№ 56-57 (22275-22276) четвер-субота 15-17 липня 2021 року

За інформацією МОЗ, в Україні за добу, 13 липня, зафіксовано 547 нових випадків COVID-19 (на Одещині — 36). Захворіли 34 дитини та 23 медпрацівники. За ту ж добу госпіталізовано 409 осіб. Летальних випадків — 25.

За весь час пандемії в Україні захворіло 2 242 245 осіб, одужало — 2 179 076, летальних випадків, спричинених коронаві-русом, — 52 665.

Політичний тиждень почався з двох нерівноцінних, але пов’язаних між собою подій. Перша — візит президента Зеленського до Німеччини, а друга — розміщена на кремлівському сайті стаття Путіна «Про історичну єдність росіян і українців».

Історична вина німців. Зброї не дадуть

Як людина з історичною освітою, вважаю, що аналіз статті, написаної невідомо ким за лекалами радянських шкільних підручників, — марна справа.

Кожен другий українець відповідальною за початок війни на Донбасі називає Ро-сійську Федерацію, а кожен третій — особисто Путіна. Такі результати соціологічного дослідження «Всеукраїнський омнібус», проведеного дослідницькою компанією «Active Group» (https://activegroup.com.ua) у червні.

Відповідаючи на запитання «Як ви вважаєте, хто відповідальний за початок війни на Донбасі?», 51% респондентів назвав Росію, 35,5% — Путіна. 10,8% опитаних назвали колишнього президента Порошенка, 9,6% — Майдан, по 5,4% — США та ЄС, 3% — НАТО, 1% — особисто Турчинова. Не визначилися з відповіддю 9,6%, а 1,5% обрали відповідь «Інше».

Команда «Батьківщини» Одещини відкрила «гарячу лінію» з питання протидії земельному рейдерству.

048-750-20-10 — це номер телефону, за яким кожен, хто стикнувся особисто або знає про випадки рейдерства землі чи порушення права володіння землею, може повідомити про такі випадки, а наші фахівці допоможуть у їх вирішенні.

Київський міжнародний інститут соціології на замовлення Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва провів дослідження громадської думки щодо вшанування пам’яті загиблих унаслідок злочинів нацистського та радянського тоталітарних режимів під час Другої світової війни.

Про Бабин Яр

55% опитаних знають, що Бабин Яр знаходиться в Києві, а 26% зізналися, що їм не відоме його місцезнаходження. Ще 18% респондентів назвали інше місто. Найточнішими були мешканці центральних областей (68%). Близько третини опитаних у західних, південних областях та на Донбасі не змогли дати відповіді.

Кілька років тому багатолітній політв’язень, учасник післявоєнного українського руху на Берестейщині Володимир Леонюк розповідав мені про дні, проведені в одній камері з полоненим бійцем Армії Крайової. Молодий поляк з 1942-го по 1952 рік воював на Гродненщині. Перший бій з німцями провів, коли йому було 15, а в 25 уже отримав смертний вирок, воюючи з більшовиками. Втім, вирок могли б і переглянути, якби «аківець» написав прохання про помилування. Дали б 25 років, а після смерті Сталіна у 1953-у і цей термін суттєво скоротили б. Але поляк ні в чому не розкаювався і заяву про помилування не написав. Так і залишився в пам’-яті Леонюка безстрашним і незламним.

Добре, що вони встигли поспілкуватися. «Аківця» розстріляли, але берестеєць на все життя запам’ятав, з яким захватом той говорив про боротьбу УПА: «Ukraincy jeszcze walczа w Karpatach!» («Українці ще воюють у Карпатах!»). І його очі при цьому горіли якимось дивним, переможним вогнем.

У 2020 році, попри значні обмеження міжнародної торгівлі, пов’язані з розповсюдженням пандемії коронавірусу COVID-19, Україна спромоглася не лише утримати високі місця у глобальних рейтингах експортерів окремих агропродовольчих товарів, а й посіла лідируючі позиції за обсягами продажу шроту і макухи, проса, ячменю, меду, ріпаку та інших видів сільгосппродукції.

Як зазначив старший науковий співробітник відділу економіки аграрного виробництва та міжнародної інтеграції Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», кандидат економічних наук Богдан Духницький, коментуючи дані Державної митної служби та оперативну інформацію Міжнародного торгового центру (ITC), наша країна вже звично посіла перше місце за обсягами експорту соняшникової олії. Торік обсяг її продажу за кордон сягнув рекордних 6860 тис. т. Збільшивши продаж шроту й макухи (переважно із соняшнику) із 4957 тис. т у 2019-у до 5522 тис. т (+11%) у 2020-у, Україна стала лідером серед експортерів цих продуктів на міжнародному ринку.

