Переглядів: 516

Метаморфози форми

У старі бурдюки — нове вино

У виставковій залі Одеської обласної організації НСХУ (вул. Торгова, 2) відкрилася персональна ретроспектива скульптора і педагога Олександра Коваля під назвою «Метаморфози форми». Вона присвячена 65-річчю від дня народження митця. Виставка охоплює 35-літній період його творчої діяльності. Представлено близько сорока скульптурних, а також десятки графічних робіт.

Здається, на сьогодні мистецтво вже вичерпало себе, і лише імітує раніше знайдені форми, тож велике везіння, якщо з’явиться художник, який наповнить старі форми новим змістом. Творчість Олександра Коваля належить до яскравих зразків сучасного українського пластичного мистецтва. Вона приваблює камерністю, щирістю, ясністю великої форми, виразністю силуету, пластичністю, внутрішньою динамікою у традиційному реаліс-тичному трактуванні форм. Цей перелік був би не повним, якби не відзначити велику працездатність, вірність ремеслу, високу майстерність та артистизм виконання — якості, що прояви-лися вже у його ранніх творах.

Як зізнався сам скульптор, ця виставка стала закономір-ною, адже наступає період, коли хочеться показати на суд вибагливого поціновувала свій творчий доробок, почути відгуки компетент-них людей, у тому числі й критичні.

Скульптура Коваля потребує інтимності сприйняття. Його переважно жіночі образи навіть у любовному пориві (композиція «Пристрасть») цнотливі і позбавлені еротики. Поодинокі ж чоловічі фігури більш «фізичні», приземлені. Пластичне перетікання форми, її рух у циркулюючому розвитку, виразність при круговому огляді — ці якості притаманні таким творам, як «На березі», «Ранок» чи «Саксофоністка», що виготовлені у шамоті й бронзі. В останній автор досяг особливої експресії, майже фізичного відчуття народження високого звуку, наповнення інструмента повітрям, який з фігурою музикантки становить неподільний організм.

«Перші імпульси до створення цього твору я отримав під час концерту відомої одеської саксофоністки Анни Степанової, — згадує Олександр. — Сподобалася під час гри пластика жіночого тіла. А в транспорті я побачив дівчину в ефектному чорному капелюшку з класичними рисами обличчя, що полонила мою уяву. Вдома, вже по пам’яті, я зробив замальовку. Колись виліплю окремий образ… На той час у мене вже був ескіз фігури у напруженій позі з пластиліну, але на іншу тему. Пластичне рішення прийшло випадково: кинутий на стілець скручений жмут мотузки підказав структуру поєднання музиканта і його інструмента. Цю пластичну ідею я тут же зафіксував».

Кожній роботі передують начерки, що втілюють задум, варіанти специфічних для скульптора конструктивних рисунків. Принагідно нагадаю слова самого Олександра щодо таїн творчості, виникнення задуму: «Один мудрий чоловік застерігав — ніколи не розкривай витоки свого натхнення». У кожного твору є своя передісторія і вона така ж несподівана, як і саме життя.

Крім, власне, інтимної скульптури, переважно ню, митець успішно працює у жанрі портрета і творах громадянського звучання. У цьому сенсі варто згадати його меморіальну скульптуру:

пам’ятні знаки — рельєфні зображення художників Герасима Головкова, Альбіна Гавдзинського, історика Михайла Слабченка та інші. Окреме місце належить виготовленню медалі з нагоди 600-річчя Хаджибея-Одеси. У цих творах Коваль послідовний в утвердженні національних цінностей. Він якось зізнався, що байдужий до кон’юнктури, до замовлення чи навіть натурної штудії завжди ставиться як до творчої роботи. Останні з названих творів з’являлися на моїх очах, відтак зазначу, що кожен з них забирав до шести місяців напруженої праці, незалежно від пори року (взимку температура в майстерні опускалася до +3-5 градусів).

Доречно згадати і про періодичне звернення Олександра Коваля до педагогіки. Він немало часу присвятив викладанню рисунку і скульптури у Театрально-художньому училищі, Архітектурно-

художньому інституту будівельної академії, а цьогоріч розпочав викладати в Художньому коледжі імені М.Б. Грекова.

Його масштабні персональні виставки відбулися в Одесі у 2009 та 2010 роках, відповідно, у галереях Union та Philosophy, отримавши резонанс.

Олександр дуже самокритичний художник, часто категоричний в оцінках, вимогливий як до себе, так і до колег. Працює систематично, наполегливо і цілеспрямовано. Його відрізняє осмислене ставлення до заняття мистецтвом. Він, перш за все, практик, хоч теорія скульптури, її фундаментальні засади, осягнення таїн художньої виразності завжди є предметом прискіпливої уваги. Вирішальними у досягненні виразності та гармонійної будови скульптор вважає архітектоніку твору, узгодженість цілого і деталей, їх функції у системі цілого. Своє мистецьке кредо визначив так: «Моя місія в мистецтві — творити високохудожню скульп-туру. Всі останні роки я вивчав, з чого складається скульптура в сенсі майстерності. Зрозуміло, що це об’єм і простір. Але він має бути органічно організований. Я намагався зрозуміти, що таке гармонія. Прийшов до висновку, що гармонія має будуватися на архітектоніці. За цих умов вона стає більш художньо-естетичною».

