Мінялися назви, мінялися межі...

За документами Державного архіву Одеської області встановлено, що 13 лютого 1932 року відбулося перше засідання бюро Одеського обласного комітету КП(б)у. Фактичним завершенням організаційного оформлення ке-рівних установ нової адміністративно-територіальної одиниці стала перша обласна партконференція, яка відбулася в Одесі 27-30 травня 1932-го.

На той час Одеська область, крім теперішньої території, включала частини територій нинішніх Кіровоградської, Херсонської та Миколаївської областей. До неї ввійшли чотири міста, безпосередньо підпорядкованих області (Одеса, Кіровоград, Миколаїв, Херсон) та 46 районів: Анатолівський (Тилігуло-Березанський), Андріїво-Іванівський, Антоно-Кодинцевський (Комінтернівський), Арбузинський, Баштанський, Березівський, Бериславський, Біляївський, Благоївський, Бобринецький, Велико-Висківський, Велико-Олександрівський, Вільшанський, Вознесенський, Голованівський, Голо-Пристанський, Гросулівський, Грушківський, Добровеличківський, Доманівський, Жовтневий, Зельцський, Знам’янський, Калініндорфський, Карл-Лібкнехтівський, Каховський, Криво-Озерський, Любашівський, Ново-Архангельський, Ново-Бузький, Ново-Миргородський, Ново-Одеський, Ново-Український, Очаківський, Первомайський, Роздільнянський, Скадовський, Снігурівський, Спартаківський, Троїцький, Устимівський, Фрунзівський (Захар’ївський), Хмелевський, Хорлівський, Цебриківський і Цюрупинський [1].

Із 1932-го по 1940 рік на території Одеської області відбувалися численні адміністративно-територіальні зміни.

У лютому 1932-го Біляївський район був розформований і його територія повністю приєднана до території Одеської міськради. З частини території Бобринецького району (13 сільрад) був утворений Братський район, а з частини території Любашівського району (14 сільрад) — Велико-Врадіївський [2]. У лютому 1933-го Савранський район був відновлений [3].

У липні 1933-го були створені Компаніївський район з частини території Кіровоградської міськради і Рівнянський — з деяких сільрад Ново-Україн-ського району [4].

Постановою ВУЦВК від 22 січня і 17 лютого 1935-го низка районів в Україні булв укрупнена. Зокрема, до утворених районів Одеської області додалося ще 20: Аджамський, Біляївський, Благодатнівський, Березнеговатський, Володимирівський, Варварівський, Витязівський, Горностаївський, Гайворонський, Єланецький, Лисаветградківський, Містівський, Мало-Висківський, Ново-Воронцівський, Привільнянський, Піщано-Брідський, Тишківський, Чаплинський, Ширяївський, Янівський.

У 1937 році на території приміської зони Одеської міськради був утворений Одеський район [5].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 вересня 1937-го з Одеської області була виділена Миколаївська область у складі таких міст і ра-йонів: Миколаїв, Херсон, Кіровоград, Аджамський, Баштанський, Березнеговатський, Бериславський, Бобринецький, Велико-Олександрівський, Варварівський, Витязівський, Володимирівський, Голо-Пристанський, Горностаївський, Єланецький, Лисаветградківський, Знам’янський [6], Калініндорфський, Каховський, Компаніївський, Ново-Бузький, Ново-Воронцовський, Ново-Одеський, Очаківський, Привільнянський, Скадовський, Снігурівський, Тилігуло-Березанський, Устинівський, Хорлевський, Цюрупинський, Чаплинський.

У 1938-у були скасовані Зельцський район з передачею його території до складу Роздільнянського, Спартаківський — до складу Роздільнянського та Біляївського районів, Благоївський — до складу Комінтернівського та Янівського районів, Карл-Лібкнехтівський — до складу Березівського району Одеської та Варварівського району Миколаївської областей.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939-го була утворена Кіровоградська область і до її складу були передані такі райони: Тишківський, Хмелівський, Піщано-Брідський, Новоархангельський, Добровеличківський, Мало- Висківський, Велико-Висківський, Рівнянський, Ново-Український і Новомиргородський.

Із 1924 року по 1940-й відбулися деякі зміни в адміністративно-територіальному поділі Автономної Молдавської РСР. Олексіївський район був перейменований на Красноокнянський, а Крутянський — на Кодимський. Постановою ВУЦВК від 22 січня 1935-го Тираспольський район скасували, а місто Тирасполь підпорядкували безпосередньо центру.

Відтак був затверджений такий районний поділ Молдавської республіки: Чернянський, Піщанський, Валегоцулівський (райони, які виділилися з Ананьївського, Балтського і Красноокнянського), Слободзейський, Григоріопольський, Дубосарський, Красноокнянський, Балтський, Бірзульський (Котовський), Ананьїв-ський, Кодимський, Рибницький та Кам’янський райони [7].

28 червня 1940 р. місто Ізмаїл було визволене Червоною Армією від румунських загарбників, а 3 серпня відбувся мітинг трудящих Ізмаїла з привітанням рішення VII сесії Верховної Ради СРСР про включення Ізмаїльського повіту до складу Української РСР.

Тоді ж, у серпні 1940-го у зв’язку з утворенням Молдавської РСР до Одеської області відійшли такі райони колишньої АМРСР: Ананьївський, Котовський, Піщанський, Балтський, Чернянський, Валегоцулівський, Кодимський і Красноокнянський [8].

