Станіслав СТРИЖЕНЮК. «Там, де совість множиться на честь»

 
Життя прожить —
пройти не довгі гони,
Щоб трафить біографії на слід.
А десь жили над Нілом фараони,
Під тінями космічних пірамід.
 
Ах, цар — Мавзол!..
Черговості приманка,
То тиха, то лукава, то страшна.
Тут Мавзолей,
А за квартал — Луб’янка.
А дальше десь —
Матроська тишина.
 
І я пішов…
Куди?
За кроків двісті —
Від Мавзолею і від стін Кремля —
На Лобному я зупинився місці,
В Блаженній тіні храму Василя.
 
Тепер луну вчуваю я по сліду
Й по пам’яті читаю власний слід:
— Ти — фараон!
Тебе ховати ніде.
Тут Мавзолей…
Немає пірамід.

13.02.2021 р.

Степи мої, степи…

Степи мої, степи…
З лиманними краями,
В чотири сторони
Вдивись і не проспи.
О, мій просторий дух
З садками й врожаями,
Такими, як ніде —
степи мої, степи!
 
Причорномор’я тут,
Не пасовиська тирло.
І онімій навік, географічна гро.
Наш степ, а навкруги —
Живе Дунаю гирло,
І наш на всі часи
Джерельний князь — Дніпро.
 
Подумаєш, куди
В степах направить стопи,
В оточенні слов’ян —
для нас вони свої.
Дніпром через степи
До гордої Європи
Дунаєм попливу супроти течії.
 
Яких чекати слів,
Дивуючись порадам,
Відкривши у степах
          наш європейський світ,
Милуючись плавбі,
Неначе водоспадом,
Під натиском води
між Кам’яних воріт?
      
Дунаєві й Дніпру
Всі океани снились,
Мовляв, пливи в світи
Слов’янський караван!
Хоч на Десні й Дніпрі,
На жаль, не народились
Відкривачі земель
Колумб і Магелан.
      
Де сива ковила
      й квітчасте різнотрав’я,
Не кров’ю цвіт і плід —
Росою окропи.
І Таврії красу,
й родючість Придунав’я.
Тож я вклоняюсь вам —
Степи мої, степи.

7.12.2020 р.

Хижацтво

Кому це в місті завдяки
Живуть державні хижаки,
Ще й розглаголюючи п’яно
Серед міської тишини?
Вони — не те що громадяни,
А темні мешканці вони.
Спішать, аж іскри з-під підків.
І не спинити хижаків.
Глухі, хоч в них стріляй з гармати
Чи хоч трощи у вікнах скло.
Давай і гайда —
Все ламати,
До них що зведене було.
 
Як це в хижацькім інтересі,
Зруйнуймо оперу в Одесі.
І у фанфари всі заграєм,
Ще й трубадурів запросім,
Дотла минуле поламаєм —
Хто був ніким, той стане всім!
І поповзем, як самоправці,
Немов слони в посудній лавці.
В собі Америку відкриєм
Не в ботанічному ліску.
Під Колорадо все розриєм
На аркадійському піску.
 
А ще куди спрямуєм лижі?
Бо ми чиновні, хоч і хижі.
У всьому маєм інтереси,
А світ старий — щоб прах летів…
А чи не хижаки з Одеси
Звели в Антарктиці китів?
Було й спливло.
Що далі буде?
Скажіть, ви, не байдужі люди,
Не мешканці, а громадяни,
Якому праву завдяки,
Так розглагольствуючи п’яно,
Живуть у місті хижаки?

13.12.2020 р.

Сапун-гора

До дна здригнулася Європа,
Де шрам війни на долі ліг…
На Севастополь
З Перекопа
Зашкандибав гучний бліцкриг.
 
Зів’яли бойові знамена…
Манштейн…
Асканія чужа.
Гадюка повзає зелена,
І свастику гризе іржа.
 
Новини бризкають окропом,
Фанфар гучних німіє мідь,
А легендарний Севастополь
Стікає кров’ю.
А стоїть!
 
Не всі герої повмирали,
В тільняшках є ще козаки.
Втекли бездарні адмірали,
Стоять хоробрі моряки.
 
Хоч і назавтра — смерть не щезла,
А в перемоги — в чім секрет?
На честь
фельдмаршальського жезла
Дадуть Манштейнові банкет.
 
Палац у Ялті — з іменитих,
Він знав царів добро і лють.
Там кажуть, що за двох побитих
Не битих маршалів дають.
 
Сапун-гора,
Де трупів гори,
А більшість матросні — з села.
Але і грім-гармата «Дора»
Бліцкригові не помогла.
Бліцкриг розтав.
І не в тумані.
Я зупиню бліцкриг пером,
Бо він загинув в Інкермані
І в кладовищах над Дніпром.
 
Зуб хижості зламав в Одесі
І відійшов в загробну тінь.
І на трагічнім Херсонесі
Дзвін пролунав йому:
Амінь!
 
