, і мріє про поновлення СРСР чи Російської імперії. Він розуміє тільки силу і, не зустрічаючи зрозумілої йому відсічі, переходить усі можливі червоні лінії, хоч сам знущально виставляє їх для інших.

До 90-річчя народного художника Ростислава Палецького

«Мова декоративного розпису веселкова — нею можна промовляти яскраво, соковито. Райдужні прекрасні гами кольору дозволяють співати дуже яскраво. І я використовую цю силу кольорів, щоб якомога краще, зрозуміліше показати, що народним мистецтвом декоративного розпису можна багато чого сказати глядачеві.

Символіка народного мистецтва тим і прекрасна, і зрозуміла всім людям — насамперед, простотою форми та ясністю виконання. Тут великих таємниць немає. І саме в цій простоті та ясності й закладено глибоку філософську думку і мудру народну фантазію, що разом дають зерно родючості й талантові».

(Ростислав ПАЛЕЦЬКИЙ, 1973).

Національна спілка журналістів України стривожена гострою економічною кризою в місцевих медіа, спричиненою пандемією COVID-19, відсутністю державної політики підтримки незалежності українських ЗМІ та бездіяльністю законодавців й урядовців щодо реалізації антикризових заходів у медійній галузі.

НСЖУ пропонує невідкладно, у першому півріччі 2022-го, провести спеціальні парламентські слухання на тему «Стійкість місцевих ЗМІ як запорука свободи слова в Україні».

Із 22 січня по 18 лютого вже втретє пройде мистецький фестиваль «Зимовий променад в Одеській опері».

Автор проєкту та музичний керівник — головний диригент театру В’ячеслав Чернухо-Воліч, художня керівниця — генеральна директорка театру, за-служена працівниця культури України Надія Бабіч.

Один з варіантів біологічної ідентифікації людей — це ідентифікація їх за групами крові.

Розглянемо найпопулярнішу систему ідентифікації груп крові за антигенами А і В та резус-фактором. Для першої групи крові характерна відсутність обох антигенів, другої — наявність на поверхні еритроцита антигена А, третьої — В, четвертої — обох антигенів А і В. З урахуванням наявності або відсутності у кожної групи крові резус-фактора маємо вісім груп крові. Частоти — частки населення з даною групою крові у відсотках, з якими зустрічаються різні групи крові у різних народів, — різні. Для споріднених народів ці частки ближчі. Для неспоріднених — відрізняються більше. За цим показником можна з’ясувати ступінь спорідненості різних народів.

Є низка причин для семітофільства, тому й українці не виняток. У нас давно існує це явище. Хтось захоплюється розумом євреїв, важливими досягненнями в науковій сфері, умінням побудувати сім’ю, готовністю допомагати одне одному. Ще в дитинстві багато доброго я чув про євреїв від мами. Вони складали значну частину її класу (хоча школа була українською) і залишалися її вірними друзями впродовж життя.

Після виникнення Держави Ізраїль причин поважати євреїв суттєво побільшало. Тут і цінний досвід існування маленької, успішної держави у ворожому оточенні, і великі успіхи в медицині, сільському господарстві, навіть у насадженні штучних лісів. Ото вже для українських лісівників улюблена тема! Весь північний захід Ізраїлю — зелене море лісопосадок, а північніше державного кордону — знову пустеля.

Віднедавна завважено: наша молодь жваво цікавиться минулим часом, у якому жили їхні дідусі й бабусі. Властиво, тією країною, яку ми коротко називаємо союзом.

