500 літ на обличчі

А чи знаєте ви, що час від часу люди одягають захисні маски вже практично 500 років, то прикриваючи обличчя від «чорної смерті», рятуючись від задушливого смогу, вірусів, вихлопних газів тощо?

Утім можна заглянути іще далі вглиб віків. Скажімо, на дверях перських гробниць були знайдені зображення людей, які закривали рота тканиною. Чому це робили? Від чого тоді рятувалися?

За свідченнями великого манд-рівника Марко Поло, у ХІІІ столітті в Китаї слуги закривали обличчя шарфами: імператор не хотів, аби їхнє дихання впливало на запах і смак його їжі, а ще боявся підхопити якусь заразу.

Саме «чорна смерть» — чума, яка охопила Європу в XIV столітті й від якої із 1347-го по 1351 рік загинуло щонайменше 25 мільйонів людей, — стала провісницею появи медичної маски. Тогочасні теоретики вважали, що хвороба поширюється через отруєне повітря або «міазми», які провокує дисбаланс у тілесних рідинах людини, а відтак намагалися зупинити це «погане» повітря, закриваючи обличчя чи нюхаючи пахучі букетики квітів.

Усім відомі зображені на гравюрах зловісні «пташині» маски-«дзьоби», які з’явилися у розпал останнього спалаху чуми, уже в середині ХVII століття. «Дзьоб» набивали травами й ароматичними речовинами для протидії тим же отруйним міазмам.

Важкі шкіряні халати, товсті скельця для очей, рукавички та шапки були частинами захисного одягу, який носили лікарі, що рятували пацієнтів під час великої чуми 1665 року.

Промислова революція ХVIIІ століття додала свого до створення сумнозвісного лондонського смогу. Оскільки більшало фабрик-заводів, а в житлових будинках палили вугіллям, упродовж багатьох зим британську столицю огортали товсті ковдри сірувато-жовтого туману. Найгіршим став 1852 рік, коли між 5 та 9 грудня загинули відразу щонайменше 4000 людей і, за тодішніми підрахунками, ще 8000 померли в наступні тижні та місяці. Близько 1000 смертей від кіптяви-смогу було зафіксовано в грудні 1857-го, й не менше 750 — у 1862-у. Смог був настільки густим, що навіть не могли їздити поїзди та надходили повідомлення про те, що на лугах задихалася худоба і її нікому закопувати. Відтак маски «проти смогу» на обличчі стали таким же обов’язковим атрибутом, як фетрові капелюхи на голові. Попервах їхню роль виконували вовняні пов’язки із клапаном.

На початку XX століття з’явилися маски з бавовняних фільтрів.

Загроза Другої світової війни, через 20 років після використання хлору та гірчичного газу під час Першої, призвела до того, що уряди європейських країн видавали протигази як військовим, так і цивільним. До 1938-го було розподілено 35 мільйонів респіраторів для населення.

Спалах грипу наприкінці Першої світової війни став руйнівною глобальною пандемією. Іспанський грип, який отримав таку назву через те, що перші випадки захворювання були зареєстровані в Іспанії, убив близько 50 мільйонів людей. Існує думка, що розповсюдженню вірусу сприяли солдати, які поверталися з окопів на півночі Франції. У щільно забитих вагонах та вантажівках вони активно передавали одне одному заразну інфекцію. Потім грип поширився від залізничних станцій до центрів міст, згодом — у передмістя та в сільську місцевість. Компанії намагалися приборкати інфекцію, розпорошуючи у поїздах та автобусах протигрипозний розчин, а також роздаючи працівникам захисні маски. Звичайних людей закликали «носити маски і рятувати своє життя». Багато хто виготовляв їх сам з марлі, крапаючи на них дезінфікуючий засіб.

З кінця XX століття найбільшого поширення набули одноразові медичні маски з полімерно-волоконних нетканих матеріалів, які нині у вільному продажу.

Прийшла і наша черга одягати захисні маски. Тривалість їх носіння варіюється від години до двох, залежно від зовнішніх умов. У період епідемій та в лікувальних закладах рекомендується використовувати маску не більше години. До слова, американські науковці на прикладі опитаної групи з півтори тисячі осіб віком від 18 до 73 років довели, що небажання носити маску під час пандемії свідчить… про антисоціальні схильності людини.

Підготувала
Ніна ЗАЛЕВСЬКА.