Тому і мій народ не вимер,
Бліцкриг нас не закріпостив,
Бо нас святійший Володимир
На Херсонесі охрестив.

12.10. 2018 р.

Одеса взимку

Які платани взимку гарні —
Любов і шпичку під ребро.
Вони, як діви з перукарні,
Яких веселий жде Петро.
 
Ото й малюй.
Пиши, як треба.
Мов повернулись журавлі,
Яким над нами
Мало неба,
Немов закоханим землі.
 
А вже морська вода свячена
До мандрів кличе всі серця.
Одеса, ніби наречена,
Всіх закликає до вінця.
 
І ми молодшаєм, нівроку,
І відчуваєм торжество,
Хоч опісля Нового року
Перед Маланкою — Різдво.
 
Одеський простір
В тих же межах,
А в часі інший хід століть.
Он по-сирітськи телевежа
На Третій станції стоїть.
 
Осліпніть всі телеекрани
І онімійте імена,
Допоки в душах не настане
В одеських вулицях
Весна.

12.01.2021 р.

Честь

Честь і совість
Як до нас прибудуть?
Фальш плетуть
невтомно словоблуди.
То — мов клоунадні скоморохи,
То — багном замурзані, як єсть!
Ну а ми чекаємо епохи,
Там, де совість зберігає честь.
 
«Зась!»
Я оголошую забродам,
Хто в народі не з своїм народом.
Киньмо солоденькі витребеньки
І в словах, що підлабузник звив,
Як гніздечко України-неньки,
Хоч її ніколи не любив.
 
І не знав історії своєї,
А мов котик терся біля неї.
Бо вона для долі не химера,
Й громадянській зраді не рідня.
Так і повелося від Гомера
По слідах Троянського коня.
 
Бий у дзвони
Чи гати по рейці.
Є народ. А ми — його ахейці.
Апетит — імперський ненажера,
Силу май та не пірнай на дно…
Варто знати — хто такий Бандера
І для кого воював Махно.
 
Й хто людей духовно обеззброїв?
Ми чужих звеличуєм героїв.
Запорожцю!
Будь здоров навзаєм,
Хто для тебе Щорс або Чапаєв?..
 
Кінь крилатий,
Названий Пегасом,
Не гарцює в стайні залюбки,
Мов герой, його сідлає Власов,
Гнати козаків на Соловки.
 
Треба за народ
Життя покласти,
Щоб з сідла історії не впасти.
Так було від Трої і Гомера.
Суть імперська —
дме в свою дуду…
Катерина підняла Вольтера,
Щоб зганьбити нам
Сковороду.
 
Честь і совість
Як до нас прибудуть?
І замовкніть телесловоблуди.
Всі, хто клоунадні скоморохи
І в багно замарані,
Як єсть.
Ну а ми чекаємо епохи,
Там, де совість
Множиться на честь.

6.12. 2020 р.

Одеська обласна організація Національної спілки письменників України вітає із 90-річчям Станіслава Савовича Стриженюка, видатного українського поета, драматурга, літературного критика, перекладача, редактора, культуролога й просвітителя.

Життєвий шлях Станіслава Савовича — приклад звитяжної й романтичної боротьби словом за Україну, за українські духовні цінності, за укра-їнську державність та український народ.

Учасник Другої світової війни. Професійний письменник, член НСПУ із 1959 року. Автор понад тридцяти збірок поезії, драматичних творів, художніх перекладів та безлічі публікацій у вітчизняних та зарубіжних журналах, газетах, тисяч публічних виступів перед читачами багатьох країн світу. Один з найпотужніших поетичних талантів України другої половини ХХ — початку ХХІ століть. Лауреат літературної премії ім. К. Паустовського, всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова», одеської муніципальної премії «Культурна столиця»

Дорогий Станіславе Савовичу! Нехай залишається таким же гострим ваше перо! Нехай море й люди лагідно посміхаються до Вас! Нехай ніколи не згасає сонце у Ваших променистих щасливих очах!

З роси і води Вам, вельмишановний колего і наставнику, і ще на многії літа!

Колектив «Чорноморських новин» пишається, що серед авторів і друзів газети є така мудра, обдарована Всевишнім людина, як Станіслав Савович Стриженюк.

У цю святкову пору (саме пору, бо ж такий поважний ювілей годі втиснути у якусь конкретну дату, що знаменує день народження) приєднуємося до численних привітань-побажань вельмишановному літераторові і достойному синові українського народу, й щиро зичимо, аби всі творчі плани, а їх у ювіляра — сила-силенна, вдалося втілити у життя: написати задумане, видати написане, у доброму здоров’ї піклуватися про найрід-ніших, насолоджуватися їхніми успіхами, а з притаманним почуттям гумору — римувати-критикувати недоліки нашого часу і недорікуватих наших керманичів.

Дорогий наш Станіславе Савовичу, зичимо Вам ласки від Господа, шани і підтримки від людей, злагоди і добробуту у родині, миру і розумної влади для України, якій Ви сповна присвятили своє життя і свій талант!