Отже, перед війною Одеська область поділялася на такі райони: Андрієво-Іванівський, Арбузинський, Ананьївський, Балтський, Біляївський, Березівський, Благодатнівський, Братський, Велико-Врадіївський, Валегоцулівський, Веселинівський, Вільшанський, Вознесенський, Гайворонський, Голованівський, Гросулів-ський, Доманівський, Грушківський, Жовтневий, Комінтернівський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Кривоозерський, Любашівський, Містівський, Овідіопольський, Одеський, Первомайський, Роздільнянський, Савранський, Троїцький, Фрунзівський, Цебриківський, Чорнянський, Ширяївський і Янівський.

30 серпня 1941 року відповідно до німецько-румунського договору, на окупованій Німеччиною і Румунією території півдня України була утворена нова адміністративно-територіальна одиниця — Губернаторство Трансністрія, до якої увійшли вся Одеська, частини Вінницької і Миколаївської областей, лівобережна частина Молдавії. 16 (17) жовтня 1941-го німецько-румунські війська окупували Одесу, куди й перенесли з Тирасполя резиденцію управління Трансністрією.

Зі звільненням краю від фашистських окупантів радянська влада повернулася до практики адміністративно-територіального переділу.

Постановою Президії Верховної Ради СРСР від 30 березня 1944-го Миколаївську область розділили на Миколаївську і Херсонську, внаслідок чого від Одеської до Миколаївської області відійшли Арбузинський, Благодатненський, Братський, Вознесенський та Веселинівський райони.

У 1944—1945 рр. Гросулівський район був перейменований на Великомихайлівський, Валегоцулівський — на Долинський, Янівський — на Іванівський. З Андре-Іванівського райо-ну було виділено новий район -Миколаївський.

У травні 1949-го центр Грушків-ського району був перенесений з Грушок в Ульянівку, а відтак Грушківський район був перейменований в Ульянівський [9].

У зв’язку з ліквідацією Ізмаїльської області у лютому 1954-го до Одеської області приєднані такі райони: Арцизький, Болградський, Бородинський, Кілійський, Лиманський, Новоіванівський, Ренійський, Саратський, Старокозацький, Суворівський, Тарутинський, Татарбунарський, Тузлівський і міста Ізмаїл, Вилкове, Білгород-Дністровський [10]. Одночасно указом Президії Верховної Ради УРСР від 17 лютого від Одеської області до Миколаївської відходили: м. Первомайськ та Велико-Врадіївський, Доманівський, Кривоозерський, Містівський, Первомайський райони; до Кіровоградської — Гайворонський, Голованівський, Вільшанський та Ульянівський райони [11].

У червні 1958 року Чорнянський і Красноокнянський райони були об’-єднані в один — Красноокнянський. Вилкове з обласного підпорядкування перейшло до районного і було включене до складу Кілійського району [12].

У листопаді 1957-го Долинський, Піщанський та Троїцький райони були ліквідовані, а їх територія поді-лена між Ананьївським (9 сільрад), Балтським (3 сільради), Котовським (3 сільради), Любашівським (3 сільради), Савранським (6 сільрад) і Ширяївським (1 сільрада) районами. Райцентр Лиманського району перенесли з Лиманського в Білгород-Дністровський, який до того був містом обласного підпорядкування, тож і район отримав назву Білгород-Дністровський [13].

У січні 1959-го були ліквідовані райони: Андрієво-Іванівський — з передачею його території до складу Миколаївського, Жовтневий — до Березівського, Цебриківського і Ширяївського. Центр Суворівського району перенесли із с. Суворове до Ізмаїла, який був містом обласного підпорядкування, і район отримав назву Ізмаїльський. Сім сільрад, підпорядкованих Ізмаїльській міськраді, були передані в Ізмаїльський район [14].

Станом на 1960 рік Одеська область складалася із 31 району: Ананьївський, Арцизький, Балтський, Біляївський, Березівський, Боградський, Білгород-Дністровський, Бородинський, Великомихайлівський, Іванівський, Ізмаїльський, Кілійський, Кодимський, Комінтернівський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський, Миколаївський, Новоіванівський, Овідіопольський, Одеський, Роздільнянський, Ренійський, Савранський, Саратський, Старокозацький, Тарутинський, Татарбунарський, Фрунзівський, Ширяєвський та Цебриківський.

Джерела:

1. Збірник узаконення и розпоряджень Робітничо-селянського уряду України, 1932, № 5, постанова ВУЦВК і РНК від 29 лютого 1932 р.

2. Там само, 1932, № 36-40, постанова ВУЦВК від 27 лютого 1932 р.

3. Там само, 1933, №7, постанова ВУЦВК від 11 лютого 1933 р.

4. Там само, 1933, №36, постанова ВУЦВК від 4 липня 1933 р.

5. Там само, 1937, №50.

6. Збірник законів та розпоряджень Уряду СРСР, 1937, №63, відділ 1.

7. Збірник законів та розпоряджень Уряду УРСР, 1935, №3.

8. «Чорноморська комуна», від 30 серпня та 3 вересня 1940 р.

9. Відомості Верховної Ради УРСР, 1949, №3.

10. Відомості Верховної Ради СРСР, 1954, №4.

11. Відомості Верховної Ради УРСР, 1954, №4.

12. Там само, 1957, №5.

13. Там само, 1957, № 10.

14. Там само, 1959, № 3.