Одеса дає «відповідь»

Експертний коментар: «Що таке замісна підтримувальна терапія, або скорочено — ЗПТ? Це лікування наркозалежності за допомогою спеціальних препаратів. Такий метод лікування передбачає, що пацієнт замість уживання нелегального наркотику щоденно та цілком легально приймає метадон або бупренорфін. Ці препарати, на відміну від нелегальних опіоїдів, не містять шкідливих домішок. Крім того, оскільки їх приймають під наглядом лікаря, вони індивідуально дозовані. Провідними міжнародними структурами, як-от Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ), Об’єднаною програмою ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС) та іншими, замісну терапію визнано одним із найбільш ефективних методів лікування наркозалежності» (Анжела Юр’єва, координаторка проєкту «Забезпечення соціального супроводу пацієнтів програми замісної підтримувальної терапії»).

Тут варто наголосити на тому, що йдеться саме про лікування осіб, які мають залежність від опіоїдів. Цей метод успішно застосовується у більш ніж 100 країнах світу, а з огляду на широке розповсюдження наркоманії препарати для ЗПТ віднесено ВООЗ до препаратів першої життєвої необхідності. Нещодавно їх було включено і до Національного переліку основних лікарських засобів України.

Від замісної терапії не варто чекати чудес. Вона не виліковує остаточно від наркозалежності (бо це хроніч-на хвороба), проте, крім власне лікарської, має ще дуже важливу соціальну функцію. За статистикою, понад 90% пацієнтів ЗПТ відмовляються від вживання вуличних наркотиків, а отже налагоджують сімейні стосунки, соціальне спілкування, влаштовуються на роботу. Для них — це новий етап у житті, адже, як правило, багато з цих людей ніколи не працювали або працювали лише час від часу, а кошти для придбання наркотиків здобували переважно кримінальним шляхом.

З досвіду пацієнтів:

«Чим особливо небезпечний наркотик? Спочатку він дає насолоду, а потім, щоб отримати колишній кайф, треба збільшувати дози. І приходить час, коли навіть божевільні дози не дають кайфу. І ти вживаєш наркотик тільки для того, щоб почуватися нормальною людиною. Я дійшов до такого стану, що, грубо кажучи, матір рідну продав би за наркотики…» (Дмитро).

«У 15 років я потрапила до «веселої компанії». Спробувала «ширку» — і пішло-поїхало. До того ж, познайомилася з багатим хлопцем-наркозалежним, почала жити з ним, разом кололися. Але скоро розлучилися. Я залишилася одна, було мені всього 17 років, «зіскочити з голки» я вже не могла. Наступні десять років я провела так: знаходила якогось хлопця, який, можна сказати, мене «спонсорував». Але молодість швидко минає, й одного не дуже прекрасного дня я зрозуміла, що або помру, або мене посадять…» (Валерія).

Експертний коментар: «Де наркозалежні зазвичай здобувають гроші? Вони трясуть родичів доти, поки з них хоч щось можна витрусити. Коли вже нема чого взяти з дому, йдуть на вулиці, на базари, шукають, де вкрасти. А ми даємо їм — зауважте, безкоштовно! — медичний препарат. І людина перестає тероризувати рідних, не носить із собою наркотиків, не порушує закон; їй нема сенсу ризикувати, поступово втрачаються злодійські навички, а за цим автоматично знижується рівень злочинності. Є дослідження ЮНЕЙДС, згідно з яким кожен долар, вкладений у програму замісної терапії, зберігає державі 6–7 доларів за рахунок зменшення шкоди від злочинності» (Ілля Подолян, президент благодійного фонду «Веселка»).

Лікування у програмі ЗПТ передбачає також психосоціальну підтримку, починаючи від простого супроводу до лікувального закладу й аж до сприяння в отриманні документів, пошуку житла, працевлаштуванні. «Сарафанне радіо» у нас працює добре, і дедалі більше наркозалежних добровільно звертаються до сайтів (пунктів) замісної терапії.

З досвіду пацієнтів:

«Кілька років тому я дізналася, що є така замісна терапія, яка допомагає вилікуватися. Досі добре пам’ятаю той ранок, коли прокинулася і переді мною постав вибір: або «поправити здоров’я» звичним шляхом, за допомогою наркотиків, або прийти на пункт. Вирішила, що втрачати нічого. А вже через кілька місяців упіймала себе на тому, що в мене виникло бажання нафарбуватися. Вперше за останні роки! Вийшла заміж, влаштувалася на роботу — вперше в житті, просто раніше мене нікуди не хотіли брати, зрозуміло, чому. Ми з чоловіком працюємо, дитина підростає, з мамою помирилася… Маю сім’ю, роботу, заробіток… Не знаю, як передати це відчуття» (Валерія).

«У пункт замісної терапії мене привів приятель, теж наркозалежний. Він почав лікуватися на пів року ра-ніше, мав позитивний досвід. День, коли я сюди потрапив, – один з найважливіших у моєму житті. Зараз я почуваюся абсолютно нормальною людиною, одружився, маю дитину, гроші даремно не витрачаю, ходжу по вулиці спокійно, бо ж не ризикую наразитися на правоохоронців» (Дмитро).

