Що ви знаєте про жіночий футбол?
Футбол — наймасовіший, найпопулярніший і найулюбленіший вид спорту в Україні, гра мільйонів, і ніхто цього не заперечить. У містах-мегаполісах, райцентрах і найменших селах від Чопа до Станиці Луганської хлопчаки різного віку майже цілоріч ганяють м’яча, завзято «рубаються» — на стадіонах, майданчиках, демонструють чудеса техніки і забивають голи-красені поміж будинками, на левадах і пасовищах — скрізь, де знайдеться рівне місце. А їхні батьки й діди, від сантехніка до академіка, є затятими вболівальниками. Вболівальниць дещо менше, зате які голосні! А от чи часто доводилося вам бачити дівчат, які між собою грають у футбол?
Футбол досі вважається грою чоловічою. Кожне покоління українців має своїх кумирів: Лобановський, Бишовець, Блохін, Лужний, Шевченко, П’ятов, Циганков — усіх не перелічиш. В Одеси є власні легенди: Цимбалар, Пасулько, Никифоров, Гусейнов, Бєланов. А от відомих українських футболісток (а це олімпійський вид спорту) ми не знаємо, може, їх не було? Ні, були. То чому ж так?
Відповідь слід шукати у «світлому» радянському минулому. В тоталітарному атеїстичному СРСР існувало безліч заборон. Радянським людям, «будівникам комунізму», компартія невтомно промивала мізки. Процедура ця стала до того звичною, що більшість не помічала наруги над своїм розумом. Партія брутально втручалася у всі сфери життя на шостій частині земної суші. Серед репресованих наук — генетика («генетика — продажная девка империализма»), фізика, астрономія і навіть краєзнавство. Образотворче мистецтво, яке не вкладалося в рамки класової ідеології, безжально винищувалося, разом з його творцями. Те ж саме відбувалося з театром і музикою, як-от заборона джазу («сегодня он играет джаз, а завтра Родину продаст»). По смерті Сталіна дихалося вже легше, але й під час «відлиги» цькували інакодумців, чавили бульдозерами незалежні художні виставки, розстрілювали фарцовщиків, тероризували «стиляг», намагалися заборонити рок-н-рол…
Спорт у Радянському Союзі був надважливим інструментом пропаганди, тож деякі його види, які за незбагненною логікою партійних ідеологів вважалися небажаними або шкідливими, опинялися в опалі й заборонялися на державному рівні. Серед цього «нєльзя!» — бейсбол, карате, бодібілдинг (культуризм) і навіть… жіночий футбол.
Про драматичну долю жіночого футболу розповідав давній приятель «Чорноморки» — відомий мандрівник, спортивний журналіст і письменник Олександр ВОЛОЩУК. Недавно в Одеській національній науковій бібліотеці він презентував свою книжку «Легенда молодості нашої», присвячену футболові у жіночому виконанні.
— Олександре, відомо, що ви фанат зі стажем чернігівського ФК «Десна», чоловічого. Об’їз-дили з улюбленою командою цілу Україну, бували на виїзних матчах в усіх обласних містах. А що вас привело у жіночий футбол?
— У 21-річному віці я колекціонував футбольні програмки, а чернігівська жіноча футбольна команда «Легенда» програмок не випускала. Я запропонував, що робитиму для них програмки, а вже через три місяці мене запросили в команду на посаду пресаташе. Я почав писати про їхні матчі до заводської газети-багатотиражки. Працював у Чернігові, згодом — у Донецьку з командою «Дончанка». Я збирав усю статистику «Легенди» впродовж багатьох років, аж до 2018-го, коли команда, на жаль, припинила своє існування. Для багатьох людей «Легенда» не лише назва, а й невід’ємна частина життя, і я в їх числі. Книжка написана за чотири місяці, все було в моїй голові і в чорнових записах. Залишалося цю інформацію літературно опрацювати та оформити. «Легенда молодості нашої» побачила світ у червні цього року, вона має 400 сторінок і чимало фотоілюстрацій.
