Цистит. Осіннє загострення

— То чому ж усе-таки цистит восени частіше буває у жінок?

— Усе пояснюється анатомією: хвороботворним бактеріям набагато легше потрапити на слизову сечового міхура через жіночу уретру, яка набагато коротша й ширша, ніж чоловіча. Такий шлях потрапляння інфек-ції називається висхідним, тобто від зовнішнього середовища в організм. Але існує ще й спадний шлях потрапляння інфекції — через лімфатичну або кровоносну системи, якщо в організмі є інша запальна інфекція. Наприклад, цистит часто загострюється разом з такими хворобами, як пієлонефрит або піонефроз.

— Чим найчастіше обумовлюється осіннє загострення циститу?

— Загальним зниженням імунітету, наявністю інших хронічних захворювань, які теж вступили у фазу загострення в осінній період. Провокує процес і переохолодження тіла, а на фоні зниженого імунітету відбувається активація патогенної флори. З-поміж інших чинників загострення — застійні явища в ділянці малого тазу, вживання гострої їжі.

— Чим небезпечне таке загострення?

— Основна небезпека при циститі полягає в тому, що якщо лікування відбувається некорект-но або несвоєчасно, є загроза поширення інфекції на прилеглі органи, як-от нирки. Якщо таке стається, то уникнути пієлонефриту або ниркової недостатності практично неможливо. Крім розповсюдження інфекції, цистит також може стати причиною значного зменшення об’єму сечового міхура.

— Як уникнути осіннього загострення циститу?

— Основний профілактичний захід — уникання переохолодження, тобто слід завжди одягатися відповідно до погоди. Особливо не допускати промокання, а відтак і переохолодження ніг. Необхідно також добре висипатися, бо брак сну істотно знижує захисні сили організму, й раціонально харчуватися, виключивши з меню гостру їжу, спиртні напої, маринади та соління, ну і, звісно, дотримуватися правил особистої гігієни — регулярно митися під проточною водою. Слід також уникати інфекцій, які передаються статевим шляхом, своєчасно спорожнювати сечовий міхур, не допускати закрепів і сповідувати активний спосіб життя, щоб у малому тазу не було застійних явищ, що провокують захворювання.

— Коли й до кого звертатися з проблемою?

— Частіше жінки спершу звертаються до гінеколога. Він діагностує хворобу і вже тоді скеровує до уролога. Самому розпізнати цистит складно, однак є кілька його ознак: часті поклики до сечовипускання; біль під час і після сечовипускання; зміни кольору та запаху сечі; підвищення температури; озноб. Найважливіше — не затягувати, а вчасно звернутися до лікаря, поки захворювання не стало хронічним.

У жінок, які не проводять своєчасне та повне обстеження, може розвинутися ускладнення — лейкоплакія сечового міхура (заміщення клітин здорового епі-телію зроговілими), внаслідок чого у сечовому міхурі утворюються бляшки. Тоді хвора часто відчуває біль та дискомфорт.

На жаль, жінки часто вдаються до самолікування, про методи якого дізнаються переважно від подруг. Але найгірше те, що не всі проходять курс до кінця. Жінка вип’є кілька разів таблетки, їй стає краще і припиняє. Потім це дає загострення і переходить у хронічний цистит, який набагато важче лікувати.

— Григорію Петровичу, розкажіть у загальних рисах, як же лікується цистит і як його позбутися.

— Ефективне лікування цієї хвороби — це, перш за все, адекватна антибіотикотерапія і по-друге, допоміжні засоби.

Лікування циститу починається відразу, за появи перших симптомів. Відкладати терапію не можна, оскільки це призводить до затягування хвороби.

У лікуванні необхідно обов’язково враховувати чутливість основного збудника (кишкової палички) до антибіотиків, бо нині поширюється антибіотикорезис-тентність мікроорганізмів. Тривалість і частота приймання антибіотиків мають бути достатніми. Застосовувати їх потрібно протягом 3 днів або одноразово — залежно від препарату. За цей час зникає симптоматика, істотно знижується кількість збудника у сечі.

Втім, важливо, щоб епітеліальні клітини слизової сечового міхура повністю відновилися. На це після запалення потрібно не менше трьох тижнів. Виходить, що після закінчення приймання антибіотиків і до повного структурного й функціонального відновлення слизової сечового міхура клітини є беззахисними, і це сприяє розвитку рецидиву. Ось чому лікування циститу доповнюється препаратами, які захищають не цілком відновлений епітелій.

Перешкоджає хронізації циститу й імуномодулююча терапія. Дослідження показали, що у 33 відсотків пацієнток з хронічним циститом є ті чи інші відхилення в імунному статусі. Таким пацієнткам при лікуванні призначають імуномодулятори. Паралельно прописуються знеболюючі, спазмолітики, протизапальні засоби.

Не менш важливими є дієта, питний режим (пити потрібно якомога більше, щоб уникати концентрування сечі), а також режим дня, повноцінний відпочинок і звільнення від роботи. Неприпус-тимо переносити цистит на ногах. У лікуванні цієї недуги завжди необхідно враховувати високий ризик хронізації процесу.

Що ж до самолікування та народних методів, то до фітотерапії можна вдаватися тоді, коли процес сечовипускання не ускладнений, а в самій сечі нема видимих змін. Коли у ній відсутня кров, можна приймати теплові процедури (теплі ванни, молочні ванни, грілки). Допомагають трава мучниці, відвар шипшини або бруньок тополі. Їх вживають по пів склянки 3—4 рази на день. Але якщо дискомфорт упродовж доби не проходить — обов’язково зверніться до лікаря.

Розмову вів

Ярослав ШЛАПАК.