№ 74-75 (22293-22294) четвер-субота 16-18 вересня 2021 року

Не так уже й часто випадає поспілкуватися з філософом і правозахисником, колишнім політ-в’язнем Мирославом Мариновичем. Тому ціную такі зустрічі. А нинішня якоюсь мірою взагалі ювілейна: рівно 15 років тому в стінах Українського католицького університету ми мали зустріч з одеською молоддю. І та зустріч була знаковою. Обговорювали мовне питання, тему ідентичності. Багатьом львів’янам було цікаво чи не вперше почути про багатонаціональний Буджак. Це справді особливий край, дуже колоритний. Та й не лише він. Україна має багато таких «етнографічних перлинок».

І сьогоднішня наша розмова продовжує як тему ідентичності, так і невіддільну від неї тему цінностей. Тим паче, що із собою я прихопив добірку актуальних публікацій із «Чорноморки». А почали ми з теми безпеки. Адже Росія робить ставку на внутрішній розкол України, який базувався б на різних регіональних ідентичностях. Тому говоримо про останні опитування, які, зокрема, свідчать про те, що значна частина наших співгромадян вважає Росію чимось дуже близьким.

— Пане Мирославе, почну з твердження однієї проукраїнської активістки з Донбасу, яка недавно сказала: «Як би серйозно не вивчалася укра-їнська у школах, а мешканці Південного Сходу все одно вдома говоритимуть російською. І саме цю мову передаватимуть у спадок своїм нащадкам...». Тобто вона вважає, що мовний поділ України все одно збережеться, хіба що всі ми станемо на порядок толерантнішими. Ви поділяєте цю думку?

У шафах на Банковій шарудять скелети. Заглушити цей звук не вдасться гуркотом «великого будівництва», гучною боротьбою з олігархами, майбутнім висадженням мільярда дерев і «трансформацією» української демократії за допомогою вісімдесяти президент-ських програм. Не вдасться позбутися скелетів у шафах ОП закликами президента вступити до НАТО або провести в Україні літню Олімпіаду. Якщо Зеленського оберуть ще раз, скелети нікуди не щезнуть. Рано чи пізно, зовні чи зсередини шафи відкриють, і гарантові Конституції доведеться відповісти на кілька незручних питань.

Версії та диверсії

А поки що Володимир Олександрович користується правовим імунітетом в широкому розумінні. Він може не з’являтися на засідання тимчасової слідчої комісії Верховної Ради і не реагувати на звинувачення народних депутатів та вітчизняних засобів масової інформації у тому, що голова Офісу Андрій Єрмак напередодні здійснення надсекретної операції запропонував її відкласти. Потім одним або декількома учасниками наради в кабінеті українського президента деталі операції були передані, ймовірно, в Росію.

1 липня набрав чинності закон, що регулює обіг земель сільськогосподарського призначення в Україні. Оповита численними міфами, дезінформацією і популістичними заявами полі-тиків, реформа стає об’єктом багатьох суперечок, що мають деструктивний вплив на її імплементацію. Які причину цього хаосу і чи достатньо зробила та робить держава, щоб уникнути його — питання, які залишаються відкритими.

Як свідчить загальнонаціональне опитування, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» у травні 2021 року (опитування репрезентативне для дорослого населення України, окрім окупованих АР Крим та районів Донецької і Луганської областей; максимальна похибка вибірки — 2,3%), більшість населення (60,7%) вважає, що людина, яка володіє землею, повинна мати право продавати її.

Може, й не аксіома, та все ж думка ця підтверджена багатьма прикладами з життя, незалежно від предмета викладання.