«Через наркотики я на чотири роки потрапив до колонії. Звільнився, одружився, життя почало налагоджуватися, але не витримав: знову почав вживати. Через рік зрозумів, що треба щось із цим робити, бо, ймовірно, підхоплю ВІЛ, як деякі мої товариші по нещастю, або просто зникну як особистість. Дякую тим, хто навернув мене на замісну терапію. Зараз я не витрачаю часу на пошуки наркотиків, заробляю гроші для сім’ї, вільні години проводжу з рідними. Кримінал мені не загрожує» (Олексій).

Експертний коментар:

«Подібних прикладів можна навести вже сотні. Але скільки років витрачено на те, щоб довести: наркоманія — це хвороба, а замісна терапія — метод її лікування, а не торгівля наркотиками під виглядом їх безкоштовної роздачі. Бо були (і, на жаль, ще залишаються) й такі підозри. Варто нагадати, що першим в Україні тему ЗПТ порушив одеський лікар-нарколог Сергій Дворяк. І перший у країні сайт (так називаються пункти видачі препарату) був відкритий саме в Одесі — у 2004 році – на базі обласного наркологічного диспансеру. Нам складно було подолати стереотипи, налагоджувати контакти з лікарями, владою, міліцією, тими ж наркозалежними. А ще нам вдалося зробити одну дуже важливу справу — налагодити взаємини державних структур із громадськими організаціями» (Олександр Ахмєров, президент міжнародної благодійної організації «Реабілітаційний центр «Сходи»).

Саме активність громадських організацій, які спираються на допомогу та підтримку міжнародних благодійних фондів (Глобальний фонд боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, «Альянс громадського здоров’я», Агентство міжнародного розвитку США USAID та ін.), спонукала місцеву владу звернути серйозну увагу на ЗПТ. Як результат: поява міської цільової програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, наркоманії, туберкульозу та гепатитів «Прискорена відповідь Одеса» (Fast-Track Одеса). Про значущість цієї програми свідчать такі цифри: якщо у 2018-у, першому році її дії, на реалізацію заходів було спрямовано 4,5 млн грн, то у 2021-у ця сума складає 14,4 млн грн.

Один із здобутків програми «Fast-Track Одеса» — створення сайту ЗПТ на базі міського психіатричного диспансеру, що стало можливим за підтримки міжнародного благодійного фонду «Альянс громадського здоров’я» та громадських організацій «Молодіжний центр розвитку» і «Медична правда». Міська влада виділила приміщення для роботи сайта, профінансувала частину коштів на ремонт та оснащення. Неурядові організації виконали ремонтні роботи й забезпечили необхідні умови для зберігання препаратів. Тепер в Одесі діють три сайти ЗПТ: уже згаданий, а також на базі міського Центру профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом і міського протитуберкульозного диспансеру. В них більше 500 пацієнтів отримують комплексну медико-соціальну допомогу.

Одеська практика застосування ЗПТ від самого початку привертає увагу міжнародних організацій та експертів. З нашим досвідом знайомилися представники «Альянсу громадського здоров’я», Бюро Всесвітньої організації охорони здоров’я в Україні, Центру з контролю і профілактики захворювань США (CDC), Агентства США з міжнародного розвитку USAID тощо. Всі вони, зважаючи на серйозні результати, високо оцінювали цей досвід.

Так, за час роботи сайтів серед учасників програми ЗПТ не було жодного випадку зараження ВІЛ.

Більше 50% пацієнтів ЗПТ працюють на постійній або тимчасовій основі, причому у деяких це взагалі перше місце роботи.

Лише 3% пацієнтів мали проблеми із законом, та й то, як правило, це були правопорушення, вчинені ще до того, як вони приєдналися до програми ЗПТ.

Експертний коментар:

«Той факт, що пацієнти ЗПТ практично не мають проблем із законом — вражаюче досягнення програми. Бо зі своєї практики ми знаємо, що зазвичай наркозалежні рано чи пізно потрапляли у місця позбавлення волі, адже саме придбання наркотиків — це вже злочин» (Віктор Григор’єв і Костянтин Коваленко, колишні співробітники міліцейського відділу боротьби з нелегальним обігом наркотиків).

Загалом можна сказати, що в Одесі вироблено ефективну систему взаємодії, яка не тільки перешкоджає поширенню наркоманії, ВІЛ-інфекції, а й сприяє толерантному ставленню до тих, хто вживає наркотики. Завдяки цьому сотні людей вдалося врятувати від практично неминучої загибелі.

Оскільки в Україні поки що небагато фахівців із замісної терапії, то одесити завжди готові поділитися своїми знаннями й напрацюваннями з колегами з інших регіонів.

Досвід замісної терапії, накопичений в Одесі, як, утім, і в інших містах України, доводить, що у кожного наркозалежного є шанс стати на шлях одужання від страшної хвороби. Потрібно тільки мати бажання скористається цим шансом, а фахівці завжди готові допомогти.

Андрій РАЙКОВ.