№ 23-24 (22242-22243) четвер-субота 25-27 березня 2021 року

Через десять років Китай і США залишаться провідними державами. Як і Росія, але з меншою впевненістю. Європейський Союз, імовірно, не відіграватиме центральної ролі у міжнародній політиці, принаймні не буде наддержавою. Те ж стосується і Великої Британії, Індії та Японії.

Несподівані полюси?
Найімовірніше, ні

Упродовж останніх років полі-тичний вплив Китаю набуває дедалі більшої ваги у всьому світі. Те, що він готовий боротися за світове лідерство, показали торговельні війни між ним та США. Можливо, саме через це сьогодні поширена думка про те, що у 2030 році Китай буде наддержавою. З цим погоджуються понад три чверті жителів західноєвропейських країн-членів ЄС та більше двох третин населення Латинської Америки. Думка українців практично збігається із середньою по світу: 55% бачать у 2030-у Китай наддержавою, 27% — ні.

Шановні жителі Одеси та Одеської області!

У нашому регіоні склалася надзвичайно тривожна ситуація! Рівень захворюваності на коронавірус перетворився на справжнє цунамі! Надзвичайно висока смертність — 68 людей на 100 тисяч населення.

На жаль, помирають і медичні працівники, які стоять на захисті нашого життя та здоров’я! Хворіють люди всіх вікових категорій — похилого віку, вагітні жінки, молодь. Вірус відтепер вражає і дітей.

Найвищий рівень довіри з-поміж політиків мають президент Володимир Зеленський і лідерка «Батьківщини» Юлія Тимошенко.

Відповідно до дослідження, проведеного на початку березня Київським міжнародним інститутом соціології, населення України найбільше довіряє Володимиру Зеленському (45%) та Юлії Тимошенко (31%). Найменше — Максиму Степанову (8%), Сергію Стерненку (8%) та Оксані Марченко (10%).

Коли зустрічаєшся з цією напрочуд гарною жінкою, її обличчя завжди випромінює теплу, сонячну посмішку. І це не артистичний прийом. Це — природжена риса дарувати людям добрий настрій, налаштовувати їх на відверту, щиру розмову.

Вона народилася на 72-й паралелі, на Крайній Півночі Російської Федерації. Й усе ж більша частина життя Людмили Геннадіївни Клебанової пов’язана з нашою країною і безпосередньо з Лиманщиною. Нині вона є знаною лідеркою жінок-фермерів України.

Час летить… 22 березня 2019 року перед фасадом Одеської національної наукової бібліотеки відбулася урочиста церемонія відкриття скульптурної композиції «Книголюб» авторства відомого скульптора Михайла Реви.

Що можна сказати про нашого Книголюба в день його народження? Йому сповнилося цілих два роки. Наче й небагато, та, попри дитячий вік, ця мила скульптура вже стала популярною й добре впізнаваною, що не зайве для зрілого мистецького твору. Він посів гідне місце серед туристичних атракцій, до числа яких новачкові потрапити нелегко, та став улюбленцем одеситів і гостей перлини біля моря. Навіть у непривітне міжсезоння не бракує охочих зробити селфі чи групову світлину з узагальненим образом читача найстарішої публічної книгозбірні України. А відтак глобальною павутиною його зображення ширяться світом — у фейсбуках, інстаграмах та інших тіктоках.

Революцію, зокрема й ту, що відбулася в Україні на межі 2013—2014 років, не можна розглядати як крапку в історичному процесі. Вона навіть не кома, а три крапки. Маятник, хитнувшись вліво, може хитнутися вправо. І не один раз. Ті, кого революція привела до влади, певна річ, зацікавлені в збереженні статусу-кво. Але їхні надії не справдяться. Як і надії тих, хто прагне реваншу.

Повзуча контрреволюція

Упродовж семи років ми спостерігаємо, як після революційного вибуху політичний маятник України повільно, але наполегливо нахиляється у бік контрреволюції. Спочатку контрреволюції сприяла програна війна. Потім — п’ятий президент, який намагався зберегти державу ціною зміцнення союзу з олігархами. У 2019 році зупинити маятник контрреволюції демократичним шляхом спробували прості громадяни. Але привели до влади тих, хто не має поняття, як влаштована держава і як державою управляти. Особливо в кризових ситуаціях.

Лише Тимошенко та «Батьківщина» реально борються за збереження української землі, вважає політичний експерт Дмитро Корнійчук.

Інтереси українців не є пріоритетними для «зеленої» влади, яка дбає лише про отримання вигод від корупційних оборудок, зокрема від розпродажу української землі. Як і минулого року, тільки Тимошенко й команда «Батьківщини» заважають монобільшості відібрати найцінніше в українських фермерів і виступають проти дерибану сільськогосподарської землі між аграрними олігархами та її продажу міжнародним корпораціям. Про це написав експерт на своїй Фейсбук-сторінці, аналізуючи останні події у Верховній Раді.

У 2020-у в агропродовольчих секторах економіки відбулася інвестиційна криза, глибина якої співставна з 2009 роком, зазначає провідний науковий співробітник відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», кандидат економічних наук Микола Кісіль.