Двічі на тиждень ця затишна класна кімната перетворюється на художню майстерню, або ж на мистецьку робітню, що одне й те саме. І річ не в тім лише, що по периметру на стінах та стендах виставлено мистецькі твори, тут же й створені — без цього неможливо уявити собі справдешню майстерню художника. Вірніше, не лише в цьому. А в тому, передовсім, що двічі на тиждень цю кімнату заповнюють юні художники. І починають творити. Адже кожна дитина в душі є творцем, художником: пізнаючи світ, вона водночас і творить його, часом — підправляючи своєю уявою, підсвідомо (бо ж знаємо, який він недосконалий, а діти все бачать і розуміють, це вже потім, дорослішаючи, вони все менше завважують всі ті недоліки, стаючи такими ж, як дорослі в часі їхнього дитинства, тому так важливо зберегти в їхній душах оте неспотворене бачення світу, навколишньої дійсности). Й саме тут, у цьому класі й на цих уроках творчости, вони отримують те, чого не дасть жоден інший шкільний предмет. Двічі на тиждень тут розквітає творча уява, багата фантазія. Хоч далеко не факт, що всі вони стануть мистцями, але цей дотик до творення зродить у їніх душах порив до прекрасного, розуміння краси та гармонії.

Писати розлогі книжки чи займатися поточним політичним коментуванням та аналітикою, нейтралізуючи нахабних самозванців, які заполонили телеефіри?

Самореалізуватися в науці чи творити інституції, зокрема в освіті, ЗМІ, тій же науці, без яких, як зазначив на презентації моєї книжки «Від Брежнєва до Зеленського: дилеми українського політолога» Ярослав Грицак, «нам усім буде дефолт»?

Продовжувати критикувати владу чи, з урахуванням незакінченої війни, стримуватися в оцінках, щоб не потопити свій же човен?

ФОП «Терновський» не потребує особливого представлення у колишньому Лиманському, а нині Одеському районі. Втім, не лише тут, а й у багатьох інших населених пунктах Одещини й навіть країни. Ця назва на слуху в усіх тих, хто бажає придбати зі смаком виготовлені решітки балконів, парканів, східців, двері, ворота, які іноді більше схожі на художні витвори. Наведений набір виробів, за бажанням замовників, доставляється за вказаними адресами й на місці встановлюється.

Але це ще не все, що тут виробляється і що може зацікавити споживачів. Скажімо, чималим попитом користуються котли довготривалого горіння, які забезпечують необхідне тепло у будинку і комфорт у їх застосуванні. Судіть самі: одна закладка вугілля забезпечує горіння в котлі впродовж п’яти діб, дров — 30 годин.

Цьогоріч, за даними Міністерства освіти та науки України, найзатребуванішими спеціальностями стали філологія (більше 76 тисяч заявок), право (понад 67 тисяч), комп’ютерні науки (понад 66 тисяч), менеджмент (більше 62 тисяч) і середня освіта (понад 44 тисячі). Мінімальний конкурс був на ветеринарну медицину (1,2 особи на місце), хімічні технології, технології легкої промисловості (1,3), прикладну механіку, металургію, атомну енергетику і теплоенергетику (2 людини на місце).

На думку Лариси Онипко, керівниці проєкту «Премія HR-бренд Україна», експертки кадрового порталу grc.ua, нинішній вибір випускників — це мрія про майбутнє, яка не відповідає реальній ситуації на ринку праці. З цією думкою погоджується й Анна Адом, директорка з управління персоналом і побуту ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», група Ferrexpo: «Якщо ми подивимося на те, які спеціальності сьогодні є пріоритетними, перспективними й високооплачуваними, то вони на 80% не збігаються з цим рейтингом».

8 вересня, на 73-у році життя, за обрій земного буття відійшов член Національної спілки журналістів України, колишній працівник «Променя» наш колега

Григорій Федорович ЯЦЕНКО.

Залишив світ висококласний спеціаліст, чудовий сім’янин і просто добропорядна людина, яка була для оточуючих прикладом гідності.

Він любив життя у всьому його розмаїтті. З радощами і прикрощами, успіхами й випробуваннями, злетами та розчаруваннями. Бо добре засвоїв, що життя — таке різне, що білі смуги неминуче чергуються з чорними (чи навпаки) і що треба цінувати кожен день, ба навіть мить відведеного тобі Богом земного буття.

Він розумів це щирим, добрим серцем, переповненим любов’ю до людей, до матері-України і до її маленького куточка — Ширяївщини, яка заякорила його, хлопця із козацького села Луги на Вінниччині, загартувала, дала до хисту ремесло і якій він, попри всі відлучення, був відданим до останнього подиху.

