Бабак, їжак і К°

Їжак — тварина, що належить до типу хордових, класу ссавців, ряду їжакоподібних, сімейства їжакових. За однією з версій, свою назву він отримав завдяки грецькому «echinos», що означає «пожирач змій».

Довжина тіла їжака, залежно від виду, — від 10 до 44 см. Вага варіюється від 300 грамів до 1,5 кілограма. Є у нього і хвіст, який виростає від 1 до 5 см.

У звіряти велика голова клиноподібної форми і витягнута мордочка із загостреним, рухомим і вологим носом. Зуби — дрібні і гострі, на верхній щелепі їх 20, на нижній — 16. Деякі види мають до 44 зубів. Перші різці збільшені та схожі на ікла.

Задні лапи довші за передні, кожна кінцівка закінчується п’ятьма пальцями, за винятком білочеревого їжака, задні ноги якого мають по чотири пальці. Довгі середні пальці допомагають тварині чистити голки.

Колючки їжака — порожнисті, між ними ростуть тонкі, рідкісні, ледь помітні волосинки. Голова й черево покриті звичайною шерсткою. У середньому, кожен їжак носить на собі до 10 тисяч голок, які поступово оновлюються. Забарвлення голок у більшості видів темне, з перемежованими світлими смужками. Шерсть, залежно від виду, може бути чорно-бурого, коричневого, піщаного або білого кольору. Місцями чорне забарвлення витісняє біле, утворюючи своєрідні цятки.

Більшість видів їжаків мають добре розвинену підшкірну мускулатуру. Під час небезпеки звірятко згортається у клубок, і в цьому йому допомагають підшкірні м’язи, розташовані в місцях зростання колючок.

Як і в більшості нічних тварин, зір їжаків слабкий, зате чудово розвинені слух і нюх.

Бігунами цих звіряток назвати складно: середня швидкість при втечі — 3—4 км/год. Незважаючи на те, що їжачок — сухопутна тварина, більшість видів відмінно плаває і лазить по деревах, щоправда, невисоко.

Тривалість життя у природі — 3—5 років. У домашніх умовах — більша, до 8—10, оскільки тут вони захищені від ворогів, які полюють на них на волі. Основні вороги — вовки, лисиці, тхори, сови, борсуки, куниці, мангусти, гієни, шакали, медоїди, орли та інші хижаки.

Ареал проживання — досить широкий. Ця колюча тварина зустрічається у всіх країнах Європи — від південних областей Скандинавії до Британських островів, водиться і в спекотній Африці, і в Азії, і в Новій Зеландії, і на Близькому Сході.

У природі їжаки селяться у лісах, пустелях, степах, окультурених ландшафтах і навіть містах. Вони риють собі нори під корінням дерев або в кущах, а також займають покинуті нори гризунів.

За своєю природою їжаки — нічні тварини та одинаки, що ведуть потайний спосіб життя. Вдень вони, як правило, сплять, сховавшись у самостійно виритих норах завдовжки до метра або окупувавши спорожнілі житла гризунів. Вночі ж виходять на полювання, вважаючи за краще не віддалятися від свого дому. На жаль, статистика свідчить, що досить багато звірят гинуть під колесами автомобілів, намагаючись перетнути дорогу в нічний час.

Їжак — всеїдний, але основу раціону складають дорослі комахи, щипавки, жуки, павуки, жужелиці, гусениці, слимаки, мокриці, дощові черв’яки. Полюбляють також жаб, сарану, яйця птахів, ракоподібних і безхребетних тварин.

Усі види сімейства їжакових стійкі до будь-яких, навіть найтоксичніших, отрут, тому їдять отруйних змій і скорпіонів. Не погребує їжачок і падаллю та харчовими відходами, які можна знайти на дачних ділянках. Рослинна їжа лісового їжака — гриби, мох, жолуді, насіння злакових і будь-які солодкі ягоди (полуниця, малина, ожина).

За літо їжачок повинен добре відгодуватися, інакше під час зимової сплячки може загинути. Ґрунтовний запас жиру дозволяє йому перебувати у стані анабіозу із жовтня по квітень.

По завершенні зимової сплячки, коли повітря прогрівається до 18—20 градусів, у їжаків настає шлюбний сезон. Статевої зрілості вони досягають до 10—12 місяців. Ті, що живуть на півдні, приносять потомство двічі на рік.

Самки будують гнізда у своїх норах, вистеляючи дно ями сухими листочками і травою. Самці нерідко влаштовують побоїща за самку, із сопінням і пирханням, кусають одне одного за морду та лапи, колються гострими голками. Потім переможець довго кружляє навколо самки, яка перед спарюванням ретельно пригладжує свої голки. Їжаки — полігамні тварини і після спарювання відразу розлучаються.

Період виношування потомства — від 34 до 58 днів. На світ з’являються від 1 до 7 (частіше — 4) дитинчати, масою 12 г кожне. Новонароджені їжачки сліпі, покриті абсолютно голою яскраво-рожевою шкірою. Протягом першої доби життя на їхньому тілі виростають м’які, світлі й темні голочки. Через два тижні колючий покрив тварини вже повністю сформований.

Перший місяць самка годує дитинчат молоком, упродовж якого молодняк дозріває до самостійного життя і виходить на перші полювання.

Їжаки добре приручаються, беруть з рук людей частування. Звільняючи сад і город від шкідливих комах, залюбки допоможуть вам зібрати урожай суниць чи інших солодких ягід. Надовго оселяться на вашій дачі чи при господі, якщо в тихому кутку саду накидаєте купу хмизу та листя і не чіпатимете звірят, завчасно продемонструвавши приязнь до них.

(Далі буде).

Ніна ЗАЛЕВСЬКА.