№ 76-77 (22295-22296) четвер-субота 23-25 вересня 2021 року

Восени 2017 року в інтерв’ю «Українській правді» директорка Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи, академік Елла Лібанова найбільшим національним недоліком українців назвала схильність скаржитися.

Маючи за спиною багатолітні дослідження в галузі демографії, соціоекономіки та економіки праці, а також емпіричний досвід звичайного володаря українського паспорта, сама Елла Лібанова називає себе оптимісткою. Коли вона, жартуючи, розмірковує про три форми ставлення до життя, схоже, що тяжіє до найвищого прояву оптимізму: «Песимізм — це коли склянка наполовину порожня. Оптимізм — наполовину повна. А супероптіміст — людина, для якої склянка наполовину повна віскі. Погодьтеся, добре сказано?!».

Серед спадкоємців чекістів зустрічаються розумні і талановиті люди. Але не може бути людей творчих. Палиця існує, щоб бити, а не винаходити. Результати «триденних» виборів, що відбулися в сусідній країні, — гарна ілюстрація. У якомусь сенсі ці вибори — копія тих, що проходили в СРСР. Тобто «голосуй — не голосуй, все одно отримаєш...» і далі в російську риму.

Монобільшість у Держдумі Росії

Просте пояснення, чому не можна боротися з диктатурами радянського зразка на виборах — тотальний характер репресивних режимів. Вони схожі на бетонну стіну. Нема різниці, з якої відстані, з розгону чи підкрадаючись, розбивати стіну лобом. Російську опозицію перед виборами зачищали на далеких підступах. Закони про іноземних агентів і небажані організації дозволяли усувати від активної участі у виборчому процесі будь-яке громадське об’єднання, будь-який ЗМІ і будь-яку людину, яку підозрювали в бажанні виставити свою кандидатуру на виборах до Державної Думи або в органи місцевого самоврядування без узгодження з Кремлем.

Яка краса: відродження країни!
Олександр ОЛЕСЬ.

Маємо роздивлятися, милуватись, пишатися неоціненними духовними скарбами нації та бути гідними цих набутків, бо 30-річчя Незалежности (рівно ж будь-яке інше число) – це те, що мусить робити нас день при дні мудрішими, свідомішими, сильнішими. До такого висновку допроваджує грандіозний багатожанровий, мульти-медійний проєкт «Ковчег Україна: музика», яким завершився VІ фестиваль мистецтв «Оксамитовий сезон в Одеській опері».

Дія перша

Якось так непомітно скінчилося нескінченне, здавалось, літо, ще даруючи на щемний спогад нам відвічний, скільки світу, плюскіт хвиль та легенький морський бриз; в небесній синяві розтанув такий улюблений містянами сезон ласкавого вересневого сонця й теплих південних вечорів; зійшов зі сцени вже й «Оксамитовий сезон», хоч усе ще звучить у душі, бринить, здається, довкола своєю незбагненною, як усе прекрасне, своєю віч-ною, наче хвилі морські, і такою нескінченною у просторі музикою. Пощез, осінньою поволокою розтанув, і цей час оксамитових суконь, коли вже можна було вдягнути вечірній виряд, і загадкового жіночого сміху в напівсутіні, коли люди йдуть увечері на урочисту подію, «як це відбувається в усьому світі, і що таким чином ми не лише створимо щось нове, а й будемо привчати й виховувати нашу публіку, бо таки не можна, справді, приходити до театру безпосередньо з пляжу».

18 вересня у с. Петрівка (ст. Буялик) Березівського району урочисто відкрито недільну школу з вивчення болгарської мови, літератури, історії та культури. З нагоди такої значущої події сюди приїхали учні недільних шкіл з Кремидівки та Курісового, аби наочно продемонструвати, чому вже навчилися, й надихнути своїх однолітків старанно наслідувати їх. А діють такі школи під егідою Одеського обласного товариства болгарської культури «Тракія», яке очолює Марія Грудєва.