Можна було б припустити, що молодих людей цілком природно цікавить, як і чим жило старше покоління. Та це, одначе, не зовсім так. Себто, це так і — не так. Попри те, що їх цікавить стиль життя тодішнього суспільства, побут людей, речі, які їх оточували, молоді люди — якась частина їх, звісно — виявляють певний інтерес до символіки тієї держави (до слова сказати, забороненої в Україні як символіка тоталітаризму). Звідси — майки із зображенням серпа і молота, п’ятикутної зірки й навіть сталінських портретів. І це, на жаль, не тільки бажання бути оригінальними, виділятися поміж ровесниками, а й вияв певної, сказати б, крамоли. Їх можна побачити у Києві й у Кропивницькому, у Львові й Одесі… Спитати власника такої майки: що він знає про ті серп і молот чи про вождя-тирана, зображення якого носить на грудях? Та чи буде втямливою відповідь? Хоча… Нерідко можна почути й твердження, що це, мовляв, був успішний менеджер і що тоді була велика і могутня держава, котрої всі боялися, і в якій жили щасливі люди і т.д., і т.п.

Думка П’єра Прудона про те, що «власність є крадіжка» — не цілком справедлива.

Власність, як капітал, може бути створена невтомною працею поколінь, а може дістатися як результат експропріації, обману, банкрутства попереднього власника через різні нещастя — непогоду, хворобу дбайливого господаря, недолугість його нащадків і т. ін.

Так тепло й образно писали про Степана Івановича Олійника (1908 — 1982). Адже саме в нашому причорноморському місті розкрилився його поетичний і журна-лістський хист. І передусім — на шпальтах газети «Чорноморська комуна» (нині — «Чорноморські новини»), де майбутній майстер пера працював у 1935 —1939 роках.

Відомий письменник, класик української літератури, публіцист, громадський діяч Степан Олійник відійшов у вічність 40 літ тому, 11 січня 1982-го. Всенародного улюбленця із почестями поховали на Байковому цвинтарі в Києві.

Рецензія на монографію Прігаріна О.А., Федорової А.І. «Русские старообрядцы Одессы: етноконфессиональность в условиях поликультурного города» (Одесса — Измаил: «ИРБИС», 2020)

Останнім часом урбаністика привертає дедалі більшу увагу вітчизняних дослідників. Не є винятком й історія Одеси.

Місто завжди відрізнялося своєю поліетнічністю та поліконфесійністю, а також толерантним  ставленням до представників різних етноконфесійних груп. Монографія доктора історичних наук, професора  Олександра Анатолійовича Прігаріна та кандидата історичних наук, доцента Алли Іванівни Федорової присвячена російським старообрядцям Одеси, які, як зазначають автори, ніколи не були «на полях» історії міста. Дослідники підкреслюють важливу роль старообрядців та вихідців зі старообрядницьких родин у становленні Одеси: вони були першими міськими головами (Андрій Фатісович Железцов, Ларіон Федорович Портнов, Іван Іванович Мігунов та ін.), збудували одну з перших двох кам’яних церков міста, активно розвивали торгівлю (наприклад,  Авчиннікови та Протасови облаштували торговельні ряди), налагоджували промислове виробництво та будівельну справу.

Реальна історія, що відбулася на берегах Куяльницького лиману одного липневого дня

Буває, ти міцно стоїш на ногах або весело, без перешкод мчиш по життю, не маючи ніяких припонів, а потім раптом потрапляєш, навіть можна сказати — «влипаєш», у якусь ситуацію... і вона тебе затягує, руйнує твої плани, і ти раптом робишся безпомічним, випадаєш зі звичного ритму часу і стаєш не знайомим самому собі... Таке буває...

Неллі повільно вивільнилася з-за керма своєї «Мікри», обережно вилізла з автівки і, широко розкинувши руки, привіталася: «Ну, здрастуй, Куяльнику! Як же я за тобою скучила!».

Новела

По довгій осені, що до решти вибрала свій календарний ліміт, зненацька зайшла зима. Намела снігів, застелила дахи своїми перинами, закрутила веремію з димарями: залітні вітри весело мотлошили легковажними димами. По коліна в снігу стояло наше горбисте передмістя Клокічка: доми замело по самі вікна. Дерева благально здіймали вгору тонкі зчорнілі віти, наче молились до неба. Наша старенька груша перед вікном терпляче перечікувала перші морози. Я дивився на неї у вічко, видихане крізь біле вигадливе мереживо, й мені дуже хотілося впустити її погрітись. У шпаргаті стиха потріскували, догораючи, дрова.

