№ 6-7 (22225-22226) четвер-субота 28-30 січня 2021 року

Як Православна церква України ставиться до карантинних обмежень та вакцинації від COVID-19, як відбувається перехід парафій у ПЦУ, від яких православних церков слід очікувати найближчим часом визнання української церкви та коли сподіваємося на візит Вселенського патріарха Варфоломія в Україну.

Про це і багато іншого в ексклюзивному інтерв’ю «Прямому» розповів митрополит Київський і всієї України, предстоятель Православної церкви України ЕПІФАНІЙ.

— Владико, яким був рік, що минув, для Православної церкви України і для вас особисто?

— Минулий календарний 2020 рік був особливим роком: роком певних випробувань як для Православної церкви України загалом, так і для мене як предстоятеля. Бо минулий рік був важливим для утвердження нашої визнаної автокефальної православної церкви — визнання з боку інших помісних православних церков.

29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для нашого народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на кілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918-го був підписаний Брестський мирний договір, який означав визнання самостійної УНР суб’єктом міжнародних відносин.

Незалежна Україна дала кілька важливих уроків державам, які виросли на руїнах радянської імперії. Ні в кого з комуністичних вождів колишніх радянських республік не було на руках плану побудови демократії з нуля. І не було в світі підручників, де такий б план був прописаний.

З днем народження,
пане Президенте!

У понеділок, 25 січня, група активістів влаштувала перед Офі-сом Президента у Києві, що на вулиці Банковій, перформанс. Туди притягли старе піаніно марки «Україна» і поставили під балдахіном. Розумій, як знаєш. Більшість глядачів зрозуміла правильно. Головне досягнення Зеленського полягає в тому, що він за 43 роки навчився добре жартувати (грати без штанів на роялі в «Кварталі 95»). І досі жартує відмінно. Над Україною.

або Забрані кривавим часом імена повертаються в науковий обіг

З пекучим знаком часу на чолі.
Олег ОЛЬЖИЧ.

Мабуть, нема у світі національної культури, яка зазнала б таких тяжких, а почасти й непоправних втрат, як українська. Нашу культуру (мову, науку, освіту — все, а передовсім — її носіїв винищували за національною ознакою, себто саме як українську. Це нищення — і про це треба говорити постійно, аж поки не дійде до всіх — тривало в часі понад три століття колоніального статусу України. Спочатку — як частини царської імперії, а згодом — аж до здобуття Незалежности — імперії комуністичної.

23 січня Анастасія Олександрівна Унтілова відзначила свій 101-й день народження. Уродженка села Гвоздавка Друга зараз мешкає у турботливих доньки Ольги і зятя Василя Кір’євих у Зеленогірському. До дітей у комфортні умови змушена була перебралася восени 2011 року, коли її оселя, зведена на мальов-ничих пагорбах так званої Стримби ще в далекому 1945-у, осиротіла після смерті господаря Івана Сергійовича Унтілова. Та й сил у старенької вже бракувало, щоб поратися по господарству. Тепер мати живе у любові і затишку. Каже, і самій не віриться, що вдалося розміняти друге століття.

Пам’ять до дрібниць утримує події давнини. Про прожите-пережите Анастасією Олександрівною можна було б написати історичну хроніку. Бо ж у цей час в Україні відбулося чимало буремних подій, починаючи з боротьби Армії УНР проти більшовиків і закінчуючи сьогоднішньою війною на Сході країни проти Росії.

З нагоди сторічного ювілею Григорія Куроп’ятникова екіпаж корабля Морської охорони Держприкордонслужби України, який носить його ім’я, вшанував пам’ять героїчного моряка-прикордонника.

Уже понад три десятиліття родина героя опікується долею корабля, часто буває у гостях, знає всіх командирів особисто. На жаль, дружина Григорія Олександровича — Ганна Олексіївна — кілька років тому померла, але його діти, онуки й навіть правнуки продовжують трепетно берегти традиції і пам’ять про легендарного батька і дідуся — щороку приїздять на День корабля із душевними символічними подарунками.

19 січня засновник великого роду Павло Миколайович Семенюк із Доброслава відзначив 90-річний ювілей.

З букетом квітів і подарунком його прийшли привітати селищний голова Людмила Прокопечко і голова селищної ради ветеранів Микола Вторенко. Вони побажали знаному землякові міцного здоров’я і, звісно ж, зустріти у колі своєї великої, дружної і працьовитої родини 100-річний ювілей.

25 січня впродовж дня на ділянці дороги державного значення М-05 Київ — Одеса (452-й кілометр, у районі села Дачного) проходила акція протесту моряків та представників портів України.

Того ж дня проти корупцій-них схем у галузі морського господарства (детальніше про проблему і вимоги ініціаторів акцій «ЧН» інформували у номерах за 12 листопада 2020 року та 21-23 січня ц.р.) протестували у Херсоні, Миколаєві, Ізмаїлі та Очакові. Люди вимагали відставки міністра інфраструктури Владислава Криклія та виконувача обов’язків керівника Дежслужби морського і річкового транспорту Андрія Глазкова. Головна ж вимога — змінити принцип оновлення «морських паспортів» — сертифікатів, які дають дозвіл на вихід у рейс. Нині на процес складання іспитів значний вплив має людський фактор, часом екзаменаторам доводиться платити хабарі до 8000 доларів, щоби вийти в море.