Вихід першої монографії про українського скульптора Бориса Едуардса (1860—1924) та її презентація під час цьогорічного Інтелект-форуму в ОННБ (див. «ЧН» за 20-22.05.2021 р.) спонукають нас до подальших кроків щодо увічнення пам’яті про видатного митця.

На останному засіданні правління Одеської обласної організації Національної спілки художників України була підтримана пропозиція автора цих рядків встановити меморіальну дошку на найбільш знаковому місці, пов’язаному з іменем митця, — на його власному будинку, що у провулку Ляпунова, 3.

17 липня сповниться 175 років від дня народження видатного мандрівника і вченого Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая. Упродовж тривалого часу в СРСР і в сучасній Росії його називали й продовжують називати «выдающимся русским учёным-этнографом и путешественником». Це було і є типовим явищем, коли всі досягнення, що створювалися народами колишньої імперії, приписували росіянам. Та архівні документи спростовують ці упереджені факти.

Один із пращурів майбутнього мандрівника — Охрім Макуха — був курінним отаманом Запо-різької Січі, а три його сини — Омелько, Назар і Хома — разом з батьком воювали з польською шляхтою. Але під час облоги козаками польської фортеці середній син, Назар, закохався в чарівну шляхтянку і перейшов до ворогів. Брати вирішили викрасти перебіжчика з оточеної твердині. Проникнувши до ворожого укріплення, вони полонили Назара, однак, повертаючись, натрапили на засідку. В сутичці Хома загинув, а Омелькові все ж вдалося доправити до свого табору зв’язаного Назара. Над зрадником влаштували суд, де головним обвинувачем був батько, котрий і виніс синові найсуворіший вирок — смертну кару. Його ж і виконав привселюдно.

«Я люблю міста, не схожі на інші... Кожне місто, як і людина, повинне мати своє, тільки йому притаманне обличчя... Одеса. Вона мені нагадує красиву жінку, ніжну і ласкаву... Навколо Одеси все пахне морем, його дихання величне», — писав Костянтин Паустовський, який прожив у нашому місті близько трьох років (1919-1922).

Меморіальний музей письменника діє в Одесі з 1998 року завдяки ініціативі членів літературного товариства «Світ Паустовського» у тому самому будиночку, де він жив. Нині тут — понад 1000 експонатів, присвячених, передусім, одеському періоду життя Костянтина Паустовського.

Нагадали фотографії з журналістського архіву

Ми познайомились чверть століття тому, а за яких обставин — вже й не згадати. Про себе розповідав скупо: у старому записнику — лише листочок нотатків. «Все, що треба, береже моє «лічноє дєло», а чого там нема, то нащо про нього й балакать».

«Лічного дєла» Віктора Родіоновича Сухомлина, людини, безсумнівно, технічної, а водночас художника, почитати не довелось — ні у Вищому морехідному училищі, яке закінчував і залишився там працювати, ані в Інституті інженерів морського флоту, де захистив дисертацію, став доцентом та майже завершив докторську. Лише з короткої — що називається: на ходу — розмови з колегою просочилась якась дещиця. А саме: на його лекціях не те що присісти — стати бодай на одній нозі не було як. У колективі шанували молодого науковця, знаючого фахів-ця, улюбленця студентів. А проте, згодом і з роботи його викидали без жодних пояснень, а то, бува, й переслідували, ні в чому нібито не звинувачуючи. «А він же — інвалід війни, фронтовик, бойовий офіцер, війну закінчив командиром полкової розвідки — люди воєнні знають, що це таке… Ще підлітком «втік на війну», підговоривши ще двох таких самих, як він, хлопчаків. Був під Сталінградом. Додому, в рідний Ізюм на Харківщині, повернувся молодшим лейтенантом… Та ж є, зрештою, оте його «лічноє дєло».

На головному кіноринку світу в рамках 74-го Каннського кінофестивалю новостворений Гетеборзький кінофонд оголосив перші три підтримані ним проєкти, відібрані з понад тисячі заявок. Серед них — український фільм «Ля Палісіада» режисера Філіпа Сотниченка.

Повнометражний дебют призера українських та міжнародних кінофестивалів Філіпа Сотниченка «Ля Палісіада» — це стрічка у жанрі, який самі кінематографісти називають «пострадянський нуар». Події розгортаються в Україні в 1996 році, за кілька місяців до підписання протоколу №6 Європейської конвенції з прав людини. Цей протокол передбачав відмову від смертної кари, яка дісталася нашій країні у спадок від СРСР. До цього за кількістю смертних вироків Україна мала один з найвищих показників у світі. Так, за даними лондонської Організації захисту прав людини, у 1996-у вона була на другому місці, після Китаю, засудивши до смерті 89 осіб.

