№ 93 (22211) четвер 3 грудня 2020 року

1 грудня 1991 року українці проголосували за незалежність. І уже тоді далися взнаки імперська пиха, зверхність і несприйняття. Війна не в 2014-у починалася…

Що тоді говорили
і думали про Україну в Москві

Кінець 1991-го, власне й як увесь рік, виявився епохальним і для країни, що називалася СРСР, і для України. 90,32% — майже 30 мільйонів громадян — проголосували тоді за незалежність, обравши самостійний шлях, окремо від «старшого брата». Волевиявлення українського народу поставило остаточну крапку в подальшій долі Радянського Союзу — він зник з політичної мапи світу.

І тогочасна російська політична еліта нервово й агресивно відреагувала на прагнення українців до самостійності — давався взнаки імперський ген. Територіальні претензії, погрози і безпрецедентний економічний шантаж проявилися одразу після проголошення незалежності України в серпні 1991-го і з новою силою спалахнули після Всеукраїнського референдуму 1 грудня.

Депутати партії «Батьківщина» у Верховній Раді проголосували за компромісний законопроєкт №4439-д щодо тимчасового скасування РРО та кешбеку для 2–4-ї груп ФОПів до 1 січня 2022 року.

Під час обговорення документа в парламенті заступник голови партії «Батьківщина» Сергій Соболєв нагадав, що їхня політсила подавала виважений законопроєкт №4339-1, спрямований на допомогу малому та середньому бізнесу, наголосивши: «Ми розуміємо, що всі спроби за нього проголосувати, навіть ті, які були на останньому пленарному засіданні, закінчилися нічим. Спроба провести законопроєкт простого відтермінування, на жаль, закінчилася тим, що «слуги народу» не додали своїх голосів».

У п’ятницю, 27 листопада, Президент України Володимир Зеленський підписав указ про призначення головою Одеської обласної державної адміністрації Сергія Грицевецького, а у вівторок, 1 грудня, новий очільник ОДА приступив до виконання обов’язків.

З нагоди офіційного вступу на посаду він виступив з короткою промовою, в якій, зокрема, наголосив на таких моментах:

У цей дуже непростий час з його буремними викликами — коронавірусною інфекцією COVID-19, критичним станом екологічної безпеки та жахливою посухою, складними умовами адмініст-ративно-територіальної реформи — ми маємо бути гранично згуртованими та мобілізованими.

«Це ви «Саша 3%» вже написали на майках. Ну ви хоч вірите, що у чинного президента — 3%? Та в цій ось «альтернативній кампанії» я вже більше трьох наберу».

О. Лукашенко під час виступу перед опозицією у Бресті.

Фальсифікації виборів — не нове явище на пострадянському просторі. Загалом, після того, як про фальсифікації стає відомо, відбувається або зміна влади (як це було в Україні у 2005 році чи у Киргизстані влітку 2020-го), або зберігається статус-кво (як це неодноразово було в РФ, Казахстані, Азербайджані та Білорусі до 2020-го).

Пояснити відмінності у результатах, до яких призводить викриття фальсифікацій, можна тим, що фальшують вибори по-різному. Розуміння природи фальсифікацій у Білорусі дасть змогу відповісти на низку питань. Для чого Лукашенкові 80%? Чому протести тривають так довго? Та чому у Росії за ними зацікавлено стежать?

27 листопада представництво Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні спільно з партнерами презентувало фотопроєкт #Небезмежність та перше соціологічне дослідження щодо стріт-харасменту в нашій країні.

«Сексуальні домагання у громадських місцях є ще одним проявом гендерно зумовленого насильства. Прикметно, що проблеми домашнього насильство і сексуальних домагань на вулиці досить схожі — їх прояви часто сприймаються як норма, а свідки не знають як чи, швидше за все, не наважуються допомогти. Тому цим проєктом ми прагнемо не тільки привернути увагу до проблеми, а й підвищити рівень розпізнавання та розповісти, як діяти», — йдеться у пресрелізі представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні.