У зв’язку з окупацією Криму та військовими діями на сході країни до Одеси за останні шість років звідти переїхала чимала кількість людей. За даними Департаменту праці та соцполітики міськради, на 1 серпня 2020-го у нас зареєстровано 28946 внутрішньо переміщених осіб. Фактично ж переселенців набагато більше — просто у них нема мотивації реєструватися офіційно.

На жаль, прибульці стикаються з безліччю проблем: відсутність житла, роботи, втрата контактів з близькими та рідними... Навіть люди старшого віку змушені починати життя спочатку.

До участі в роботі колегії, яку провів голова облдержадміністрації Сергій Гриневецький, були запрошені голова облради Григорій Діденко та міський голова Геннадій Труханов. Засідання транслювалося в режимі онлайн, що дозволяло не лише представникам ЗМІ, а й кожному зацікавленому стежити за роботою виконавчої влади Одещини.

Питання про погашення заборгованості з виплати заробітної плати винесли на обговорення першим. Доповідав директор департаменту економічної політики та стратегічного планування ОДА Дмитро Радулов, який сказав, що на початок ни-нішнього року, тобто впродовж 2020-го, сума боргів зросла удвічі: зі 47,3 млн грн до 83,5 млн. Ідеться про 21 підприємство-боржник, найбільшим серед яких залишається Одеський нафтопереробний завод (понад 30 млн грн невиплат).

Південний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам’яті створив серію краєзнавчих лекцій про степову Україну — «Український Південь», яка ставить на меті деконструкцію російських імперських міфів про історію Північного Причорномор’я.

«Дике поле», «безлюдні степи», «татарська орда» і потім раптом — «Новоросія». Ро-сійська імперська і згодом радянська історіографія брехнею та міфологізацією прибрала до своїх рук історію Південної України. Цією серію краєзнавчих роликів ми хочемо спростувати багато міфів, які утворювали брехливий метанаратив російської історії, та розказати, що на території Північного Причорномор’я довгий час проживали пліч-о-пліч з українцями інші народи, допоки сюди не прийшла російська імперська колонізація», — розповідає очільник Південного міжрегіонального відділу УІНП Сергій Гуцалюк.

У селі Калчева Болградського району демонтували передостанній в Одеської області пам’ятник Леніну.

«Дотримано закону України про декомунізацію. Усе було зроблено в межах чинного законодавства і під контролем правоохоронців. Є закон — і його потрібно дотримуватися», — наголосив начальник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Сергій Гуцалюк.

(Закінчення.  Початок у номерах за 6, 14-16 і 21-23 січня)

Месія

Йому вклонялися ліси,
І зорі падали під ноги,
У всебіч слалися дороги
До справедливості й краси.

Уже ген якої далекої зими, коли тріщали морози і лежали глибокі сніги, у київській родині вчительки Анастасії Єфремівни та журналіста Миколи Андрійовича Поліщуків народився первісток — донечка-сонечко, який судилося прожити непростий, але цікавий, сповнений невтомною працею і дивовижними пригодами, довгий вік.

Народжену 29 січня донечку охрестили Оксаною, бо якраз наближався день двох великих християнок — Ксенії Римлянки (V ст.) та Ксенії Петербурзької (XVIII ст.), пам’ять про яких церква пошановує 6 лютого.

26 січня сповнилося 75 років Михайлові Гершковичу, знаному журналістові і поету, активному дописувачеві до «ЧН».

Вітаємо колегу з ювілеєм і подаємо добірку його віршів.

У рамках інвестиційної програми з модернізації мереж та обладнання «Інфоксводоканал» завершив реконструкцію хлораторної №8 на водоочисній станції «Дністер».

Річкова вода проходить тривалий етап очищення, який закінчується знезараженням у хлораторних. Саме там знищуються різні бактерії та мікроорганізми, після чого вже чиста питна вода подається в Одесу, де на міських водонасосних станціях додатково знезаражується безпечним гіпо-хлоритом натрію.

Недавні морози, завдяки яким водойми вкрилися льодом, допомогли одеським кінематографістам відзняти головну фінальну сцену документально-художнього фільму «Серце під мундиром», присвяченого Миколі Аркасу. У ній виснажена стражданнями Катерина чинить самогубство — кидається в ополонку.

Зйомки стрічки про Миколу Аркаса, громадсько-політичного діяча, письменника, композитора, автора «Історії України-Русі», одного із засновників і незмінного голови «Просвіти» в Миколаєві, розпочали у січні Одеська кіностудія спільно з Одеським національним театром опери та балету. З нашим містом Миколу Аркаса пов’язує навчання в гімназії, а згодом — на фізико-математичному факультеті Новоросійського університету.

Комітет з присудження премії Кабінету Міністрів України імені Максима Рильського визначив лауреатів за 2020 рік.

У номінації «За переклад україн-ською мовою творів видатних зарубіжних авторів» серед 13 претендентів, які подали 18 робіт, перемогу здобув Тарас Лучук за переклад з давньогрецької мови на українську книги «Перші поетеси: Кодекс давньогрецької жіночої поезії».