«З диво-досвіту Кобзаря»
Володимир Гетьман, на той час відомий одеський поет, рекомендував мене у Спілку. Маю його дві збірки з автографами: «Розмову з коханою», що вийшли у видавництві «Дніпро» в 1981-у, та «Проміння Перемоги» — у «Маяку» в 1995-у, з різницею у 14 років.
Перечитую їх. У першій — більше декларативності, пафос інколи аж зашкалює. Час був непростий, схарапуджений — тоді свою душу поет нарозтвір не відчинив. Пройшов страхіття війни, полон, звідки двічі тікав. Не наважувався зголошувати свої поетичні рядки на літературні обшири. Щоб не звинуватили в націоналізмі. У віршах не раз згадував серпа й молота, загортав їх у червоний колір, де «Дума червона, червоний мій червню, у грудях червоних, голки червоні».
Тоді так віршували, щоб влада не наклала табу. Навіть цілі цикли вийшли не так, як хотілося, — щоб невсипущі органи не зацікавилися. Але й тоді писав талановитіше за бага-тьох і повністю не загруз у тому часі, наче в болоті.
І виривалися з душі вірші: «З дитинства», «Бузкові села на Вкраїні», «Горішина», «Летіла хвиля на латаття», «Чекання», «Ти приходиш у сни», «Оповідь про коней», «Літо. Зелено. Горіхи»…
Перечитуючи, занотував собі:
— і ліхтарі, як сни;
— і пісня сутінки колише;
— зорі рвонулися навстріч;
— у неводі — б’ються вогні;
— вдягнений із сонячних струн вишиванку;
— золоті кинув місяць сітки;
— неначе повінь у серцях;
— пливуть повз хату грона на меду;
— і розплескала тишу;
— і розколисані світи;
— хоч до тепла земля голодна, жару всю сонцю віддала;
— шляхом явір босий йде;
— і сонце пломенисті руки землі поклало на поріг;
— схилилася верба пишноброва на смаглі плечі берегів;
— доріг обірвана струна.
Друга збірка — розкута. У вірші «Доля» автор запитує:
Чи, може, ти мене простила,
Чи проклинаєш знов мене, —
За ті обламанії крила,
Оте страждання неземне?
Де запорошені дороги,
Де обірвалися стежки,
Де місяць висне срібнорогий
Й голодні мелять вітряки.
І де твоя душа ридає,
І де кінця журі нема…
Ще радив би прочитати вірш «І навіщо ви, руси, напали на тих угро-фінів — Москву, / Полонили народ, пригорнувши до себе навіки; / Віддали діалект — свою мову — духовну живу булаву, / Що з’єднала чужі племена, племена невеликі».
Раніше за такі рядки надовго за поетом зачинилися б двері. Хоча писав, як «несхибно вірив у Комуну», а в душі інше визрівало, й таки вихлюпнулося, бо ожило прадідівське корін-ня й уже іншими очима подивився на світ і проказав те, що більше не міг стримувати.
Натрудилася. Наморилася!
А добробуту — катма!
Вже не раз вона слізьми вмилася,
Жде сума.
А вже вірила! А молилася!
І ридаючи — не знайшла.
Подивилася — похилилася,
Скрізь імла.
Ані просвітку, ані просвіту,
Лиш на обрії — зоря.
З диво-досвіту, з дива — досвіту
Кобзаря!
Геннадій ЩИПКІВСЬКИЙ.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 50 грн.
- на 3 місяці — 150 грн.
- на 6 місяців — 300 грн.
- на 12 місяців — 600 грн.
- Iндекс — 61119
суботній випуск (з програмою ТБ):
- на 1 місяць — 40 грн.
- на 3 місяці — 120 грн.
- на 6 місяців — 240 грн.
- на 12 місяців — 480 грн.
- Iндекс — 40378
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
(048) 767-75-67, (048) 764-98-54,
099-277-17-28, 050-55-44-206