Щороку 1 грудня висловлюється підтримка людям, які живуть з ВІЛ, а також згадують тих, хто помер від хвороб, пов’язаних зі СНІДом.

І хоча цього року увага всього світу прикута до пандемії COVID-19, проблеми зі стрімким поширенням ВІЛ/СНІДу залишаються актуальними.

Із 25 листопада в Україні набули чинності зміни до Правил дорожнього руху, які стосуються водіїв, пасажирів, велосипедистів та пішоходів.

Як інформує Патрульна поліція України, нововведення стосуються всіх учасників дорожнього руху.

11 грудня в Музеї сучасного мистецтва Одеси (вул. Леонтовича, 5) відкриється виставка «Час збирати» — про феномен колекціонування в Україні. У залах будуть розміщені більше двохсот робіт з приватних колекцій, серед яких — твори всесвітньо відомих художників Сальвадора Далі, Марка Шагала та багатьох інших.

Ця виставка — можливість подивитися на приватні колекції під новим кутом, а на колекціо-нера — як на важливу фігуру художнього процесу не тільки в матеріальному, а й в ідеологічному сенсах.

Він ходив у сірій солдатській шинелі — усміхнений, голубоокий, із зачесаним назад русявим волоссям. Шинеля та батькова — як забрали по мобілізації на фронти Світової війни, то повернувся вже аж ген коли — як радянська влада встановилася. У цій шинелі батько й прийшов додому. Хоча де він, той дім сімейства Пед?

Панько Педа народився 23 грудня 1907 року в містечку Жванець — на південнім краю Поділля, при березі широкої й повноводої річки Дністер. З містечка їхнього, просто з головної вулиці, простягався через річку довгий дерев’яний міст — на буковинську сторону, в село Атаки. Високі мальовничі береги, невтишима, вічно в бігу течія Дністра, довколишні то рівнинні, то розкидані схилами пагорбів поля чарували Панька із самого дитинства. Та коли батько Михайло Юрійович, коваль містечковий (та не місцевий, бо латиш, прибився в по-дільський край іздалеку) пішов на фронт, мусили Педи теж вирушати з цієї місцини — тут розгорталися бойові дії. Мати Віра Петрівна, в дівоцтві Тимінська, вирішила податися на схід, у рідні місця. Сина перевезла в Гнівань і залишила в своєї матері, а з молодшою донькою Інною поїхала далі — спершу в Тростянець, потім — у Стару Осоту на Чигиринщині, далі — в Сокільчу на Київщині…

Молитва

Вдесяте, всоте стверджую одно:
Твоє для мене світиться вікно.
 
Хай інших вікон тисячу, мільйон
Схопила пітьми півночі в полон
Й навісила на шиби полотно —

Цими днями працівники КП «Міськзелентрест» спільно з активістами ГО «Зелений лист» висадили на М’ясоїдівській десять молодих софор.

Упродовж 15 років жителі зовсім облисілого кварталу потерпали від спеки, згадуючи, що до реконструкції проїжджої частини тут росли великі тінисті дерева. Люди постійно зверталися у різні інстанції, але реакції не було. Проблема з висаджуванням дерев полягала в тім, що старі лунки закрили асфальтом, а де робити нові, щоб не пошкодити при цьому комунікації, ніхто не знав. Така собі типова історія про те, як з кожним роком погіршується міське середовище, в якому ми живемо. Однак у цієї історії — щасливий кінець.

Цікаво, з якою швидкістю
Обертається в космосі
Моя невідкрита планета?
                Василь САГАЙДАК.

Розсипано по нашій рідній Україні, як макових зерняток, тих більших і менших Іванівок, Семенівок, Петрівок — скромних колисок, які вигойдують і виспівують творців, учених, будівельників, людей мистецтва. А Добросин (розчулює сама назва!) виростив і подарував світові Поета — Василя Поліоновича Сагайдака.