У рамках святкування 200-річчя Болграда, за підтримки Держкіно, відбудеться міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО», який, зібравши у свою програму документальні фільми з усього світу, мовою кіно розповідатиме про звичаї, обряди, традиції, релігії й культуру різних країн та народів.

Цьогоріч він проходить із закликом «Єднаймося, не уніфікуймося!», наснажений одним із заповітів Т.Г. Шевченка: «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь». Головним візуальним елементом дизайну «ОКО» є доріжка: яскрава, строката, традиційна, колоритна.

Благодійний фонд «Благомай» спільно з німецькими партнерами запускає новий освітній проєкт «Центр уваги» для співробітників інтернатів та дитячих будинків, де проживають і навчаються неповнолітні з особливими потребами.

Основна мета ініціативи — навчання співробітників цих установ усім новітнім практикам, методикам і навичкам роботи з дітьми з особливими потребами для їх кращої психологічної й фізичної реабілітації та освіти. Також проєкт покликаний вибудувати правильну культуру поводження з такими дітьми.

Головне управління ДСНС України в Одеській області отримало у розпорядження транспортний засіб Renault Master T35.

Автомобіль нашим рятувальникам подарувала міжнародна благодійна організація «Тріумф серця» (керівник Стефан Мюллер), яка функціонує в Швейцарії. А вручав його доктор Антоніус Сейллер (на знімку), попередній власник авто. Саме за його ініціативи транспортний засіб за посередництвом міжнародної благодійної організації переданий нашим одеським рятувальникам.

Суботній вечір 11 вересня на Театральному майдані в Одесі був із тих, які залишаються в пам’яті назавжди. Справді оксамитовим.

На площі біля фонтану відбувався святковий балетний гала-концерт Classic & Modern «Одеса. Україна. Європа», яким завершувався «Оксамитовий сезон» в Одеській опері.

У заголовок винесена назва виставки, яка з 10 вересня по 10 жовтня розгорнута в одному з нових експозиційних залів Музею сучасного мистецтва Одеси. Цей партнерський проєкт знайомить з творчістю яскравої і, на жаль, ще маловідомої в Україні модерністки ХХ ст., художниці, прозаїка і поетеси, члена ПЕН-клубу, Спілки художників Баварії Емми Андієвської (Мюнхен, Німеччина). Усі твори є власністю Музею сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк). Такі проєкти синергетичні, адже і пропонуюча, і приймаюча сторони працюють на спільний результат.

Це станкові та великоформатні полотна, які нагадують панно — полі-птихи чи композиційні корпуси, об’єднані спільною ідеєю й темою. Вони є проєкцією внутрішнього світу мисткині, що виявляє філософію її життя, її моральні цінності — мікросвіт, звеличений до рівня монументального, в якому Андієвська-гуманіст і стоїк стає на захист людини та всього живого на нашій планеті. У представленій експозиції картини художниці населяють напівабстрактні біоморфні форми, що нагадують комах. Це — форми-знаки, метаморфози, якими авторка ніби грається, формуючи власну органіку, а колір адресує глядача до практики поп-арту з його тяжінням до насичених, здебільшого локальних, кольорів і замкнених композицій. Маємо погляд з мисленої космічної висоти, коли людське існування — це такий собі мурашник, де цар природи — людина — еквівалентна комасі, нещасній і зворушливо-незграбній. Через призму подібних образів в окремих творах подана тема Чорнобиля — «Розп’яття» (2004).

23 серпня Василеві Барладяну-Бирладнику сповнилося б 79... Перечитую його книжку «Між людством і самотністю». Поезії політв’язня 1965—1987 років.

У юності я працював за 15 кілометрів від села, де він народився, не раз бував у його Шибці Григоріопільського району Молдови. Познайомився ж, коли йому було за 60 в обласній організації Національної спілки письменників України. Письменник-ерудит, людина енциклопедичних знань, мистецтвознавець, пройшов в есесерії усі кола пекла.

Куликовська битва: її загадки

(Продовження. Початок у номері за 9-11 вересня)

2. Загадки історичні

Але нас зараз історія цікавить — у ній більше ясності та правди повинно бути.