У певних місцях міркування Олександра Коваля суголосні з висловлюваннями великого Арістида Майоля: «…нашому часу не потрібні більше боги. Мені залишається слідувати природі, і мені здається, що я можу знайти у вивченні людського тіла засади краси вищого порядку, якщо поставлю собі завдання передати гармонію форм та їх архітектурну рівновагу, і що цим вивченням я зможу досягти великого»…

Майстерня Олександра Коваля розташована у знаковому місці — на території двору власного будинку скульптора Бориса Едуардса (1860—1924) у провулку Ляпунова, 4 (колись Софіївському), в одному з приміщень, де раніше була бронзова ливарня відомого майстра. У 1920—1930 роках тут була майстерня підмайстра Едуардса, згодом — професора Одеського художнього інституту Петра Митковіцера. У цих стінах завжди панував дух творчості.

Незважаючи на надзвичайну зайнятість, пов’язану з підготовкою персональної виставки та спілчанськими справами як голови скульптурної секції, Олександр вилучив час на спілкування.

— Народився я на Буковині, у селі Путила Чернівецької області, — розповідає митець. — Сім’я періодично змінювала місце проживання. Незабаром батьки переїхали у місто Жовті Води. Пам’ятаю, як одного вечора тато прийшов з роботи і вручив мені коробку пластиліну. Мені було тоді не більше трьох років. Посадив мене на коліна і зліпив якусь іграшку. Для мене це було вершиною досконалості. Я був у захопленні! Через іграшку я поступово відкривав для себе світ пластичного мистецтва. Згодом ми змінили місце постійного проживання й оселилися у Причорномор’ї, у Бердянську, де я навчався наступні дев’ять років. Віль-ний час завжди віддав ліпленню, і батько почав пишатися мною, показувати мої вироби своїм знайомим. «З нього вийде скульптор!» — нахвалювався татусь. Так я вперше почув про те, що існує професія скульптора, і в моїй душі поселилася мрія стати скульптором.

Наставників, які посвятили б хлопця у секрети обраного ремесла, на життєвому шляху не виявилося. Перші імпульси до роботи часто отримував від кінофільмів та літератури: «солдатики», коні, а в юнацькому віці — танцівниці стали улюбленими образами самоука. Коли сім’я у черговий раз змінила місце проживання і переїхала до Олександрії, на Кіровоградщину, то відразу після середньої школи Сашко вирішив вступати до Київського художнього інституту на скульптурне відділення. Однак трапилося непередбачуване: іспити перенесли на три дні раніше, і сільський хлопчина на участь у конкурсі спізнився. Розчарування було таким сильним, що юнак дав собі слово забути про легендарний заклад. Відразу після армійської служби без ускладнень вступив у знамениту «Греківку», яка дала Олександрові Ковалю серйозну фахову підготовку, найперше — озброїла методично.

— В основі методики, яку я збагнув в училищі, наріжною була постановка бачення натури: натура і твоя робота взаємопов’язані — це ніби єдиний організм, — зазначає Олександр. — Як я сприймаю натуру, так само повинен сприймати і роботу, без чого ніякого прогресу досягти не можливо. Не йдеться про буквальне, натуралістичне відтворення, а про осягнення натури, її конструктивних і пластичних особливостей. Ці основи своїм учням наочно пояснював Петро Іванович Борисюк, який, на жаль, викладав у нас лише на першому курсі училища. Його методика негласно виводила на творчий шлях уже під час академічного навчання.

В інституті моїм наставником був Олександр Іванович Письмиченко, який не те щоб мене навчав, бо бачив, що я працюю конструктивно, а, перш за все, прищеплював нам естетичний смак, спрямовував на творчість митців різних епох — від Єгипту, Стародавнього Сходу до античності і класичного мистецтва. Звичайно, ми й самі знаходили для себе орієнтири. Сильне враження на мене справили Майоль, Бурдель, Деспіо, Ленбрук, Манцу, ранній Матвеєв та інші.

Що ж, виставка відкрита, і в усіх охочих є чудова нагода охопити творчий шлях, оцінити набуток оригінального, високопрофесійного митця. Перед нами — серйозний і щирий майстер, готовий відкрити достойним таємницю свого сокровенного.

Володимир КУДЛАЧ.
Чорноморські новини

Передплата

Найкраща підтримка — ПЕРЕДПЛАТА!

дворазовий вихід (четвер та субота з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 50 грн.
  • на 3 місяці — 150 грн.
  • на 6 місяців — 300 грн.
  • на 12 місяців — 600 грн.
  • Iндекс — 61119

суботній випуск (з програмою ТБ):

  • на 1 місяць — 40 грн.
  • на 3 місяці — 120 грн.
  • на 6 місяців — 240 грн.
  • на 12 місяців — 480 грн.
  • Iндекс — 40378

Оголошення

Написання, редагування, переклад

Редакція газети «Чорноморські новини» пропонує:

  • літературне редагування, коректуру, комп’ютерний набір, верстку та тиражування текстів;
  • високопрофесійні переклади з російської на українську і навпаки;
  • написання статей, есе, промов, доповідей, літературних, у тому числі віршованих, привітань.

Команда висококваліфікованих фахівців газети «Чорноморські новини» чекає на Ваші замовлення за телефонами:

099-277-17-28, 050-55-44-206

 
Адреса редакції
65008, місто Одеса-8,
пл. Бориса Дерев’янка, 1,
офіс 602 (6-й поверх).
Контактна інформація
Моб. тел.: 050-55-44-206
Вайбер: 068-217-17-55
E-mail: chornomorski_novyny@ukr.net