Що їх веде — і доброго і злого?
Де є та грань — хто люди, хто юрма?

Ліна Костенко,
«Маруся Чурай».

Ця історія сталася дуже давно. Всіх її деталей я вже не пам’ятаю, але кульмінацією був поголос, який облетів тоді село, що місцевий тесля Мартин чи то «допався», чи то «наївся» за вечерею мила. Від тієї пославки було прикро не стільки за роботящого Мартина, скільки за отих «добродіїв», яким завжди у радість «побавитися» чужим іменем, пришпилити його до якоїсь незугарної історії, та так, щоб надовго, як Стецька до печі, чи як Хвеську до язика, або як Данила до його болячок.

17 липня сповниться 150 років від дня народження Філарета Колесси (1871—1947), видатного українського вченого, фольклориста, музико-знавця, композитора, етнографа.

Академік Філарет Михайлович Колесса — вчений зі світовим ім’ям, який справедливо вважається фундатором української наукової музичної фольклористики і чий науковий доробок є одним із найвизначніших досягнень української фольклористики ХХ століття. Він вважав, що «фольклор — це цінний матеріал для пізнання світогляду наших предків» і присвятив життя дослідженню української народної творчіості в її історичному розвитку та взаємозв’язках з творчіс-тю інших народів.

У день святих апостолів Петра і Павла (12 липня) на полях ще де-не-де поломеніють жаринками маки, у гаях перестає кувати зозуля, а степ пахне споловілим житом. Люди жнивують.

На узбіччі доріг синіми очима дивляться в небо невибагливі квіти на довгих пружних пагонах, що в народі звуть Петровими батогами. Ця рослина — цикорій — дуже пунктуальна: прокидається, розкриває свої пелюстки о п’ятій ранку, коли інші ще сплять в обіймах ночі, а о десятій уже закривається, причому кожна її квітка розпускається лише на один день. Віддає перевагу відкритій, сонячній місцині. Дощу не любить, і тому квіти цикорію можуть слугувати своєрідним барометром: якщо його голубі очі зранку міцно закриті — дощ неминучий.

Стоїть на кордоні байбак

У Національному природному парку «Тузлівські лимани» встановили пам’ятник бабаку. Скульптуру створив молодий митець Тарас Шевченко. Й тепер вгодована тваринка, яку тут називають «хранителем кордону», стоїть на варті у рекреаційному пункті «Тузлівська Амазонія» і прикрашає берег озера Шагани.

Нагадаємо, у березні цього року бабак степовий внесений до «Червоної книги України», відтак мета створення та встановлення його майже 80-кілограмової скульптури — привернути увагу до збереження видів тварин, що зникають, та важливості гармонійних стосунків людини з природою, зокрема, дотримання принципів сталого природокористування.

29 червня конституційною більшістю у 330 голосів Верховна Рада підтримала законопроект № 3944, який вносить низку змін до статті № 51 Кодексу торговельного мореплавства України щодо вимог до кваліфікації членів екіпажу.

Основні нововведення:

1. Зайняття посад капітана та інших осіб командного складу тепер відбуватиметься відповідно до Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року (з поправками).

Дуже часто люди, беручи кредит, неуважно ознайомлюються з умовами договору, який підписують, і не замислюються над наслідками несплати боргу. Банки, в свою чергу, не поспішають роз’яснювати можливі наслідки недотримання позичальниками кредитних зобов’язань і чим саме їм може загрожувати несплата боргу.

У таку ситуацію потрапив пан Борис, який позичив гроші у банку і повинен був за кілька років їх виплатити. Однак банк, посилаючись на невиконання позичальником умов договору, достроково звернувся до суду за стягненням заборгованості.

До травня цього року українці мали можливість отримувати субсидію як у грошовій готівковій формі («живими грошима» на банківську картку або через пошту), так і в грошовій безготівковій (коли «Ощадбанк» переказував суми надавачам житлово-комунальних послуг). 92% тих, кому були призначені субсидії, отримували їх готівкою. Із травня, згідно з урядовою постановою «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14 квітня 2021-го, субсидію «живими грошима» отримуватимуть уже всі.

Ця зміна викликає у громадян чимало запитань. Міністерство соціальної політики відібрало найтиповіші з них і дає роз’яснення.