Невиразні підозри і реальні загрози

Суть зради (за версією СБУ) в тому, що Віктор Медведчук за змовою з невстановленими особами з вищого керівництва Російської Федерації з відома Петра Порошенка під час війни в кінці 2014-го — на початку 2015-го навмисно зірвав постачання енергетичного вугілля із ПАР, щоб замінити вугіллям з ОРДЛО. Більша частина грошей від угоди, за версією слідства, пішла безпосередньо терористам. Зауважу, що метою терористів є підрив основ української держави і, ширше, дискредитація законної влади.

Енергетична криза в такому контексті — один із методів диверсії. І президент України за змовою з Медведчуком за вка-зівкою ворогів України, мабуть, стріляв собі в голову. І не промахнувся. Розвиваючи абсурдний сюжет, можна додати загальну тезу «слуг народу» і торговок з Привозу про те, що Порошенко, торгуючи вугіллям і цукерками, «наживався на війні».

Але досить про мотиви «зрадника». Поговоримо про мотиви тих, хто саме зараз намагається звинуватити п’ятого президента України у тяжких гріхах.

Ще під час передвиборної кампанії Зеленський обіцяв посадити Порошенка до в’язниці. У 2020 році він публічно заявив, що народ цього чекає. Частина правди в такому очікуванні була. Цілеспрямована кампанія очорнення людини, яка врятувала країну від повної російської окупації, організована «зеленими», приносила і досі приносить результати. Антирейтинг Порошенка тримається на високому рівні. Якби вибори президента України проводилися зараз, більше двадцяти відсотків виборців у жодному разі не віддали б своїх голосів за лідера «Європейської солідарності».

На цьому головний «слуга» міг би заспокоїтися. І з пред’явленням підозр Порошенку (за чутками, в силових структурах таких підготували майже п’ятсот) його опричники не дуже поспішали. Та ось біда: в останній місяць 2021-го антирейтинг Володимира Олександровича спочатку наздогнав, а потім й обіг-нав показник Петра Олексійовича. Одночасно впала і довіра до «Слуги народу». А монобільшість у парламенті почала потихеньку танути. Без підтримки груп, контрольованих відомим олігархом, уже не можна провести у Верховній Раді жодного закону.

Незважаючи на те, що опозиція до «зелених» роз’єднана і переслідує різні цілі, Петро Порошенко у якомусь сенсі є її лідером. І на Банковій не можуть нічого більше придумати, ніж на послаблення довіри до влади відповісти ударом по лідеру опозиції.

«Ялти-2» не буде

А проте, підозри в державній зраді та підтримці терористів, висунуті Порошенку, здатні завдати українському суспільству та Українській державі травм, про які обвинувачі навіть не підозрюють. Або підозрюють, але свідомо ігнорують.

З усіх боків на адресу України надходять заклики відкинути протиріччя і згуртуватися перед загрозою вторгнення російської армії. Сенатори США, які побували в Києві, про необхідність єдиної позиції говорили прямо в обличчя представникам української влади. Не втримався від таких закликів навіть експрезидент Грузії Міхеїл Саакашвілі, який нині сидить у грузинській в’язниці.

Цікаво, що заклик не розгойдувати човен, стосувався раніше іншої ситуації. Коли державну зраду шукали не в опозиції, а в оточенні президента Зеленського у зв’язку зі зривом операції щодо затримання «вагнерівців». Пошуки «кротів» та агентів впливу Кремля у вищому керівництві України, якби вони були навіть трикратно обґрунтовані, в даний час, мені здається, також непродуктивні і працюють на користь ворога, готового в будь-який момент напасти на нашу країну.

Цю готовність у Москві не приховують, ба навіть підкреслюють. І йдеться, на загальну думку, лише про терміни нападу і про напрямки головних ударів. У планах нападу відокремити дезінформацію і пропаганду від реальних намірів фактично неможливо. Тим більше, що сценарій неминучості, включаючи неминучу капітуляцію України перед міццю російської військової машини, детально описують наші друзі по обидва боки океану. Вони додають, що Україна — не член НАТО. І посилати свої війська для захисту далекої країни ні у Вашингтоні, ні в Лондоні не зобов’язані. І не збираються.

Більше того, на думку авторитетних аналітиків (серед яких Андрій Ілларіонов), президент США Джозеф Байден і президент Росії Володимир Путін на основі російського ультиматуму від 15 грудня зараз спільно розробляють проект «Ялти-2». Де сфери впливу у світі розділені наддержавами, а Україні в ни-нішньому вигляді взагалі нема місця на глобусі. Проект великого переділу створюють, зрозуміло, в таємниці, а збираються пред’явити світу, коли російські танки перетнуть укра-їнський кордон. Оскільки, на думку творців «Ялти-2», зупинити війну іншим способом буде вже неможливо.

Логіка подібних побудов залізна. Але вона не враховує, що розділ світу на сфери впливу не відображає настроїв республіканців у США, а також іде в розріз з інтересами більшості країн Євросоюзу. Про те, що український народ здатний чинити опір плану капітуляції своєї держави сучасні «миротворці», мабуть, теж забули. Їм треба нагадати. Терміново.

У рамках закордонного турне в Туреччину і в країни Євросоюзу, під час спілкування з лідерами цих країн Порошенко (єдиний професійний дипломат з-поміж українських президентів) нагадуванням про Україну зараз і займається. Він повернеться в Україну, коли виконає поставлене завдання.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.