— Ви — автор десяти книжок: дев’яти про мандри й однієї про футбол. Ви визнаний фахівець з цього виду спорту. Що воно таке, жіночий футбол?
— Жіночий футбол — це, насамперед, явище, яке виникло на теренах СРСР на рубежі 1960—1970-х. Велика біда в тому, що цей феномен не був сприйнятий керівниками радянського спорту. 1972 року проводився регулярний чемпіонат Закарпатської області з жіночого футболу, в якому грали сім команд. Жіночі команди були створені в Дніпропетровську, Вільнюсі, Мінську, Сочі, але жіночий футбол не визнавали. Усе скінчилося 1972-го: голова Держкомспорту СРСР, колишній перший секретар ЦК ВЛКСМ, Сергій Павлов офіційно… заборонив жіночий футбол.
У Європі і світі цей вид спорту розвивався, проводилися змагання, 1991 року відбувся перший офіційний чемпіонат світу в Китаї. Лише в часи перебудови в СРСР жіночий футбол почав відроджуватися. 15 років заборони стали невиправною втратою. Ми й досі не можемо подолати це відставання від європейського та світового жіночого футболу. Збірна України є, наче й непогано грає, але перед матчами з європейськими грандами — збірними Норвегії, Швеції чи Німеччини — результат легко передбачити. В наші дні і в чоловічому футболі не все гаразд, а в жіночому — ще гірше. Розпалася від безгрошів’я «Легенда», не cтало іншого лідера — «Дончанки». Зараз тон в Україні задають дві команди з Харкова — «Житлобуд» і «Житлобуд-2». У двох українських лігах грає 20 команд, та лише дві згадані харківські показують більш-менш пристойний футбол. Найвищим здобутком збірної України є дев’яте місце на чемпіонаті Європи 2009 року.
— Чи вірите у майбутнє україн-ського жіночого футболу?
— Було б дивно, якби не вірив. Життя привчило нас сподіватися на краще і бути готовим до гіршого, однак я прихильник першого. Сподіваюсь, що прийде час коли український жіночий футбол підійметься на вищий рівень, команди відродяться. Можливо, й наша черні-гівська, під іншою назвою. Тієї «Легенди», яка була, вже не буде, але життя триває і жіночий футбол також продовжуватиметься.
…Минуло понад місяць від нашої зустрічі з Олександром Волощуком. За цей час надій-шло кілька радісних новин.
Перша — від Олександра: у Чернігові знову є жіноча футбольна команда — «Юність ШВСМ». Любительська, у першій лізі. Чи стане вона продовженням «Легенди» — покаже час.
І друга новина: жіноча збірна України з футболу здобула розгромну перемогу над Грецією у виїзному поєдинку відбіркового турніру на Євро-2022 — 4:0. Для нашої команди ця перемога стала четвертою в семи матчах у груповому турнірі. Заключний матч, у якому українська збірна має всі шанси вийти на друге місце, відбудеться 1 грудня — «синьо-жовті» вдома гратимуть з Чорногорією. Хочеться, щоб цього дня стриманий оптимізм Олександра Волощука знову справдився.
Володимир ГЕНИК.
На фото: збірна України виграє у Греції.
Передплата
Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!
Вихід газети у четвер. Вартість передплати:
- на 1 місяць — 70 грн.
- на 3 місяці — 210 грн.
- на 6 місяців — 420 грн.
- на 12 місяців — 840 грн.
- Iндекс — 61119
Якщо хочете бути серед тих, хто читає, думає, не погоджується, сперечається, а відтак впливає на прийняття рішень на розвиток свого села чи міста, — приєднуйтеся до спілки читачів нашої газети.
Передплатити газету можна у поштовому відділенні або у листоноші, а також у редакції.
Оголошення
Написання, редагування, переклад
Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:
- літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
- високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
- написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.
Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:
099-277-17-28, 050-55-44-206