Варто зазначити, що жителі Петрівки – нащадки болгар, які у 1802-у, рятуючи своє життя від турецьких поневолювачів, знайшли притулок у причорноморському степу. І хоча минуло вже 219 років, тут зберігають мову, традиції та культуру прабатьківщини. Але молоде покоління хоче знати більше, і потяг до цього останнім часом зростає. Задовольнити цей потяг і ставить перед собою за мету названа національна інституція, яка тісно співпрацює із «Спілкою тракійських товариств Болгарії» під керівництвом Красимира Прем’янова.

Із 15 вересня — кожен українець може взяти участь у формуванні списку «30 знакових книжок часів Незалежності». Для цього потрібно обрати одне чи одразу 30 видань зі 100 запропонованих на сайті проєкту. Книжки, які отримають найбільшу кількість голосів, складуть тридцятку найкращих.

Проєкт «30 знакових книжок нашої Незалежності» дозволить зібрати ті історії, які фактично і є віддзеркаленням нашої Незалежності. Це — люди, події та переломні моменти, які безпосередньо вплинули на боротьбу за свободу і гучно заявили про Україну світові. Наша література — сильна та самобутня. Як класична, так і сучасна, з новими формами, рішеннями і з наслідуванням кращих традицій геніїв пера минулого. Впевнений, ТОП-30 книжок, за які проголосують українці, буде справді винятковим», — зазначив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

8 вересня у Київському літературно-меморіальному музеї-квартирі Миколи Бажана відбувся спільний захід державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» і музею на тему «Українська радянська енциклопедія: проєкт культурної незалежності», повідомляє прес-служба Держкомтелерадіо.

Про три спроби створити україноцентричну енциклопедію в умовах тоталітарної радянської держави, про репресованих і реабілітованих вчених, які намагалися втілити цю ідею в життя, про роль Миколи Бажана — енциклопедиста, редактора і культурного менеджера у створенні УРЕ — розповіли доктор історичних наук, професор, учений секретар Інституту історії НАН України Олександр Рубльов, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник ДНУ «Енциклопедичне видавництво» Сергій Гірік, науковий співробітник цієї установи Андрій Тищенко і провідна наукова співробітниця Музею-квартири Миколи Бажана Альона Артюх.

На базі державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр» створено інноваційний лісорозсадницький комплекс з вирощування саджанців із закритою кореневою системою.

«Цей комплекс — поки що єдиний такий в Україні, він є символом фундаментальних кроків уперед. Подібні проєкти вже можуть отримати фінансування від Державного фонду регіонального розвитку. Їх кількість має зростати. Вважаю цей об’єкт вдалим прикладом для поширення досвіду в інших регіонах нашої країни», — підкреслив міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов.

Із 20 вересня до 12 листопада триватиме третій етап пілотної сертифікації вчителів початкових класів — вивчення практичного досвіду роботи педагогів. Цьогоріч у ньому візьме участь 1171 вчитель, який успішно пройшов другий етап сертифікації — самооцінювання власної педагогічної майстерності.

Ті, хто успішно пройде сертифікацію, отримають 20% надбавку до заробітної плати. Крім того, успішна сертифікація зараховується як проходження педагогічним працівником чергової або позачергової атестації, а також є підставою для присвоєння йому відповідної кваліфікаційної категорії та педагогічного звання.

Куликовська битва: її загадки

(Закінчення. Початок у номерах за 9-11 та 16-18 вересня)

3. Гіпотетична версія чи адекватна розгадка історичної загадки?

Хто як хоче, а я не вірю в такий дрімучий дебілізм ординського хана, тим більше, що всі суперечливі факти цієї «героїчної» історії укладаються в абсолютно стрункий і логічний ряд, якщо… відкинути офіційну версію про боротьбу московського князя Дмитрія Івановича за повалення ординського іга та про його непокору хану.

100 кінодокументів з архіву українського німого кіно — відтепер в онлайн доступі.

Як підкреслив голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов під час презентації онлайн-проєкту «Архів українського німого кіно», ця подія є знаковою, бо створює можливість для ознайомлення з аудіовізуальною спадщиною нашої країни, вільного доступу до неї. Проєкт орієнтований як на дослідників різних сфер (науковців, кінематографістів, журналістів), так і на широке коло користувачів.

