Натхненний дослідник українського фольклору

Цікаво, що перший відгук про наукові успіхи Філарета Колесси у галузі етнографії належить Івану Франку, якого можна вважати вчителем і наставником на той час молодого вченого: «Філарет Колесса — нова генерація талановитих збирачів етнографічної інформації».

Наукові розвідки Філарета Колесси свіого часу підтримували і не менш віддані прихильники української народної творчості Леся Українка і Климент Квітка. У 1908 році вони організували фундаментальний проєкт — етнографічну експедицію на Наддніпрянську Україну задля збереження традиційного кобзарського та лірницького репертуару, у якій Філарет Колесса брав найактивнішу участь.

У листі від 7 червня 1911-го Леся Українка писала Колессі: «…Дуже дякую Вам від себе і від імені мого чоловіка за надіслану книжку «Дум». Незвичайно втішно було мені бачити сю велику працю викінченою і доведеною до ладу Вашим високоосвіченим старанням. Тепер уже справді можна сказати: «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине!» Честь Вам і дяка за Ваші труди!...».

«Щасливе сполучення історико-філологічної та музичної освіти при високій одарованості та сприятливих персональних впливах витворило з Ф.Колесси такого всестороннє узброєного дослідника народньої пісні, що мало який нарід появив йому рівного…» — зазначав Климент Квітка.

До ювілею видатного фольклориста Одеська національна наукова бібліотека підготувала електронну виставку «Натхненний дослідник українського фольклору» зі своїх фондів. Праці Філарета Колесси не тільки не втратили актуальності, а й є надзвичайно важливими для сучасних культурологів, етнологів, фольклористів, літературо-знавців, істориків та всіх, хто прагне пізнати духовно-естетичні джерала, традиції, культуру українського народу.

Серед представлених експонатів — раритетна книжка Колесси «Українські народні думи», що вийшла друком у видавництві «Просвіта» у Львові в 1920 році. Вона визнана першим повним виданням українських дум з поясненнями, нотами та тематичними ілюстраціями, знімками кобзарів. Філарет Колесса зробив спробу зібрати та систематизувати думи, при цьому намагаючись максимально точно зберегти особливості місцевих говірок, рідковживані та давні слова й форми. Окрім безпосередньо творів, книжка містить ґрунтовну теоретичну частину, в якій розглядається історія виникнення дум.

Одне з найпопулярніших видань Ф. Колесси — «Музикознавчі праці» (Київ: «Наукова думка», 1970), де зібрано його дослідження музичного фольклору й професійної музики різних років: «Ритміка українських народних пісень» (1906 — 1907); «З царини української музичної етнографії» (1925); «Українські народні музичні інструменти» (друкується вперше, стаття (без дати) написана на початку 1920-х); «Речитативні форми в українській народній поезії» (1927); «Характеристика української народної музики» (1923) та інші. Особливо ретельно розглядаються проблеми стилю української народної пісні — її ритміки, інтонаційно-ладової будови, взаємозв’язків з пісенністю інших слов’янських народів.

Великий інтерес, особливо для фахівців-музикознавців, становлять окремі статті про основоположника української класичної музики Миколу Лисенка, аналітичні рецензії на його музично-фольклорні праці, листування Ф. Колесси та М. Лисенка.

Не менш популярні і його «Фольклористичні праці» (Київ, 1970). На великому фактичному матеріалі дослідник розкриває взаємозв’язки української народної творчості з творчістю слов’янських і неслов’янських народів, відстежує взаємовпливи народної поезії і літератури. Особливий інтерес становлять дослідження «Студії над поетичною творчістю Т.Шевченка», «Українська народна пісня в найновішій фазі свого розвитку», «Народнопісенна ритміка в поезіях І.Франка».

Творчу спадщину Філарета Колесси широко досліджують сучасні вітчизняні музикознавці: Софія Грица, Теофіль Комаринець, Михайло Чорнописький, Микола Дмитренко, Ірина Руснак, Ірина Коваль-Фучило та інші. Чимало цікавої інформації і ґрунтовних статей можна віднайти у періодичних виданнях, матеріалах конференцій, енциклопедіях тощо.

На думку Софії Грици, знаної дослідниці творчості і наукової спадщини Філарета Колесси, фольклористки, музикознавиці, етномузикологині, етнокультурологині, докторки мистецтвознавства, професорки: «Величезне значення мають роботи Колесси, присвячені українському народному епосу. У фольклористичній літературі ми не знайдемо більш фундаментального зібрання словесних та музичних тексів дум». У своїй книжці «Філарет Михайлович Колесса» (Київ, 1962) авторка розповідає про непересічний творчий шлях ученого, докладно аналізує його музично-фольклористичну діяльність. Ще одна її робота — «Трансмісія фольклорної традиції: Етномузикологічні розвідки» (Київ-Тернопіль, 2002) — розкриває, зокрема, маловідомі сторінки творчих взаємовідносини Філарета Колесси та його колеги, польського етнографа Казимира Мошинського.

Особливої уваги читача заслуговує збірник «Родина Колессів у духовному та культурному житті України кінця XIX-XX століття» (Львів, 2005), що містить статті учених-філологів, музикологів та етномузикологів, присвячені одній з найславетніших українських родин. Адже династія Колессів посідає окремішнє місце в культурному та мистецькому житті України, а її представники відомі далеко за межами нашої держави. Книжка відкривається статтею однієї із них — Ксенії Колесси, професорки Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка. Дослідження суттєво глибить наші знання про Колессів, які працювали у галузі музики і музичного мистецтва. Зокрема, про братів Філарета — Івана та Олександра, видатних музикантів; сина Миколу, композитора, диригента, педагога; племінниць — піаністку Любку Олександрівну і віолончелістку Христю Олександрівну; онучок — Ксенію Миколаївну, піаністку, музикознавця, педагога, та Харитину Миколаївну, віолончелістку і педагога.

Отож, усіх, хто цікавиться українською фольклористикою і літературознавством, запрошуємо до найстарішої книжкової скарбниці, де можна переглянути і попрацювати з названими та іншими виданнями.

Олена ГЛАДЕНЬКА,
провідна бібліотекарка відділу соціокультурної діяльності ОННБ.