Переглядів: 121

Станіслав СТРИЖЕНЮК

Батькова легенда

Що значить батько,
Предок мій?
В наш історичний буревій…
В думках пливеш,
Як човен в морі,
А не летиш — немає крил,
Між воєн та голодоморів
В епоху зламаних вітрил.

Куди вела мене дорога,
Шукали ми якого Бога?
Є золото ще вище проби,
Воно вже не церковний дзвін.
З’явивсь на світі
Культ особи,
Даремно це — вона чи він.
 
Облишмо давні теревені,
А культ — це Крупська,
А чи — Ленін?
І пам’ять сипле сіль на рани,
В думках покинь мене, снаго.
Бо Ленін, чув я, — це Ульянов,
Що зрікся імені свого.
 
А Жанна д’Арк,
Чи інша кралі,
І Гітлер та товариш Сталін?..
Сліпа епоха, повний жмурень,
На дотик, а не в глибині.
І я, неначе кожен дурень,
Ставав товаришем свині.
 
А всім відомо,
Скрізь донині,
Не винуваті в дурнях свині.
Раб не гордивсь
Своїм васалом,
Це те, що треба голитьбі.
Товариші топили сало,
Ллючи за шкіру, в боротьбі.
 
Розетка…
Все було, як треба,
Поминки і достатки з неба.
Шукали ми шляхи наосліп,
Старіли в пошуках малі,
Добра чекаючи в колгоспі,
А не з родючості землі.
 
І почалося з України —
Допомагають вдома стіни.
Ялинку вплутали в гірлянду
У ранзі кума-короля.
Та гаркнув Гітлер
З фатерлянду:
«Аж по Урал — моя земля!».
 
І все це без арійських націй,
В ярмі духовних окупацій.
Без спротиву й маніфестацій,
Без сліз кривавих та журби.
Гестапо скрізь для окупацій,
Для з комунізмом боротьби.
 
Не хрест на небі —
Чорні ґрати,
Нам жити там, де помирати.
В родинах бачити хлібину
Сліпим і зблизька, і здаля.
Щоб не наснилась селянину
Понад Дніпром своя земля.
 
З-за стін кремлівських,
Як на сором,
Озвався вождь
Г о л о д о м о р о м.
Умів пастух отару пасти —
І цим прославився Кавказ.
Вождь встиг історію украсти,
Не окуповуючи нас.
 
І крали всі,
Не раз, не двічі,
Не знали, щоб нащадки Січі,
Махна, стираючи зі степу,
І до мазепинців дійшли.
І при анафемі Мазепу
В руїнах храмів прокляли.
 
І іншою пішла дорога,
Мовляв, немає в світі Бога!
І чорний хрест земній орбіті,
Якого не сягнув би птах.
Бо бог — в Кремлі,
Єдиний в світі,
Не за орбітами, в світах.
 
Знайде колись палеонтолог,
Що Джугашвілі теж філолог.
Він книгу написав про мову.
І всяких вчених клянучи,
Як українцям колискову,
Як пам’ятаєш — то мовчи.
 
Ховай під вовну
Шкіру вовчу,
А в пісні рідній теж помовчуй.
І поплелись ми
з грязі в князі…
Хто був в полоні —
Сучий син.
Червоний прапор на Рейхстазі
Почепить першим
Теж грузин.
 
А хто?
Налийте всім по вінця,
Всій солдатні, крім українця.
Сміються в інтернацьйоналі,
Що побудова раю — план!
Бо переможно тоста
Сталін
Промовить лиш за росіян.

19.01. 2021 р.

Кубань

Жили ми заповітами
Шевченка
І кобзарям, — по правді, —
завдяки.
Нам це свистіли
за світ козаченьки
І вже співали хором козаки.
 
Я чув це
на життєйськім роздоріжжі!
Увечері чи вранці на зорі.
Допоки на козацькім
Запоріжжі
Не виникли руйнівники-царі.
 
І сталось так,
Про що ми дещо знаєм,
Ми вірили неправдам
без вагань,
Чому козацтво сталось
за Дунаєм
І поплелось хахляцтво
на Кубань.
 
Тож варто знати,
хто у батька дочки,
Чи як батьків періщити
гуртом.
Сусідів можна рвати
на шматочки,
Гібридно,
щоб поглинути цілком.
 
І забуваймо, хлопці,
«Прошем пана»…
Росія це примусить залюбки,
За намірами Грозного Івана,
Що поглинав сибірськії кутки.
 