П’ятигектарна територія «спецдільниці НКВС «Татарка», поряд з Одеським аеропортом, цьогоріч утретє стала об’єктом досліджень злочинів комуністичного режиму.

У далекому 1942-у тут організувала розкопки румунська окупаційна влада, що розшукувала могили своїх військовополонених для перепоховання. Однак упродовж року не виявила місць їх страти — натомість було знайдено, ексгумовано й перепоховано 270 останків мирних жителів, розстріляних у передвоєнні роки. Дійшовши після ексгумації та огляду речей репресованих такого висновку, румунська комісія, очолювана судовим експертом Біркле, згорнула розкопки, а відповідні акти про результати ексгумації та огляду речей осіли в архівних папках Бухареста.

Уже минуло сім з половиною десятиліть, як відгриміла Друга світова війна, але війна історичної пам’яті триває й дотепер. Наш східний сусід устами свого президента стверджує, що Росія перемогла б фашистську Німеччину і без України. Але факти залишаються фактами. Як, зокрема, і подвиг української дівчини, яку росіяни називають своєю героїнею (втім, як і багатьох інших відомих людей і не тільки українців). 12 вересня сповнилося 80 років єдиному в світі жіночому тарану. Його здійснила українка Катерина Зеленко, якій через два дні, 14 вересня 1941-го, було б лише 25.

Катря, як ніжно називала її бабуся, народилася в по-ліському селі Корощине Олевського району Житомирської області 14 вересня 1916 року. Була десятою дитиною у сім’ї. Щоб підняти дітей, а також через близькість їхнього села до державного кордону в 1921-у батьки перебралися до Курська. Там дівчинка за-кінчила сім класів неповної середньої школи. З переїздом матері до Воронежа вступила до тамтешнього авіаційного технікуму й одночасно навчалася в аероклубі, який закінчила в жовтні 1933-го. Причиною зміни місця проживання стала батькова професія, який був священником, про що російські засоби масової інформації не афішують. Пройшла конкурсний відбір до Оренбурзької військової льотної школи, яку через рік закінчила з відзнакою. У грудні 1934-го вісімнадцятилітньою юнкою у званні лейтенанта прибула до Харкова у 19-у легку бомбардувальну авіаційну бригаду. За чотири роки освоїла сім типів літаків, дивуючи своєю майстерністю військове керівництво.

80 років тому, 22 вересня 1941-го, навпроти села Григорівка колишнього Комінтернівського району був успішно здійснений морський десант, названий Григорівським, задля сприяння нашій армії у протистоянні угрупованню ворожих військ, які наступали на Одесу.

До середини вересня 1941 року півкільце облоги навколо Одеси звузилося. Чотирьом радянським дивізіям, протистояли 17 дивізій і 2 бригади противника. 21 вересня ворогові вдалося в західних та південних секторах підійти до головного рубежу оборони, а в східному — на ближні підступи й розпочати артилерійський обстріл порту. Систематичні обстріли далекобійних батарей, встановлених поблизу Чабанки і Гільдендорфа (Красносілки), помітно ускладнювали проведення портових вантажно-розвантажувальних робіт, створювали реальну загрозу зриву постачання обложеного міста.

Коли прийде «бабине літо», якою буде погода, чи зникнуть зими, як на Україну впливають зміни клімату та чи модернізують вітчизняну гідрометеослужбу — в інтерв’ю РБК-Україна (www.rbc.ua) розповів директор Україн-ського гідрометцентру Микола КУЛЬБІДА.

Світ дедалі частіше стикається з наслідками кліматичних змін, а саме — з катаклізмами. Америку один за одним накривають торнадо, в Європі трапляються сильні повені. Втім, як каже очільник Гідрометцентру, Україні не варто чекати серйозних катаклізмів, бо наша країна має певну перевагу.

У ці вересневі дні фахівці Rewilding Ukraine, Дунайського біосферного заповідника та Одеського зоопарку випустили у заповідній українській дельті Дунаю шість молодих пугачів.

Цей випуск став уже третім етапом програми реінтродукції цього дивовижного виду у дику природу і найбільшим за всю історію програми. Як і минулого разу, на двох птахів надягли GPS-передавачі, які допомагатимуть науковцям відстежувати їх.