Вісімдесят років потому

Побєдобєсіє разом зі спрагою реваншу за розпад СРСР є ефективною зброєю масового ураження, не менш небезпечною, ніж ядерна. І більш дієвою. Оскільки, як елемент гібридної війни, непомітно проникає в душі, оминаючи державні кордони. В Україні такий феномен спостерігається не тільки в ОРДЛО, а й на всій території, яка до 1939 року була під більшовиками. Скрепи у свідомості населення на сході впроваджував не Путін, а Сталін. Впроваджував терором, Голодомором, мільйонними жертвами серед населення України на полях війни.

На території України, яка до вересня 1939-го під більшовиками не була, ситуація трохи інша. Частина родичів українців у цій частині країни воювала одночасно з фашистами і більшовиками у складі УПА та інших військових формувань. Частину дідів, прадідів і батьків депортували до Сибіру, частину відправили в ГУЛАГ, хтось був засуджений і розстріляний. Утім, не варто забувати і про тих, хто добровільно співпрацював із совєтами, був мобілізований, а в складі Червоної Армії дійшов до Берліна. Частину їхніх нащадків (наших сучасників) путінське побідобісся отруює досі. А партія «ОПЗЖ», носій кремлівської ідеології, успішно вербує прихильників на заході України.

Не треба будувати ілюзій. Закриттям «телеканалів Медведчука», обмеженням впливу проросійських олігархів або забороною «Партії Шарія» проблем з поширенням рашизму в Україні не вирішиш. У 30-ті роки минулого століття подібними методами врятувати країну від нацизму намагалося керівництво Австрії. До 1938-го це закінчилося аншлюсом. Добре відомо, як Франція і Великобританія в Мюнхені змусили Чехословаччину передати Німеччині Судети. Але менш відомо, що спочатку міністр закордонних справ Галіфакс, а потім прем’єр Чемберлен «подарували» Гітлеру Австрію. При цьому було заявлено, що Ліга Націй все одно не може нічого вдіяти.

Для України зараз «нічого не може вдіяти» Рада Безпеки ООН, де Росія заблокує будь-яке рішення, оскільки має право вето. Однак протягом багатьох років це не бентежило Сполучені Штати Америки. Як велика держава США знаходили способи допомогти друзям і союзникам. По всій земній кулі. Наявність «ядерної валізки» в руках радянських лідерів не лякало Вашингтон під час холодної війни, де одна світова криза змінювала іншу, а локальні війни продовжували одна одну. Комуністичні режими багато в чому завдяки політиці США не витримали конкуренції з демократіями і впали разом з СРСР.

Результати простенької операції

Що ж змінилося тепер, коли в холодній війні західний світ нібито домігся перемоги? Настав період ейфорії. Такий же, як сто років тому після укладення переможцями у світовій війні Версальського договору.

Як реакція на переможну ейфорію — жага реваншу у лідерів переможених країн. У ХХ столітті під прапором нацизму, зараз — з ідеологією рашизму. Як Гітлера, так і Путіна, довго не сприймали всерйоз. Вважали, що внутрішнє звірство і зовнішню агресію можна пом’якшити матеріальними поступками і м’якою дипломатією. Тоді демократії доуступалися до війни. Зараз крок за кроком повторюють колишній шлях до катастрофи.

Результатом червневого турне президента США по Європі стало не відновлення єдності дій з лідерами Старого Світу, не зміцнення військової могутності НАТО, а незбагненна для розуму шахова гра з Путіним, де у Байдена не було жодного шансу на перемогу. Прохідним пішаком, який господареві Кремля вдалося перетворити на ферзя, стала простенька операція з висунення російських військ до українського кордону. Ще до всяких «женев» США скасували входження своїх ракетних есмінців у Чорне море і санкції до керуючої компанії «Північний потік-2».

Аби не виглядало замало, Вашингтон заблокував поставки зброї на виділену військову допомогу нашій країні в розмірі ста мільйонів доларів. І є підозри, що такими поступками з боку США на українському напрямку справа не обмежилася. А що натомість? Натомість Байден укотре провів «червону лінію». Попередив про «велику ціну», яку Росії доведеться заплатити за розширення агресії в Україні. Про те, щоб вимагати припинення агресії, не йшлося.

Цікаво, що представників МЗС України, яких у Женеву в жодному статусі не кликали, дипломатичними каналами неофіційно попередили, щоб критикувати поступки Байдена не сміли. Бо буде гірше. Скажімо, уріжуть допомогу і скасують запрошення президента Зеленського до Вашингтона. А для участі в урочистостях з нагоди тридцятиріччя Незалежності відрядять третього заступника другого секретаря Держдепу. І подіяло! Впродовж кількох днів про «сто мільйонів» українська преса глухо мовчала. А заговорила тоді, коли з цього приводу почали обурюватися американські журналісти.

Літо 2021 року обіцяє бути спекотним. Як у сенсі погоди, так і в сенсі політики. Російські війська від кордонів України відведені лише частково. І земля скоро підсохне, як вісімдесят років тому, коли Гудеріан позував для фотографа на тлі танка.

Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ.