№ 1 (22220) середа 6 січня 2021 року

Однією з головних небезпек для мореплавців, якщо судити за сюжетами античної літератури, було проходження судна між двома чудовиськами — стоглавою Сциллою, що відриває голови тим, хто біля неї опиниться, і Харибдою, яка затягує кораблі у гігантський вир. Врятуєшся від одного монстра — потрапиш до іншого.

Харибда

Під час «холодної війни» утворився, було, блок держав, що будували (скоріше, на словах) політику неприєд-нання до західного і до східного глобальних союзів. Спроба проплисти між Сциллою комуністичного режиму і Харибдою вільного світу їм іноді вдавалася. Але вдавалася тільки сильним державам. Слабкі найчастіше опинялися у ще більшій залежності від СРСР або США чи занурювалися у безодню хаосу та «африканських» державних переворотів.

Дорогі брати і сестри!
Христос народився!
Славімо Його!

Нині ми знову, як і покоління християн перед нами, промовляємо ці слова, які є не просто традиційним вітанням, але словами сповідання нами віри, словами проповіді про великі діла Божі, словами, що спонукають нас до діяльного оновлення.

Кожен народ, який прийняв християнську віру, має ті чи інші благочестиві традиції святкування події Різдва Христового, які тісно переплітають спогад про цю величну подію зі світоглядом, культурою, побутом людей. Серед цих народів і наш український народ має свої звичаї прославлення народженого Хрис-та Спасителя – родинні зібрання у Святвечір, спів колядок у храмі та по власних оселях, вертепні дійства. Якщо узагальнити значення цих хрис-тиянських традицій, то вони покликані оприсутнити Різдво Христове, зробити цю подію сучасною для нас, а нас самих – зробити її свідками та учасниками.

Вселенський патріарх Варфоломій вважає, що у православ’ї нема розколу, і не збирається робити «ні кроку назад» щодо української теми, повідомляє «24 канал».

На запитання про те, як він оцінює курс «нової Церкви» в Україні через два роки після надання їй Томосу про автокефалію та чи не турбується за загальноправославну єдність, першоєрах відповів: «Усі, хто ставить під сумнів права та відповідальність Константинопольського патріархату, ставить під сумнів саму структуру православ’я».

Ці слова належать авторитетному вірусологові та експертові з інфекційних захворювань Натану Вулфу, котрий займається вивченням вірусів, що передаються від тварин до людини. Одним з них, власне, і став вірус, який викликає COVID-19. Вчений і громадський діяч неодноразово попереджав, що світ не розуміє, коли і звідки чекати глобальної пандемії, а відтак і не готовий боротися з інфекційними захворюваннями.

Однією з причин вірусних атак на людство, за словами Натана Вулфа, стали часті контакти людей і тварин, зумовлені, зокрема, глобальним вирубуванням лісів і будівництвом доріг…

Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», 63% респондентів повідомили, що носять маски лише в місцях великого скупчення людей, зокрема в транспорті та магазині. Постійно їх носять 35% опитаних.

На жаль, через нерозуміння реальної картини поширення COVID-19 поки що ми не можемо сказати, наскільки носіння масок стримує цю хворобу. Але є припущення, що цього виявилося достатньо, аби дещо пригальмувати поширення інших інфекційних захворювань, «традиційних», так би мовити. Принаймні про це говорять дані зі статистики Центру громадського здоров’я (ЦГЗ). Лікарі підтверджують вплив маскового режиму на зменшення показників захворюваності іншими інфекціями, що передаються повітряно-крапельним шляхом, щоправда, з деякими уточненнями.

На полігоні «Дальницькі кар’єри» запрацювала на повну потужність найбільша в Україні станція дегазації. Її робота дозволить запобігти пожежам на сміттєзвалищі й уже найближчим часом значно покращити якість повітря в регіоні. А місцеві мешканці зможуть зітхнути з полегшенням — запахи практично щезнуть.

«Одна з найбільших екологічних проблем в Україні — часті пожежі на сміттєзвалищах, — пояснює директор компанії «Кліар Енерджі Груп» Андрій Гріненко. — Займається метан, що утворюється на полігонах. Іноді достатньо навіть сонячного променя, щоб відходи запалали. Шкода дуже велика, бо ж  під час горіння вивільняється надзвичайно велика кількість отруйних речовин, які розповсюджуються на багато кілометрів навколо. А погасити такі займання неймовірно складно — згадаймо трагедію на Грибовицькому сміттєзвалищі під Львовом. Та й сам звалищний газ дуже шкідливий для людини і має сильний неприємний запах. Уникнути цих проблем можна, проводячи постійну дегазацію сміттєвих полігонів. У цьому й полягає завдання нашої компанії».

Євдокія Гнатівна Кучерина із села Чабанівка Гвоздавського старостинства Зеленогірської об’єднаної територіальної громади читає газети від першої до останньої сторінки. Причому — без окулярів! Це попри те, що торішнього Яблучного Спаса їй сповнився 91.

Енергійна, веселої вдачі баба Дуня мешкає сама у власній оселі. Її старезну, ще дідівську, врослу у землю будівлю й хатою важко назвати. Верандочка майже на пів метра відійшла від основної стіни, очеретяний дах зяє величезними дірами. Негода завдала непоправної шкоди і всередині «курничка», де частково обвалилася стеля, та й з опаленням проблема…

Наприкінці грудня відбулася робоча зустріч голови Одеської ОДА Сергія Гриневецького із представницею проєкту «Надзвичайна кредитна програма для відновлення України».

Нагадаємо, що на звернення українського уряду ще в 2014 році (відповідна угода ратифікована в 2015-у) Європейський інвести-ційний банк розпочав фінансування «Надзвичайної кредитної програми для відновлення України». Це багатосекторна кредитна лінія з капіталом у 200 млн. євро, метою якої є інвестування у відновлення ключових об’єктів інфраструктури, що перебувають у критичному стані, а також забезпечення належних умов проживання для внутрішньо переміщених осіб і громад, які їх приймають. Найбільше таких громадян розміщено в Луганській, Харківській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській та Полтавській областях.

Якби населення планети було фізично активнішим, то можна було б запобігти до 5 мільйонів смертей на рік.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожен четвертий дорослий землянин не відповідає загальноприйнятим нормам щодо рівня фізичної активності. І ще більше непокоїть те, що недостатньо фізично активними є понад 80% підлітків.

Зірки українського шоу-бізу знялися у соціальному проєкті на підтримку переходу сфери обслуговування на державну мову, повідомив на своїй фейсбук-сторінці Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.

Хто забув, нагадаємо: із 16 січня набуває чинності 30-а стаття Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яка передбачає, що всі сервісні послуги мають надаватися українською. З цієї нагоди, власне, і стартувала інформаційна компанія на підтримку державної мови.

(Історична колядка)

На Україну (2) зорі засвітили,

Із Вифлеєму (2) новину звістили:

Христос родився, нам Бог явився,

Бог правди-любові здійме всі окови,

Зішле свободу нашому народу,

Зітре главу Іроду.

«Село живе, доки пісня лине», — стверджує своєю самобутньою творчістю вокальний ансамбль «Мальви», заснований у 2007 році тодішнім директором Кричунівського будинку культури Володимиром Рум’янцевим. І вже відтоді колектив талановитих артистів-аматорів користується великою популярністю серед односельців, жителів Любашівщини, Савранщини та Кривоозерщини.

З великим успіхом «Мальви» виступали на фестивалях— козацьких традицій «Покрова героїв» у Кам’яному та «Цвіт папороті» у Саврані, «Медових росах» у Ясеновому, «Ковбасному фестивалі» у Любашівці, на «Трійці» у Троїцькому. У своєму репертуарі місцеві берегині традицій зібралили близько двох сотень народних та естрадних пісень. Особлива ж їм дяка за те, що бережуть для нащадків старовинні вокальні скарби, ті, які співали ще їхні мами, бабусі та прабабусі, а також прадавні обряди і звичаї.

Ікона Холмської Богородиці — реліквія княжої доби

Рідко коли людям цікаво щось дізнатися більше про конкретну ікону, її «бекґраунд», в які історії вона потрапляла, або які легенди наспівала устами інших людей. У випадку з іконами радше цікавляться, «за що» їм свічку ставити чи «від чого» вони допомагають. Але прочитайте цю історію, бо, переконана, колись якийсь кмітливий режисер підірве глядацькі зали крутих кінофестивалів, знявши детектив про... ікону.

Холмська ікона Богородиці не один раз загадковим чином зникала з авансцени і так само не раз раптово виходила з-за куліс, привертаючи до себе ще більше уваги. Натепер це найстарша з відомих нам в Україні ікон Богородиці з Дитям.

Мав намір написати статтю про цього майже невідомого українського письменника (скільки їх ще є — майже невідомих!) з його трагічною долею та досі ледве доступною читачам творчою спадщиною — і то після тридцяти років після його смерті. Власне, давня стаття у мене готова, лишень слід би дещо додати — нового, що вдалося розшукати за сім років, відколи вийшла друком його перша — і вона ж посмертна — книжка: Микола Матвіїв. Одинокий лелека поезії (2013). Підготували й видали книгу Хмельницький обласний літературний музей і Деражнянська районна бібліотека Хмельницької ж області. Деражнянська — тому що саме до того району належало (до теперішньої адмінреформи) село Коржівці, де 19 січня 1940 року народився і куди завжди повертався після життєвих катастроф Микола Матвіїв — чи то з Житомирщини, чи з Галичини, чи з Одещини, чи з інших країв, у які водила чи кидала його нещаслива доля. Врешті, в сусідньому з Коржівцями селі — у Красносілці — його знайшли без ознак життя (25 лютого 1991-го) у старій убогій хатині, де він перебував у самотині останні роки перед цим. У Красносілці й поховала його старша — зведена — сестра Марія, по-сільському Маня. Поховала — і, як потім сама зізнавалась, не знала — кого. Думала — нещасного брата. Згодом з’ясувалося — талановитого письменника. Який за життя не видав жодної книжки. Про якого знали, що «він там щось пише», лише одиниці…

Стаття мала б бути з послідовним і детальним викладом життєвого і творчого шляху письменника — як то робиться зазвичай. Але коли ще раз переглянув матеріали — перечитав поезії, листи, спогади, архівні документи, — чомусь-то здалося мені, що вони самі, ці матеріали чи уривки з них, можуть розповісти про цього невідомого поета, про цю людину. Нехай без якихось там наукових чи журналістських канонів, без аргументів і роздумів, без розставляння всіх крапок над «і», але мені здається, що так буде навіть краще. Бо промовлятиме й сам поет — віршами й листами, і його перша і, як довело життя, єдина кохана, і вірний та незамінний друг — учителька математики, яка «зарізала» йому «золоту медаль», і його дочка Ірина, його радість і щастя, а нині доросла жінка, — і розповіді ці, поетичні сповіді, роздуми й провіщення, хоч, може, не змалюють виразної картини, не відтворять усіх деталей людської трагедії, але викличуть щирі переживання читачів — і тоді вже кожному з них власне серце оживить і зрозуміє все, що могло бути написане у розлогій статті. А може, змалює, відчує, переживе і значно більше…

Пам’яті  Сергія  Лозовського

У ці дні Одеса прощалася з художником Сергієм Лозовським, художником яскравого темпераменту, щирим у своєму живоспіві, що залишив на згадку неповторний образ природи України, її Півдня.

Невигадливі пейзажі цього митця зберігають живе, безпосереднє сприйняття природи — ошатної, барвистої, зігрітої сонцем і теплом душі самого художника. Наскільки відомо, за життя у Лозовського було небагато персональних виставок. Остання експонувалася у 2015 році в галереї «Трикутник» під красномовною назвою «Блакить небес і золото землі». Художник такого обдарування, як Сергій Лозовський, заслуговує на те, щоб його ім’я не забувалося, щоб його творчий набуток був гідно поцінований і збережений як приклад високої майстерності, чесного і сум-лінного служіння мистецтву.

Новорічні вихідні, світить сонечко, на Старокінному ринку — повно людей. Покупці прогулюються, прицінюються, торгуються, не поспішаючи купувати… Продавці нахвалюють свій товар, спілкуються, частуючи один одного новорічними холодцем та олів’є, хвацько наливають, випивають і закусують із колегами-сусідами, заодно встигаючи відповідати на запитання покупців…

Зупиняюся, милуючись старовинними коралями, і раптом чую за спиною схвильований голос незнайомого чоловіка:

Іронічно-логічні сни-прогнози на 2021 рік

Геополітичний прогноз

Рік Бика (рік літери А) дає надії на нові започаткування. Бо і слов’янська, і латинська початкова буква А народилася від грецької Альфи, а та — від фінікійського Алефа, який перекладається, як бик і походить від давньоєгипетського ієрогліфа, що зображав голову бика. Алеф — перша буква єврейського алфавіту.

Журнал Time та інші видання зібрали маловідомі факти, що стосуються Різдва. Пропонуємо вашій увазі деякі з них.

• Всупереч різним думкам, у Біблії не згадано точної дати народження Ісуса, відзначає Time. Але з посиленням у Римській імперії впливу християнства, у часи папи Юлія I (єпископ Риму, IV століття), святкування язичницького свята народження Сонця, приуроченого до 25 грудня — дня зимового сонцестояння, було перетворено на святкування народження Сина (в оригіналі гра слів: sun — Сонце і son — син, які вимовляються однаково). Різдво Христове стало офіційним церковним святом.