А до чужих земель
цариці ласі,
Мов до коханців
з дна м’яких перин.
Та треба жить
Не в просторі, а в часі —
Тоді не стане підлих
Катерин.
 
Серпи кують,
А шаблі іскри крешуть,
І сумніви людині — для вагань.
Але пророки історичні
брешуть,
Чого пішло козацтво
на Кубань.
 
І в часі діє історична змова,
Це найпідліша
з політичних змов.
Мазепа вів козацтво
до Азова,
А що Петро?..
Він ніби взяв Азов.
 
Заплуталися ми
У історичній хмарі,
Тому ми перед правдою
в боргу.
Так, мов про
Кримський фронт
І про татарів
В двадцятому столітті —
Ні гу-гу!
 
Сибірським трактом
Цокають вагони,
Нам реквієм співа
небесний хор.
А правда вмерла
І про продзагони,
І щоб усе мовчало
про Голодомор.
 
І що подієш?
Вівці наші, вівці,
З брехнею
перекреслених століть,
Як на Кубані кріпосниці-німці
Монументальний
пам’ятник стоїть.
 
А в нас, в Одесі,
Що, її немає?
Є поговірки історична суть,
Що жаба в кузні ніжку
підставляє,
Коли підкови
Жеребцям кують.
 
Я жив, а не світився на екрані,
На балалайку не змінив перо.
І в Україні чув я глас Кубані —
Про отамана-власівця Шкуро.
 
Страшних подій
В сучасності багато,
Історія — не пам’ятники зла.
З Кубані замахнулася лопата
На острів наш
Під іменем Тузла.
І це було.
Існують точні дані.
І правді історичній завдяки.
Слова «хахли»
У світ пішли з Кубані,
А з-за Дунаю —
Горде: козаки!

11.06.2021 р.

Джугашвілі

Дурні запитання в прицілі,
І в них немає злих зусиль.
Питають: «Хто ж той
Джугашвілі?».
З’ясую: Йосипів Василь!
 
Який закон — такі й порядки,
В них рабство
не встає з колін.
Але в диктаторів нащадки,
Це шлях з боями —
На Берлін.
 
Хоч по-німецьки
Слово — леттер,
Але поет — не дипломат.
Було спочатку —
Доннер веттер.
В цій фразі весь переклад —
Мат!
 
Диктатори — вони відсталі,
І всі живуть не на добро.
Відомо, що диктатор Сталін
Крив матом на Політбюро.
 
В мішку не заховати шила
І матів не зректись, агов!
Це свідчив маршал
Ворошилов
І щирий рядовий —
Хрущов.
 
Що тато, як вмирає мати?..
Є виховний родинний стиль.
Всі кажуть:
Вмів байдикувати
Нащадок сталінський
Василь.
 
Синок любив ватаги п’яні,
Це, мовлять,
був експеримент.
На кладовищі у Казані
Йому я бачив монумент.
 
Мені надгробок
не приснився.
Рязань, Казань — чужа земля?
А Джугашвілі Вася спився
В тюрмі московського
Кремля.
 
А давній спогад не для злості,
Сідло хмільне — не для коня.
В застіллях
З Сімоновим Костєй,
Під гарні вірші «Жди меня».
 
Скрізь самогонка
Хмелем пахла.
І кажуть так, а чи інак…
А парубок Олекса Каплер
В хмільних застіллях
Пив коньяк.
 
Хмільні були в «Арагві»
звички.
Помітив Каплер з-за стола
Красу кремлівської
сестрички,
Що з Аліллуєвих була.
 
Хоч всі кіношники відомі,
Жалю в диктаторства нема.
Любов у сталінському домі,
На долі зятя —
Колима.
 
Любов!
Шукайте вітру в полі,
На рідній матінці-землі.
А не в «Арагві»
й «Метрополі»…
Про все дізнаються в Кремлі.
 
Куди ж ти, Каплере-козаче?
Тебе веде любові шал.
По тобі Колима заплаче
Чи Володимирський централ.
 
Що буде в залишку
чи в жмені?
І що в житті чекає вдів?
Жили там німці полонені
Й фельдмаршал
Паулюс сидів.
 
А хто мудріший —
Лисий, сивий?
А кажуть є на Сонці плями…
Отож кохайтеся, красиві,
Але таки не з москалями.

13.06.2021 р.

Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: cn@optima.com.ua, chornomorka@i.ua