Тієї зими до нас часто приходив коминяр. Гуркотів своїм залізяччям у сінях, тупотів черевиками, збиваючи з них налиплий сніг, у дверях засягав рукою до шапки.

Цьогоріч реформа шкільного харчування має запрацювати на повну силу. Як інформує Держпродспоживслужба, оновлене меню для шкільних їдалень охоплює 160 страв. У ньому збільшено кількість споживання молока, кисломолочних продуктів, м’яса, риби, свіжих овочів і фруктів.

Усі шкільні заклади із 1 січня 2022-го при формуванні меню зобов’язані зменшити кількість цукру у 2 — 2,5 раза — до 7,5 г та хліба із 60 — 80 г до 30 — 50 г на один прийом їжі й натомість збільшити кількість фруктів до 100 г на один прийом їжі, м’яса птиці та молочних продуктів.

Наша Одещина — шикарне природне біорізноманіття, бо ж лише її тваринний світ представлений аж 1500 видами безхребетних та 521 видом хребетних. Серед лісової фауни найчисельнішими є зайці-русаки, а серед степової — хом’яки, ховрашки і тушканчики. Водяться у нас також лосі, косулі, дикі кабани і кози, лисиці, борсуки, куниці, видри, єнотоподібні собаки, популяції яких самовідтворюються чи й навіть більшають.

У плавнях зрідка зустрічається лісовий кіт, надзвичайно рідкісна нині тварина, занесена до Червоної книги України як вид, що щезає.

У переддень 2022 року МОЗ видала наказ, яким передбачається, що всі діти від 6 місяців до 6 років, котрі не отримали потрібні щеплення від поліомієліту вчасно або отримали їх з порушенням Національного календаря профілактичних щеплень, будуть вакциновані інактивованою поліовакциною (ІПВ).

Передбачено також провести тури додаткових щеплень оральною поліовакциною (ОПВ) усіх дітей віком до 6 років. Це допоможе захистити їх від небезпечного захворювання. Для того, щоб вакцинувати малечу, батькам необхідно звернутися до педіатра чи сімейного лікаря.

Навчальний проєкт «Школа діабету та надлишкової маси тіла», основна мета якого – надання кваліфікованих медичних консультацій та психологічної підтримки пацієнтам із цукровим діабетом та членам їхніх сімей, упродовж останніх трьох років успішно реалізовується в медичних закладах Одеси за участю департаменту охорони здоров’я міськради, міського Центру здоров’я, Асоціації сімейної медицини Одеського регіону та пацієнтських організацій. Цей проєкт став базовим практично для всього Півдня України.

У грудні на базі дитячого Консультативно-діагностичного центру ім. академіка Б.Я. Рєзніка відкрито ще один кабінет Школи цукрового діабету І типу. Тут маленькі пацієнти та їхні батьки зможуть навчитися, як правильно харчуватися при цукровому діабеті, як організувати режим дня, як вводити інсулін, а також отримуватимуть психологічну підтримку.

Президент України дав розпорядження Кабміну підготувати окрему програму виплати 1000 гривень неповнолітнім громадянам віком від 12 до 18 років, які пройшли повний курс вакцинації проти коронавірусу, повідомляє пресслужба глави держави.

Уряд відзвітував, що заявки на отримання ковідної тисячі подали понад 6,7 мільйона українців. Уже виплачено 6 мільярдів гривень, мільярдом з яких люди вже скористалися у рамках програми «єПідтримка». Зокрема, на книжки витратили 35% коштів, на кіно — 29%, на залізничні квитки — 13%, на театри — 12%, на спортклуби — 7,5% тощо.

Працівники приватної вірусологічної лабораторії виявили в Одесі двох осіб, інфікованих коронавірусним штамом «Омікрон».

Це перший факт зараження жителів області новим штамом, про що заступник директора міського департаменту охорони здоров’я Надія Гончаренко повідомила 10 січня на апаратній нараді в мерії.