Згідно з  нещодавно оприлюдненими Державною службою статистики даними, обсяги капітальних інвестицій в агропромислові сектори економіки України за січень-грудень 2020 року склали 56974,6 млн грн, зокрема у сільське господарство, мисливство та надання пов’язаних з ними послуг — 35998,3 млн грн, лісове господарство та лісозаготівлі — 416,6 млн грн, рибне господарство — 27,2 млн грн, а у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів — 29532,5 млн грн.

Святкування днів народження Тараса Шевченка, Лесі Українки і Ліни Костенко у Центрі міжнародної освіти з підготовки іноземних громадян Одеського державного аграрного університету

Поетичний рух уже став складовою частиною освітнього й культурного просторів України. Слово поетів лунає у навчальних аудиторіях і на громадських майданах, у конференц-залах і в мистецьких салонах… Університетські музейні та бібліотечні виставки, присвячені великому генію, поетесі-лицаресі й поетесі-легенді, тривають увесь рік.

Волинська область,
Ковельський район,
село Скулин, урочище Нечимне,
Густий предковічний ліс.
Мавці.

Люба Мавко, чарівна лісова Красуне! Прекрасна Панно царства Природи! Добридень! Пишу Тобі листа із прекрасного міста Одеси, що на півдні нашої рідної України. Воно неймовірно чарівне й привітне, бо в ньому завжди багато тепла й Сонечка! Тут немає лісів, але є Степ і Море, велике, безмежне, бездонне, ніжно-перлове, яке я люблю так, як і Ти свій Ліс. Воно мені завжди дарує відчуття справжньої свободи, в якій кохаєшся і Ти.

У Львівському національному університеті імені Івана Франка відкрили освітньо-наукову лабораторію технологій штучного інтелекту (АІ).

Проєкт створили Комітет з розвитку штучного інтелекту при Міністерстві цифрової трансформації та Міністерство освіти і науки. Найближчим часом такі лабораторії з’являться і в інших університетах України, зокрема в Запоріжжі, Харкові та Одесі.

(До 160-річчя від дня народження та 100-річчя смерті)

29 березня мине 100 років, як не стало генерала Никандра Олександровича Маркса — останнього командувача Одеського військового округу, призначеного російською владою, і талановитого вченого, котрий у буремному 1917-у відіграв значну роль в українізації російських військових частин на території округу, що охоплював увесь південь України. Завдяки його підтримці в Одесі та інших гарнізонах були створені українські військові загони — курені, які почали нести вартову службу й забезпечували громадський порядок у гарнізонах.

А через пів року, 24 вересня, відзначатиметься 160-ліття від дня народження цієї легендарної особистості.

Неможливо повернути минуле, хіба лише думкою вернутись у нього на коротку часинку, щоби, згадавши, ласкавим усміхом провести у Вічність.

Того дня у Центральній міській бібліотеці ім. Івана Франка згадували Володимира Панченка. А дехто водночас — і своє з ним студентство.

(Закінчення. Початок у номері за 18-20 березня)

Після Івана IV Новгород перестав бути «вікном у Європу». Його вічовий дзвін «заарештували» і відправили на спокуту до Москви; новгородську легенду Марфу-Посадницю запроторили на довічне утримання в буцегарню, а новгородців привели до присяги Івану, за якою кожен тепер був зобов’язаний доносити на ближнього — зараза безчестя, прищеплена татарським батогом, доповзла й сюди. І Новгородська Русь, самостійна і самодостатня, країна Садко та Буслая, дракарів і кельтських хрестів, перетворилася на звичайну провінцію Московської Нерусі. Принижений і розіп’ятий люд із сумом констатував, що «Москва ни словам, ни слезам не верит» і взагалі «Москва ни по чем не плачет»…

* * *

Пів березня, а сонце двічі
Ледь пробивалось до землі.
Хоча місцями на узбіччі
Латки чорніли на ріллі.
Тому й затримались лелеки,
Не видно жодного шпака.
І до Великодня далеко,
Тепло простує пішака.

* * *

Світло ліхтаря
стало тьмавим
від тисячі одноденок
що прилетіли з лиману
і мигочуть в повітрі.

(Закінчення. Початок у номері за 18-20 березня)

Томазо Кампанелла, один з найперших со-ціалістів-утопістів, сидячи у в’язниці та знічев’я фантазуючи на теми майбутнього щасливого суспільства рівних і вільних людей, рівність яких забезпечується тим, що, працюючи за можливостями, вони отримують від держави рівну кількість благ, раптом збагнув: щасливе суспільство не можливе, оскільки людина, знаючи, що (як би вона не працювала!) отримає те, що й інші, втрачає стимул до праці й просто «сачкуватиме» від роботи. А якщо давати їй блага відповідно до її праці, то гине сама ідея рівності як умови щастя для всіх. Великий утопіст ніяк не міг пожертвувати ідеєю рівності й пожертвував ідеєю свободи: в своєму утопічному Місті Сонця (навіть утопічному!) він передбачив апарат насилля, який має карати за ухиляння від праці.