Отже, розкриваємо історію. Беремо, звичайно ж, М.М. Карамзіна, а не якого-небудь «буржуазного націоналіста». Читаємо… і Дмитрій ще тільки виїжджає з Москви, а нас уже обсідають питання. Та спочатку полюбуємося самим цим величним видовищем: «Более ста пятидесяти тысяч конных и пеших стали в ряды, и Димитрий… с душевной радостью видел ополчение столь многочисленное, собранное в городах самого только Суздальского княжества, некогда презираемого князьями и народом Южной России1».

Ситуація з правами людини в окупованому Росією Криму та місті Севастополі продовжує погіршуватися, а об’єкти всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та інші культурні пам’ятки зазнають варварського поводження й розграбування з боку окупаційної влади, йдеться у доповіді ЮНЕСКО про спостереження за ситуацією в Автономній Республіці Крим для 212-ї сесії Виконавчої ради організації, повідомляє «Укрінформ».

«За сім років окупації ситуація з правами людини в Криму значно погіршилася. Систематичні політичні переслідування, фізичний та психологічний тиск, знищення незалежних ЗМІ, дискримінація за релігійною ознакою, порушення прав власності й мовних прав змусили понад 45000 кримських татар та українців залишити окупований півострів», — зазначається в документі.

Жорсткі локдауни внесли істотні корективи в розпорядок робочого тижня мільйонів людей в усьому світі. Найімовірніше, обмеження продовжаться і триватимуть ще невідомо стільки. Як позначився масовий перехід на дистанційний формат роботи і навчання на нашому здоров’ї? Це питання стало головною темою дослідження вчених Каліфорнійського університету (США), результати якого недавно опубліковані в Journal of Occupational and Environmental Medicine.

Більше половини людей (64%), опитаних у рамках проєкту, скаржилися на помітне погіршення самопочуття, пов’язане з небажаною прибавкою у вазі, проблемами зі спиною, шиєю, хребтом, частими головними болями, апатією і почуттям загальної розбитості.

Свого сусіда, учня 8-го класу школи-гімназії Данила Казанаклі знаю з пелюшок. Знав, що він хороший хлопець, що змалечку на «ти» з комп’ютером, що багато читає, завжди акуратний, ввічливий з усіма, на відміну від багатьох своїх однолітків не палить, не вештається десь допізна, цінує й поважає старших. Ніколи не чув від нього матюка. Одне слово, Даник ріс на моїх очах на радість батькам і бабусі з дідусем.

Отже, я був упевнений, що знаю про нього все, але, виявилося, ні, не все. Зізнаюся, приємно вразився, коли дізнався, що в свої 13 років він уже написав книжку.

З усіх природних ресурсів, що становлять скарбницю нашої країни, ліси посідають чи не найважливіше місце. Вони забезпечують умови нашого життя, мають велике екологічне та рекреаційне значення. Лісонасадження є головним багатством і нашого причорноморського краю. Упродовж 90 літ їх оберігають і примножують працівники Троїцького лісництва ДП «Ширяївське лісове господарство».

У лісництві дбайливо збирають і зберігають документальні свідчення про створення свого господарства та його працівників. Частину одного з приміщень тут відведено під музейну експозицію, де розміщено давні фотознімки та документи. А перші згадки про лісництво сягають 1931 року, коли на тилігульських просторах займався відтворенням насаджень перший лісничий К.К. Митнюк. Із 1947-го до 1974-го тут був плодорозсадник, яким керували директори В’ячеслав Петрович Карташов, Афанасій Анатолійович Данченко, Кирило Євгенійович Подмазко, Василь Адамович Самер, Григорій Миколайович Дібров, Олександра Кирилівна Діянова, Станіслав Францович Болсуновський, Михайло Федорович Лавренюк, Микола Костянтинович Герасименко, Микола Тихонович Магденко. Впродовж багатьох років вагомий внесок у залісення Любашівщини зробили ветерани Олексій Тимофійович Діянов, Володимир Іванович та Марія Іванівна Крусіри, Анна Олексіївна Коваленко, Клавдія Григорівна Міненко, Олена Йосипівна Петрова, Лариса Фтомівна Ліпська, Борис Фтомович Карпенко, Марія Григорівна Красюк, Любов Антонівна Припадчева, Володимир Іванович Руденко, Віктор Андрійович Буга та багато інших.